Так багато потрібно побачити
щоби домом життя позначити
при Атлантиці – одновітрильним –
підібрати команду для плавання
для читання віршів й баламкання
вітряка – з плавником і вітрилом
що пасують до пагорба з бухтою
з дерев’яним настилом і будкою
ув рибальськім покинутім селищі
але дім твій вкорінений якорем
між стеблом маяка і бакеном
між морським й прибережним населенням
То на березі сохне – то в плаванні
То шукаєм лагуни – то гавані
то з китами літаєм – то з чайками
Бортжурнал з одісейними мандрами
у конверті з поштовими марками
відішлеш вересневій печалі
Тож потрібно було все нам звірити
коли з ночі сніжить – коли вітряно
коли мачту зриває як дах
коли пахне вугільним паливом
коли зранку по чубок нападає
й світ потоне у синіх снігах
І також пережити в тім просторі
з моряками – приблудами – гостями
з світляками – дроздами – дітьми
мохом світла і кухликом музики:
у кульбаб наших жовті картузики
прихилились під двері зими
Тож потрібно було щоб із палуби
проглядалися бухти і пагорби
чорні пірси – а з коминів дим
щоби дім виростав з глини й ґрунту
дна морського – й мабуть за покуту
віршем плив під вітрилом одним
Знимка вгорі: Anatoliy Babiychuk/Bildrecht
24.10.2020