Пропоную вашій увазі аналіз джерел всіх авторських цитатних ілюстрацій у чинному Українському правописі: назва і рік створення (першої публікації) твору та рік видання правопису, де ця ілюстрація вперше була використана. Не всі цитати, підписані певним автором, мають джерело у творі цього автора: часами їхнє джерело в творі іншого автора, а часами — у голові укладача відповідної редакції правопису чи підручника мови, звідки цей укладач її позичив. Ознайомлення з переліком джерел викликає гострі емоції, які посилюються при ознайомленні з текстом цих джерел — і дуже зрідка вони позитивні. Але своє емоційне сприйняття джерельної бази нового Правопису (точніше сказати, нової редакції Правопису) я висловлюю в іншому тексті — тут наводжу тільки максимально безсторонній перелік.
З 418 авторських цитат Правопису приблизно третина (36%) нові (хоч новими їх назвати язик не повертається: вони майже всі запозичені з правописних довідників чи підручників), третина (33%) — з редакцій Правопису 1990 років (у тому числі 5% — з незатвердженого проєкту 1999 року), ще третина лишилися з перших двох видань: 1960 року (12%) та 1946 року (20%).
На першу половину XIX сторіччя припадає 8% джерел цитатних ілюстрацій Правопису, на другу половину — 25%, на першу половину XX століття — 35%, на другу — 31%. На XXI століття припадає 0,5% всіх джерел цитатних ілюстрацій Правопису 2019 видання. Якщо глянути за десятиліттями, то найпліднішими в сенсі породження придатних для Правопису цитатних ілюстрацій в українській літературі — на думку укладачів першої повноцінної версії Українського правопису в незалежній Україні — виявилися два сталінські десятиліття: 1940-ві та 1950-ті.
Зі всіх цитат у Правописі цілком тотожними відповідним фраґментам авторського тексту є лиш 63% — більше третини (!) ілюстрацій в той чи інший спосіб спотворені при цитуванні. 13 цитат (три відсотки!), підписаних певним автором, у творах цього автора відсутні (щоби це стверджувати, треба було програмно проаналізувати десятки тисяч відсутніх в інтернеті новооцифрованих і отекстованих сторінок повної бібліографії кожного автора). Дві з цих цитат — це вільно переказаний фрагмент твору певного автора, три виявлені в іншого автора, а вісім, можливо, просто вигадані і приписані класикам чи авторам, близьким до цього статусу....
А тепер, власне, параграф за параграфом — джерела цитатних ілюстрацій у Правописі та їхня відповідність (а часто невідповідність) текстам підписаних авторів.
§ 23. ПОЗИЦІЇ ВЖИВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ І ПРЕФІКСІВ у ТА в
Стоїть на видноколі мати — у неї вчись (Б. Олійник)
«Диптих» зі збірки «Рух» (1973).
В оригіналі:
Стоїть на видноколі світла мати —
У неї вчись.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
У нього в очах засвітилась відрада (Панас Мирний)
"Хіба ревуть воли, як ясла повні" (1880).
В оригіналі:
У його в очах засвітилась одрада.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко)
«Катерина» (1840)
В оригіналі:
Пішла в садок у вишневий.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Люди врозкид розляглися в траві (К. Гордієнко)
«Чужу ниву жала» (1940)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький)
«А. А. Бурячку» зі збірки «Цвіт ломикаменя» (1971)
В оригіналі два віршовані рядки:
Безмежний степ, Дніпро, Карпати сині,
Хатина в вишнях, дальній небокрай,—
Це ти, моя Радянська Україно,
Це ти, мій рідний і коханий край.
На цій землі, де ряст росте і м’ята,
Де журавлі курличуть навесні,
Тут над колискою в селянській хаті
Співала мати у журбі мені.
На цій землі, де кров була пролита
За волю, щастя, кров моїх батьків,
Цвіте нове життя вишневим цвітом,
В садах лунають співи солов’їв.
І де я не бував, в якій країні —
Кохану Батьківщину пам’ятав.
Як сонях той до сонця, до Вкраїни
Свій погляд я з любов’ю повертав.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1984 року).
