["Postaraliśmy się w legalny sposób". — Бандитизм виборчій в культурних краях а галицка свобода виборча. — Доля рускої спілки коаліційної пояснена ґенералом з головного штабу. — Льоґіка пересїчного ново-ериста. — Теорія і практика. — Горожаньске почутє справедливости у декотрих судьїв-послів.]
Бодай ті опозиційні часописи з своїми кореспондентами! Я вже мало-що не повірив, що в нашій любій, богоспасаємій Галилеї дїялись дїйстно в часї акції виборчої нечувані надужитя і насильства — як зі сторони hierarchii spoleczn-ої, так і з сторони уряду. Я вже думав собі, що по славнозвістнім рескриптї бл. п. міністра Кільмансеґа готова начальна власть більшу половину наших політичних урядників посадити на лаві обжалованих і позбавити их хлїба, а між ними й богато моїх добрих знакомих... Але славити Бога, лихо се, що так грозило моїм знакомим, щасливо минуло ся, і я вже певний, що им нїчого злого не станесь, бо декотрі навіть авансували, і то скорше, як надїялись.
Що то не може людска злоба! Я по бесїдї в Кракові бувшого нашого намістника а теперішного премієра міністрів сильно вже переконаний, а так само переконані і всї власти стоячі на сторожи права, що у нас в краю вибори з сїльскої курії переведені так лєґально, як нїколи перед тим, і що о ограничуваню свободи виборчої і бесїди бути не може! А тут розписувались ґазети о сконсиґнованю підчас виборів в Жидачеві в-двоє більше жандармів, нїж було виборцїв, о побоях виборцїв в очех орґанів безпечности, о безпідставних аpeштoвaнях невинних виборцїв, о переводженю правиборів без виборцїв, о витягненю револьвера комісарем виборчим, коли виборцї хотїли єго змусити, щоби від них голоси приймив, і т. п. Ех, панове кореспонденти виборчі! коби так пан прокуратор виточили вам субєктивне поступованє з §.308. з. к. за ширенє неправдивих, непокоячих вістій! — довідались би ви тогдї, де раки зимують! Вже ж бувшій шеф краєвого правительства найлучше знає, якій дав наказ своїм підвластним урядникам і як они наказ той виконали. Ясна річ, що урядники виборчі мусїли мати удїлену собі свободу в дїланю, так звану "свободу виборчу", бо инакше годї-б им було наказ власти точно виповнити. Всяка власть дана "свише" і треба їй повинуватись. Коли ж урядники політичні повинувались власти і вибори перевели після припорученя, то поступили цїлком лєґально. Мене се поясненє вповнї переконує. Може я милю ся... ну, звичайно грішний чоловік... хто-ж се може знати? Хиба посол сокальскій, котрий один має вроджену вже спосібність автентично интерпретувати слова бувшого намістника.
Але що тим НЇмцям, Французам, Англичанам, ба навіть Москалям до наших галицких виборів? Перші три народи, хоч і культурні, та у них вибори — то правдивий бандитизм! Там почубити комісаря за яку-небудь марницю — то у них на порядку дневнім, а партії з криком, з музикою і прапорами волочать ся по улицях мов на маскарадї, а поліція терпить той непорядок. Ну, а Москалї — що они можуть о наших виборах говорити? Се вже чиста иронія! Чи ви, господинове Москалї, знаєте: яке то велике слово "конституція"? Ви маєте свою "неисходимую Сибирь" і ми вам єї не відбираємо, — лишіть же нам нашу "неизглубимую конституцію"! І чи не сміх то? О різних культурних бандитизмах виборчих нїхто нїчо або дуже мало по часописях напише, а у нас, наколи хоче ся запобігти розяреню між виборцями, і кільканацять виборцїв, щоб их охоронити перед наругою противників, сховає ся на час виборів до "Иванової хати", — або наколи власть уважає, що хтось за-для свого різкого характеру нездібний бути добрим виборцем, розважно осуджуючим ситуацію і интенції власти, вибір єго уневажнить чи просто усуне, — або наколи власть заборонить збір виборчій, дбаючи, щоби порядок публичний нe був нарушений, чи щоби яка заразлива хороба не заволїкла ся, — або наколи комісар виборчій, не хотячи, щоби громада ясного дня марнувала, приїде на вибори досвіта і, хоч навіть против волї засібнїйших господарів, вибирає людей потребуючих помочи, — або наколи погостить ся бідолахів ковбасою, дреглями, і обдарує ся грошенятами раз на шість лїт, — то вже зараз наші часописи опозиційні кричать: "надужитя! ґвалт! ратуйте!" і розписують ся про галицкі вибори як Бог зна' про яке лихо!
