Конституційний Суд уже ухвалив за основу проєкт рішення, в котрому ставить під сумнів ринок землі в Україні й оцінює як неконституційну ідею продажу землі іноземцям.
Текст проєкту оприлюднив суддя Конституційного Суду Сергій Сас, колишній член партії "Батьківщина", через видання ZN.ua.
Так, Конституційний Суд 2 листопада у закритому режимі розглянув депутатське подання про роз'яснення статей 13 та 14 Конституції України, які стосуються землі.
У проєкті рішення суду йдеться про те, що “закріплені у преамбулі та статтях 1, 2, 5, частині першій статті 13, частині першій статті 14 Конституції України імперативні положення нормативно виражають суверенну волю Українського народу на створення України як унітарної, суверенної і незалежної, демократичної, соціальної і правової держави, у якій земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси у межах її території, природні ресурси виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу були визнані об’єктами права власності й основним національним багатством Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади, наділеного виключним правом визначати і змінювати конституційний лад в Україні”.
У КС вважають, що за змістом першого речення ч. 1 ст. 13, першого речення ч. 1 ст. 14 суб’єктом права власності на землю є виключно громадяни України. Тобто іноземці не можуть бути суб’єктами права власності на українську землю. Те ж саме стосується й іноземних юросіб, а також юридичних осіб України, заснованих іноземцями, іншими державами. Згідно з проєктом рішення, міжнародні організації також не можуть бути суб’єктами права власності на українську землю.
“Як суб’єкт права власності на землю, Український народ здійснює розпорядження землею безпосередньо через всеукраїнський референдум відповідно до статті 73 Конституції України щодо зміни території України. Інших випадків безпосереднього здійснення Українським народом права власності на землю через всеукраїнський референдум у Конституції України не закріплено”, – йдеться у проєкті рішення.
Також КСУ вважає, що право власності українців на землю є абсолютним, незмінним, постійним і тому не може бути обмежене будь-якими законами України, діями органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
У проєкті рішення вказано, що, згідно з Конституцією, Українська держава зобов’язана забезпечити кожному громадянину України можливість використання землі на праві власності на засадах соціальної справедливості, верховенства права, захисту права власності і господарювання, рівності суб’єктів права власності перед законом. На погляд суддів, рівність перед законом означає, що в законах мають бути визначені однакові підстави, умови, способи і порядок набуття і реалізації права власності на землю серед однойменних суб’єктів, якими є виключно громадяни України всіх національностей, “які виявляють бажання та мають правоздатність і дієздатність самостійно використовувати землю на праві власності за її функціональним призначенням як головний засіб виробництва у сільському й лісовому господарствах, для ведення фермерського господарства, іншого сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, задоволення особистих майнових і немайнових потреб та охоронюваних законом інтересів”.
У суді вважають, що держава і територіальні громади не можуть виступати суб’єктами права власності на земну поверхню суші з верхнім родючим шаром ґрунту як об’єкт права власності Українського народу. Вони зобов’язані лише здійснювати права власника на землю від імені громадян, регулювати перехід права власності з додержанням принципу поєднання власника землі і сільськогосподарського товаровиробника у одній особі, а також забезпечувати охорону землі як об’єкта права власності і основного національного багатства Українського народу в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь.
Крім того, у проєкті рішення вказано, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти у передбачених Конституцією і законами України межах повноважень і у спосіб, які б виключали будь-які можливості надмірної концентрації значних площ землі і створення латифундій на праві власності на землю у одних громадян України порівняно з іншими.
“Передбачене у першому реченні частини першої статті 14 Конституції України поняття “земля” необхідно розуміти у контексті норми першого речення частини першої статті 13 Конституції України як об’єкт права власності Українського народу”, – йдеться в документі.
При цьому правова сутність закріплених у цій нормі Конституції України понять "основне“, “національне”, “багатство” полягає в тому, земна поверхня в межах українських кордонів разом з її ґрунтами, надрами, природними ландшафтами і ресурсами екологічних систем суші, природними ресурсами її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони має для Українського народу виключну і надзвичайно важливу економічну, соціальну, екологічну, духовну, історичну цінність порівняно з іншими “багатствами, що належить Українському народу на праві власності і підлягає розподілу через суспільні фонди споживання”.
Нагадаємо, в березні Верховна Рада ухвалила законопроєкт "Про обіг землі". Згідно з документом, ринок землі відкриють з 1 липня 2021 року. З цього дня фізичні особи зможуть продавати землю. При цьому в одні руки можна буде купити не більше як 100 гектарів. З 2024 року купувати землю зможуть юридичні особи. Максимальна концентрація в однієї юрособи – 10 тисяч гектарів. Іноземці зможуть купувати землю в тому випадку, якщо відповідне рішення українці ухвалять на всеукраїнському референдумі.
Після ухвалення закону Конституційний Суд отримав два депутатські подання щодо відповідності Основному закону земельної реформи. Представники "Батьківщини" і "За майбутнє" оскаржують конституційність окремих положень закону. Водночас більшість депутатів від "ОПЗЖ" та деякі "слуги народу" вважають, що сам закон не відповідає Конституції України.
05.11.2020