§ 24. ПОЗИЦІЇ ВЖИВАННЯ СПОЛУЧНИКІВ І ЧАСТОК і, й ТА і, й НА ПОЧАТКУ СЛІВ
Вірю в пам’ять і серце людське (Б. Олійник)
«Дискусія з глобусом» із збірки «На лінії тиші» (1972)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні (Д. Павличко)
«Віконце» (1973)
В оригіналі два віршовані рядки, розділені комою, а не крапкою:
Нема вже тієї хатини,
І я в сивині, як у сні.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
І долом геть собі село Понад водою простяглось (Т. Шевченко)
«Княжна» (1847)
В оригіналі це два віршовані рядки, але цікавіше те, що цитата має ілюструвати вживання сполучника і в позиції на початку речення, а в Шевченка це початок нового рядка, після коми в кінці попереднього:
І верби, і тополі,
І вітряки на полі,
І долом геть собі село
Понад водою простяглось.
Цю ілюстрацію переписують із видання у видання ще з Правопису від 1946 року.
І приковують [гори] до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту (М. Коцюбинський)
«Помстився» (1902)
В оригіналі інша пунктуація:
А на румунському боці, ген-ген понад тихим Дунаєм, зеленою лавою простягся кучерявий гай вербовий і стоїть на варті поміж річкою та шпичастими горами, що блакитними тінями лягли на блакитному небі і приковують до себе очі і ваблять у свою далечінь імлисту...
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Оце й уся врода (Панас Мирний)
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1880)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Квітли вишні й одцвітали (Ф. Малицький)
«Чекання матері» (1966)
В оригіналі:
Квітли вишні й одцвітали,
Знов приходила зима.
Внуки в баби все питали,
Чому батька в них нема.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Навчає баєчка великого й малого (Л. Глібов)
«На току» (1891)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Я. Щоголів)
«Тестамент» (1881)
В оригіналі:
На траві й квітках росинки,
Шелестіння й гомін гілки,
Щебетаннє й пісня пташки,
Скрип жука, гудіння бджілки.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Куди, для чого, хто і як? (М. Рильський)
«Іван Голота», колективна поема, опублікована в березні 1937 року в газеті «Комуніст», у якій М. Рильському належать два розділи, опубліковані під назвою «Іван Голота і Тарас Шевченко» в збірці «Україна» (1938).
В оригіналі:
І раптом людська тінь майнула —
Куди, для чого, хто і як?
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1973 року).
§ 25. ПОЗИЦІЇ ВЖИВАННЯ ПРИЙМЕННИКА з ТА ЙОГО ВАРІАНТІВ із, зі (зо)
З одним рибалкою він дуже подружив (Л. Глібов);
«Танці» (1890)
В оригіналі:
З одним рибалкою він дуже подружив,
Хоч перед другими пиндючився спесиво,
Рибалка рибку дбав і у мішках носив,
А старшина товстів і багатів на диво…
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року
З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка)
«Приязнь» (1905)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1973 року).
Плугатарі з плугами йдуть (Т. Шевченко)
«Садок вишневий коло хати» з циклу «В казематі» (1847)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1973 року).
Як сонях той до сонця, до Вкраїни свій погляд я з любов’ю повертав (Ф. Малицький)
«А. А. Бурячку» зі збірки «Цвіт ломикаменя» (1971)
В оригіналі це два віршовані рядки:
Як сонях той до сонця, до Вкраїни
Свій погляд я з любов’ю повертав.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Гнат... запріг коні й так їх гнав із села, що вони із шкури вилазили (М. Стельмах)
«Хліб і сіль» (1954)
Цитата має ілюструвати вживання форми із "переважно перед буквами, що позначають свистячі та шиплячі звуки (з, с, ц, ч, ш, шч) незалежно від закінчення попереднього слова та між буквосполученнями (після них або перед ними)"; в оригіналі же першого, виділеного як приклад із (перед "с") нема:
Гнат, в душі лаючи норовистого свавільця, запріг коні й так їх гнав до села, що вони із шкури вилазили.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1973 року).
I місив новий заміс із тіста старого (І. Драч)
«Бучак» (1972)
В оригіналі це не початок речення та його кінець (відповідно, це треба зазначити, як вказано в деяких інших прикладах) та два віршовані рядки:
І тоді, коли я так лежав,
Серед мого спекотного літа
І життя передумував, і місив
Новий заміс із тіста старого,
Коли, руки розкинувши, я проростав...
І думав цим цим садом і цими людьми,
І Дніпром-трударем коли думав,
Пароплавами цими, що хліб нам привозять
І дають буханцями до пива в додачу,
Коли думав безжальною втомою,
Трьома Фаустами коли думав,
Ще й трьома сонечками в узголов'ї, —
Я притулив мимоволі вухо
До пахучих грудей землі
І почув я далеко-глибоко,
Як там б'ється натруджене серце
України. Я ніколи не чув ще,
Щоб її серце отак стугоніло.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1973 року).
Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (М. Коцюбинський)
«Для загального добра» (1895)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1973 року).
Лист із Бразилії (І. Франко)
Назва вірша з циклу «До Бразилії» (1898)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Ви зустріли ворога… зі зброєю в руках (Ю. Яновський)
«Вино перемоги» (1941)
У попередніх виданнях (від 1990 року, перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1973 року)
було без купюри:
Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зброєю в руках.
В оригіналі:
Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зброєю в руках і з гарячою вірою в серці, — ми переможемо, товариші! Ви мали мужність залишити ворогові спустошену землю, спалені села, зруйновані хати, — вічна вам слава за це, брати! Земля знає, що ви її законні господарі, і не образиться на вас. Після розгрому ненависного ворога ми всі єдиною радянською державою відновимо повністю села й міста, хати й палаци, шахти й заводи, — ви діяли правильно, товариші! [...] Сьогодні, в день Сталінської Конституції, ми підносимо наші грузинські келихи з великим почуттям — за Україну, за дружбу, за нашу зустріч, за перемогу!
Балада зі знаком запитання (І. Драч)
Назва вірша зі збірки "Протуберанці серця" (1965)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Бере книжку зі стола (Леся Українка)
«Блакитна троянда» (1896)
В оригіналі це не початок речення:
Любов (бере книжку зі стола, сідає в сhаiѕе longue, пробує читати, але незабаром безсило опускає руку)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1973 року).
Зі школи на майдан вивалила дітвора (А. Головко)
«Митько» (1937)
В оригіналі це не початок речення:
З галасом, як і завжди, зі школи на майдан вивалила дітвора.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1973 року).
§ 45. ВЕЛИКА БУКВА НА ПОЧАТКУ РЕЧЕННЯ
Дивіться... он там... встає... він ще живий... Семен... Семен... (М. Коцюбинський)
«Fata morgana» (1903)
Ілюстрація в Правописі ще з видання 1946 року.
Тихо в хаті стало;
Тільки наймичка шептала:
«Мати... мати... мати...» (Т. Шевченко)
«Наймичка» (1845)
В оригіналі інший порядок слів та інша лексична форма:
Тихо стало в хаті;
Тілько наймичка шептала:
«Мати... мати... мати!»
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Так тому й буть! — усі гукнули (Л. Глібов)
«Мишача рада» (1863)
В оригіналі:
— Так тому й буть! — усі гукнули.
Ілюстрація в Правописі з видання 1946.
Що з тобою? — допитувалась Маланка (М. Коцюбинський)
«Fata morgana» (1903)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Я не Ганна, не наймичка,
Я... — та й оніміла (Т. Шевченко)
«Наймичка» (1845)
В оригіналі цитата має три рядки і немає тире:
«Марку! подивися,
Подивися ти на мене:
Бач, як я змарніла?
Я не Ганна, не наймичка,
Я...»
Та й оніміла.
(до речі, в § 162 ця цитата повторюється саме в такому вигляді)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Раптом він чує над собою: Остапе! Остапе! це ти? живий? (М. Коцюбинський)
«Дорогою ціною» (1901)
Цитата має ілюструвати правило: "Зрідка після знака питання (знака оклику), що стоїть у середині речення для надання питальної (окличної) інтонації, пишемо малу букву"; в академічному ж виданні творів М. Коцюбинського у цьому фрагменті слова після знаків оклику та питання подані з великої літери:
Раптом він чує над собою: Остапе! Остапе! Се ти? Живий?
Окрім того, в чинному правописі ця цитата повторюється в § 156, але у формі:
Раптом він чує над собою: Остапе! Остапе! се ти? живий?
Нова ілюстрація чинного Правопису (хоча в іншому розділі — ще від "Довідника з українського правопису" 1964.року)
Сонце! сонце! — на гори й долини, —
Сонце! сонце! — на води й поля.
Хай живе в вільній праці людини
України земля! (П. Тичина)
«Наша слава» (1944)
В оригіналі першого тире немає:
Сонце! сонце! на гори й долини, —
Сонце! сонце! — на води й поля.
Хай живе в вільній праці людини
України земля!
Наведу ще два куплети з цього вірша:
Океаном ненависті хлюпнем!
Ворогів ще не так полоснем!
Богатирськи ногою притупнем:
будем жить аж світами труснем!
[...]
Що нам ріки? — йдемо перебродом.