Наші галицкі вибори повинні би радше стати взірцем для инших країв, бо як досвід поучує, они доставляють нашому соймови заживних, добросердних людей, що не роблять обструкції правительству, дають ся вести правительству і не проявляють диких аспірацій до проводу... Я таки сильно вірую, що наш премієр-міністер постарав ся в Долитавщинї перевести вибори після галицкого звичаю, а тогди наш край бодай раз буде вести перед між краями заступленими в радї державній, а при тім і на нас, Русинів, спаде пайка слави...
"Як пють, то мене минають, як бють, від мене зачинають" — може сміло сказати о собі наша спілка коаліційна по переведених виборах до сойму. З двацять кількох певних ще перед виборами мандатів, лишило ся для тої спілки щось лише тілько, що на пальцях рук можна почислити... Що-ж стало ся з головною коаліційною заповідію "ненарушимість послїдного стану посїданя", за котру спілка була би дала ся навіть зарізати? Та що стало ся! По обіцянцї двацять і кількох мандатів радість в штабі і ликованія були велії; зелені надїї вже позолочувано наперед, все вже було в порядку, навіть на обіцяні мандати показав ся брак кандидатів, тож щоби ратувати ситуацію, кинула ся спілка за кандидатами до більшої посїлости, і до радикалів, але ті — невдячні! — виперли ся накиненої мачохи... Кінець-кінцем один кандидат спілки, піддержуваний урядом, не дістав анї одного голосу; другій, так само "енерґічно" піддержаний урядом, дістав ледви третину всїх голосів; так само третій, четвертий et caetera... Всїх же Русинів зі спілки і з по-за неї вийшло ледви 14...
По виборах бачу одного з головного штабу спілки; є він там, як кажуть, одним з ґенералів.
— Що-ж там? — кажу — не дописало з мандатами!
— Ей! няй грім побє тих наших опозиціоністів! — відказує ґенерал.
— Та за що? — питаю. — Ви-ж дістали по них мандати...
— Та дістали, але кілько? А лише з их вини! Чому не хотїли вступити до нашого "головного", а і два навіть демонстраційно виступили з него, так що нас лишило ся всего 14?! Коли ми по виборах жалувались перед ґрафом, що нас виведено в поле, бо коли Русини були в опозиції, то перевели 16 своїх послів, а тепер вийшло всего 14, — ґраф відповів на се: "Трудна рада! Цїле ваше сторонництво, котре я уважаю за єдино правдиве руске, виказало всего 14 мужа, що мали відвагу признатись до ваших засад.... Ми думали, що вас в комітетї буде що найменше 20, та й обіцяли з-разу стілько мандатів... Але коли показало ся, що на вашу відозву згодило ся всего 14, то й стілько мандатів ми могли вам зарезервувати... Дуже менї жаль, що не знайшло ся вас більше та й що навіть з тих 14 крісол не всї дістались вам, але то вже не наша вина...
Ґенерал розказував менї дальше, як ґрафови представлено, що результат виборів дуже пошкодить новій партії; она цїлком стратить довіріє яке почала "виробляти" собі в краю, бо богато приклонників єї були би на випадок инакшого результату виборів отверто до неї пристали, як н. пр. пристав до неї теперішний посол калускій...
