Мумбаї, Найробі та Джакарта могли б стати центром спалаху наступної пандемії — це демонструє сучасне дослідження. Адже ці міста розташовані в регіонах, де високий ризик переходу нових патогенів від тварини до людини, слабка система охорони здоров’я, але при цьому тісно вплетені в глобальні транспортні потоки через свої аеропорти. Майже 20% усіх метрополій світу з добрим транспортним сполученням могли б стати центром нової інфекції.
У майже 20% міських транспортних центрів світу може спалахнути нова пандемія. Зображення: Michael Walsh/ University of Sydney.
Пандемія коронавірусу — не перша інфекція, збудником якої є новий патоген тваринного походження. Вона не буде і останньою. Зі все більшим проникненням людей у природу, знищенням життєвого простору диких звірів та масовим розведенням свійських посилюються контакти людини й тварини. Це, своєю чергою, створює передумови для переходу вірусів та інших патогенів від тварини до людини. Дослідження демонструють: певні групи звірят є особливо ефективним резервуаром для патогенів і їх переносять — зокрема йдеться про кажанів, гризунів і птахів.
Але з локального рівня на глобальний інфекція може перейти за додаткових двох умов, зауважують Майкл Волш (Michael Walsh) із Сіднейського університету та його колеги. Новий патоген мусить спочатку непомітно поширитися серед локального населення, а потім ефективно й швидко перейти на нові регіони — наприклад, через повітряне чи водне сполучення.
Аби з’ясувати, де ці умови виконуються, Волш та його команда класифікували міста та регіони планети на три категорії. Спочатку вони ідентифікували території, де живе особливо багато тварин, які становлять собою природні резервуари, і в яких тварини та люди найтісніше комунікують. Жовтим науковці позначили зони, де найчастіше відбуваються двосторонні контакти між дикими та свійськими тваринами, дикими тваринами і людьми, а також свійськими тваринами й людьми. Ті території, де всі три групи перебувають у тісному контакті, стали помаранчевими зонами.
Ризик того, що патоген перейде від тварини до людини. Зображення: Walsh et al. / One Health, CC-by-sa 4.0.
Потім вчені з’ясували, де ці контактні зони супроводжуються поганою системою охорони здоров’я. Адже це послаблює здатність швидко розпізнати інфекцію та пригнічувати її поширення. Врешті науковці визначили, які міста в цій уже червоній зоні мають добре сполучення з глобальним повітряним транспортом — в результаті чого ризик швидкого поширення нової інфекції зростає.
Результат: 40% міст, що мають найкраще сполучення, розташовані поряд із зонами інтенсивних контактів «людина — дикі тварини — свійські тварини», тобто неподалік жовтих та помаранчевих зон. Зокрема йдеться про всі великі міста Південного Китаю та Західної Індії, Мехіко й прибережні метрополії Південної Америки. У Європі також деякі великі міста опинилися в помаранчевій зоні — з німецьких це Франкфурт на Майні та Штутгарт.
14-20% міст помаранчевої зони мають інтенсивніші контакти «людина-тварина» і погану систему охорони здоров’я. Це стосується передусім транспортних вузлів Південної Азії, Південно-Східної Азії та Африки на південь від Сахари, повідомили Волш та його команда: від Мумбаї та Делі, Джакарти й Пномпеню до Найробі та Лаґоса. З його слів, це демонструє, наскільки ризиковано розташовані глобальні транспортні вузли.
Червоні зони потенційних пандемій, що розвинулися через контакти зі ссавцями (зверху) та птахами (знизу). Зображення: Burke et al. /PNAS.
Науковці наголошують: на підставі розробленої моделі неможливо передбачити, де спалахне наступна пандемія. «Але наші результати засвідчують, що багато міст, які тісно вплетені в глобальну транспортну мережу, розташовані неподалік від ділянок, де існує ризик фатального переходу патогену від тварини до людини, — констатував Волш і його команда. — Цей факт повинен негайно привернути колективну увагу».
На думку вчених, здійснене картування може допомогти зменшити ризик виникнення і поширення інфекції. «Наприклад, заходи попередження можуть полягати в тому, щоби створити бар’єри між зонами з високим ризиком зараження і пунктами транспортного сполучення в сусідніх містах», — пояснили вчені. Цього можна було б досягнути, інтенсивніше перевіряючи людей на цих територіях і тваринні господарства на наявність нових хвороб.
«На основі нашої інформації можна цілеспрямовано розробляти заходи, які структурно покращать систему охорони здоров’я, тваринництво, захист територій, де проживають дикі тварини, а також нагляд за глобальними вузлами транспортного сполучення», — сказав Волш.
Nadja Podbregar
Woher droht die nächste Pandemie?
University of Sydney, 25/11/2020, One Health, 2020; doi: 10.1016/j.onehlt.2020.100177
Зреферувала С.К.
29.11.2020