Шапки горять...

 

Руска депутація, котра — проти надїї всїх противників наших — дала такій наглядний вираз чувств і стремлень цїлого народу руского в Галичинї, доводить противників наших до скажености — і они придумують всякі способи, щоби значінє депутації ослабити.

 

У Відни противники наші справу програли. Злорадна утїха их з "неласкавого" принятя рускої депутації монархом перемінила ся в сумне заклопотанє. Не тілько в честнім независимім дневникарстві, але і в парляментї сконстатовано, що правительство подало хибні информації на Найвисшім місци.

 

Интерпеляція і бесїда посла Романчука в справі депутації рускої звернули на себе загальну увагу. Интерпеляцію помістили майже всї дневники віденьскі в цїлости [що лучає ся дуже рідко], а бесїду нашого посла подали дневники також досить обширно і майже всї розписали ся о нїй з ширшими або коротшими замітками. Многі дневники зазначили виразно не лишень вагу интерпеляції і бесїди посла Романчука, але і клопотливе положенє, в яке они ввели правительство. Ґр. Бадені думав, що відповідь депутації, яку він піддав цїсареви і за котру він єсть одвічальный вплине пригноблююче на Русинів і введе их в положенє клопітливе, а тимчасом пересвідчив ся необавки, що сталось як-раз противно: в клопітливім положеню знайшов ся він сам, а бесїда des Sprechministers — Білиньского — анї раз не вивела єго з того положеня.

 

За дошку ратунку з тої клопотливої ситуації має послужити якась контр-демонстрація "przyzwoitych Rusinów" [як виражує ся Przegląd]. Хто ті "przyzwoici Rusini" — легко догадати ся, але яка то має бути тота их демонстрація проти депутації, поки-що не знати. На всякій спосіб — яка-б і була тота демонстрація — буде она лиш комедією, такою, яку свого часу відгравали Зибликевичі, Баревичі, Савчиньскі е tutti quanti.

 

Один з таких "przyzwoitych Rusinów" забрав уже слово в жидівскім віденьскім дневнику Neues Wiener Tagblatt. [Не підписав ся, а тілько закрив ся за криптонім "Ruthene".] Він з видимим вдоволенєм пише о тімъ що цїсар приняв депутацію "не ласкаво", назвав єї демонстрацією і не промовив анї до одного депутата. А відтак висланє депутації називає "уличною демонстрацією" і "невластивою дорогою", бо справа виборів — каже — належить перед форум галицкого сойму... Як бачимо — з "przyzwoitego Rusina" говорить міністер Білиньскій — шкода тілько, що той арґумент всї безсторонні люде вже висміяли, бо-ж сойм прецїнь не має права потягнути намістника і старостів до одвічальности за надужитя, за незаконности і насильства сповнені при виборах...

 

Отже наколи "przyzwoici Rusini" загадують в такім може дусї задемонструвати ґреміяльно, — то можемо им лиш поґратулювати.

 

Але ми мусимо нинї занотувати ще другого рода акцію, котра свідчить дуже наглядно, що на кімсь — шапки горять. Ото з Стрийщини пишуть нам:

 

"В повітї стрийскім вже перед виѣздом депутації заклекотїло мов у кітлї. Бурмістр Стрия Ґеттінґер, животїючій ласкою староства і жидів, розпустив своїхъгайдуків по містї — а ті тероризували міщан охочих їхати в депутації грозьбами кар за участь в депутації або різнородними глупими сплетнями, як н. пр., що поїзд буде висаджений у воздух, що участників будуть арештувати і т. п. Тероризм сей дїйстно повздержав кількох міщан від участи в депутації, однак селяньство повіту стрийского не дало ся відстрашити і хто мав їхати, поїхав.

 

Тепер по поворотї депутації виступило на арену староство стрийске. Староста п. Манастирскій, котрий в своїй натурі має богато подібного з Strachajło-м зі Szczutka, вийшов зовсїм з рівноваги. Він розіслав своїх аґентів по цїлім повітї, щоби вислїдили: хто дав почин до депутації? хто людей в повітї вербував? хто і де складав на депутацію гроші? — а сам аж розходить ся в жалях, що повіт стрийскій достатчив депутації таке поважне число участників, і відгрожуєсь на них в різний спосіб. А щоби значінє депутації ослабити, придумав ось-яку штуку: Війтам стрийского повіту велить він підписувати заявленя, що громади депутації не висилали, о нїй нїчого не знають і їй противні. Наводимо одно таке розвожене аґентом старости письмо в повній основі:

 

Do Świetnego с. k. pow. Starostwa w Stryju.

 

Z pism gazetowych dowiedziawszy się, że Depotacya ruska, która miała w b. m. miejsce zaniosła do Najjaśniejszego Monarcha — naszego cennego i poważanego Cesarza żałobę jako by obrządek ruski zostaje ze strony Władzy politycznej dotkliwie znieważony w obec czego podpisana Zwierzchność widzi się spowodowaną się wyraźnie oświadczyć że rzekoma Depotacya nie została z jej upoważnieniem zaopatrywaną, zupełnie bez jej wiedzy wyruszoną, podpisana gmina nie znajduje się w jakiemkolwiek bądź znieważeniu ze strony Władzy politycznej owszem może jak najwyraźniej oświadczyć że ze Strony politycznej Władzy doznawuje odpowiedniej czci і poważanie. Jednocześnie oświadcza się imieniem wszelkich wieśniaków podpisanej gminy że naszego Monarcha Najjaśniejszego nad życie lubimy i poważamy i lubić będziemy, gdy Jego wyświadezeń to jak najsłuszniej zasługuje.

 

Zwierchność gmina... dnia 17 (12) 895.

 

Ті заявленя мають війти, переважно неписьменні, підписувати і заосмотрювати печатками громадскими, а в старостві говорять им, що роблять се длятого, аби коштів депутації не розложено в формі податків на повіт. Тероризують тим, що инакше не будуть отворені ярмарки, замкнені тепер з причини зарази, — знаючи добре, що сей арґумент мусить помогти, бо замкненє ярмарків єсть страшенною катастрофою для стрийского повіту.

 

Супротив того не можна дивувати ся, що многі війти будуть приневолені підписати повисші заявленя, однак факт сей не ослабить нїчим сили і ваги депутації. Селяньство в стрийскім повітї знає дуже добре, о що річ иде, і зуміє в відповідній дорозї кождої хвилї дати вираз свому пересвідченю, а коли оно нинї бачить ті безпамятні заходи тероризму, то думка у него лиш одна, а то: що депутація була актом незвичайної ваги, коли так до живого припекла наших противників, а з другої сторони супротив принятя меморіялу монархом і даного запевненя, що надужитя будуть строго розслїджені, мусять очевидно дрожати деякі панове, котрі думали вже, що беззаконности сповнені при виборах уйдуть безкарно..."

 

Шапки горять...

 

Дѣло

24.12.1895