— Ну, так.. розумію, — мав сказати ґраф і додати: — Але кожда річ має свою "шатензайте", та має і "ліхтзайте". От тепер, як вас буде менче, будете більше криті: не будуть вас непокоїти, щоби ви вносили интерпеляції за всякі "оскорбленія". А се признайте самі, також щось варта... Не будете потребувати нїкому наражуватись...
— А-а! — вирвалось менї.
— Мудра штука! — закінчив ґенерал.
— Кажуть, — докинув я, — що він має бути знаменитий знаток цитрин...
Коли так ми бесїдували, надійшов до нас один з многонадїйних "удержавнених" Русинів і познакомившись зі мною каже:
— А то показали ми штуку москалям і опозиціоністам! Я що-до себе признаю ся, мене дуже тїшить, що не перейшов Олесницкій... Знов були би непотрібні борби, скандали в соймі, а Русини повинні би раз показати, що они не борбіфакси, але regierungsfahig... Наш Барвіньскій мав делікатний нюх, що взяв провід рускої політики в свої руки а що з Баденім не зірвав... Они оба вивели нас на чисту воду!...
Не маючи часу слухати дальших бистроумних політичних виводів мого нового знакомого я попращав ся з ним, побажавши єму щасливого плаваня...
Від довшого часу розчитую ся з правдивими пієтизмом в "орґанї всеї Руси-України" і признати мушу, що орґан сей дуже интересний до читаня, а до обсервації ще більше. Ну, що в нїм опозиціоністів лає ся на всї заставки, се й не може бути инакше у віщунів нового курсу, у людей з "широким поглядом", з "глубокою освітою" і "щиро відданих справі народній". Характеристичне се, що орґан Руси-України прийшов до переконаня, що ми Русини-народовцї — хорі. Ой хорі, і дуже хорі — на паньско-химерні забаганки, що пхають провідників против волї народу в паньско-шляхотскій ридван, де на правдивий поступ на хосенну роботу для народу місця бути не не може...
Читаю я часто в "орґанї всеї Руси-України", що ось-то в народовецкій опозиції настало "безголовє" — всї стали байдужними для справ народних, нїхто не бересь за роботу, не освідомляє ся народу і т. д. — Де кінчить ся добра віра у инкамерованих Русинів, а де зачинає ся лицемирство, — тяжко відгадати. Де-ж то та праця "людей з широким поглядом і глубокою освітою"?
А! єсть єї аж до переситу в висміваню всего, що стремить до визволеня народу з-під непрошеної опіки, а в мовчаню, коли брата бє уряд або hierarchia społeczna... Ce позитивна праця, нема що казати!
"Є ще судьї в Австрії!" — казали колись Французи — і я се подумав собі, прочитавши спосіб переведеня виборів в Жидачеві і в Калуши та й письмо калуского судьї, теперішного калуского посла, поміщене в "Дѣлї". Почавши читати письмо, побоював ся я, що пан судья, болючо діткнений докорами п. Яр. Коритовского, готов дурницю стрілити — зречи ся мандату! Але по перечитаню цїлого письма, радостію засіяло моє лице. Ессе homo! Видко зараз, що се чоловік сталих засад. Pereat mundus, fiat justitia! — сказав собі пан судья і мандат приняв. Та й добре зробив. Я маю надїю, що то само зробить і другій пан судья посол жидачівскій, бо що-ж би світ сказав, як би два вибрані послами судьї, по тих описаних в опозиційних дневниках сценах виборчих, не приняли мандатів! Се була би провокація премієра-міністра і запереченє незбитої доси правди, що вибори з сїльскої курії в Галичинї переведено лєґально, при повній свободї виборчій. Тож в имени правди, подоптаної злобою праси опозиційної, дайте, панове судьї, вираз почутю горожаньскої справедливости і, яко люде стоячі все на сторожи права принятих мандатів, заперечте кинену инсинуацію, що ви дістали мандати дорогою насильств. На вас дивить ся цїлий край, а ви-ж чей не знеславите єго перед чужими, памятаючи на ті характеристичні для стану судейского в Австрії слова: "Є ще судьї в Австрії!"...
Дѣло
02.11.1895