Що нам орди? — в нас меч у руках.
Разом з братнім російським народом
ми безсмертні в віках.
Ілюстрація в Правописі з видання 1946.
§ 46. ВЕЛИКА БУКВА У ЗВЕРТАННЯХ І В РЕМАРКАХ
Вітре буйний, вітре буйний! Ти з морем говориш (Т. Шевченко)
«Думка» (1838)
В оригіналі це два рядки:
Вітре буйний, вітре буйний!
Ти з морем говориш,
Збуди його, заграй ти з ним,
Спитай синє море.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
— Агов! Де ти? (В. Нестайко)
«Тореадори з Васюківки» (1963)
В оригіналі:
— Яво! — кричу я на повну губу. — Яво! Агов! Де ти?
Нова ілюстрація чинного Правопису.
Ждемо день і другий — гай-гай! — немає Тетяни (С. Васильченко)
«Талант» (1924)
Цитата має ілюструвати правило "якщо вигук стоїть у середині речення, то наступне слово пишемо з малої букви", але в оригіналі якраз немає цього вигуку "гай-гай!":
Ждемо день і другий — немає Тетяни.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
— Ну, ось ви бачили в цій, по-моєму, талановитій, блискучій доповіді, що він справді дійшов висновків — глибоких, оригінальних, талановитих і, безперечно, високоцінних для нас. (У залі гучні, захоплені оплески.) (М. Івченко)
«Робітні сили» (1928)
В оригіналі ремарка в дужках починається з прийменника в:
— Ну, ось ви бачили в цій, по-моєму, талановитій, блискучій доповіді, що він справді дійшов висновків — глибоких, оригінальних, талановитих і, безперечно, високоцінних для нас (В залі гучні, захоплені оплески)
Нова ілюстрація чинного Правопису.
[Павлина:] Прощайте! (Вийшла) (І. Карпенко-Карий)
«Хазяїн» (1901)
Нова ілюстрація чинного Правопису.
§ 48. ВЕЛИКА БУКВА ПІСЛЯ ДВОКРАПКИ, НА ПОЧАТКУ ПРЯМОЇ МОВИ, ЦИТАТИ ТОЩО
Горлиця питає: «Чи, може, хто гніздечко зруйнував?» (Л. Глібов)
«Зозуля й Горлиця» (1891)
Цитата має ілюструвати правило: "З великої літери пишеться перше слово після двокрапки, коли це початок прямої мови". В оригіналі в Леоніда Глібова двокрапки нема:
А діти? — Горлиця питає. —
Чи, може, хто гніздечко зруйнував?
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Пішла. А серце моє кричало: «Вернись, вернись, я все прощу!» (Д. Павличко)
«Прийшла і стала серед кімнати...» (1954)
В оригіналі це два віршовані рядки, відповідно, заміна "вернися" на "вернись" збиває ритм:
Коли невіри холодне жало
В мені,— від себе куди втечу?
Пішла. А серце моє кричало:
«Вернись, вернися, я все прощу!»
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
— Прочитаю вам слова видатного польського письменника Жеромського: «Добути з голої землі щось, таке таємниче, таке чудесне своєю будовою, своїм життям і смертю, як колос пшениці, хіба це не означає бути співтворцем дива?» (М. Стельмах)
«Чотири броди» (1978)
В оригіналі:
— З цієї нагоди прочитаю вам слова видатного польського письменника Жеромського: «Добути з голої землі щось, таке таємниче, таке чудесне своєю будовою, своїм життям і смертю, як колос пшениці, хіба це не означає бути співтворцем дива?»
Нова ілюстрація чинного Правопису.
Як писала автор цих рядків ще двадцятилітнім дівчиськом, «за століттям засунуться ковані брами і брязнуть у воду ключі» (О. Забужко)
«Хроніки від Фортінбраса» (1999)
В оригіналі:
Ці "хроніки" не претендують на повноту — зрештою, сама собою форма "хронік" має ту перевагу, що в принципі не визнає завершення й залишається безнастанно відкритою для подальшого продовження тяглости — також і тоді, коли, як писала автор цих рядків ще двадцятилітнім дівчиськом, "за століттям засунуться ковані брами і брязнуть у воду ключі" (тоді, на початку вісімдесятих, сорокалітній рубіж у 2000-му — останньому році "хворого століття" — справді асоціювався зі скреготом замків; нині, коли до цього рубежу рукою подати, розумієш аж надто добре: брами ніколи не зачиняються, не прищемивши собою живого...).
Нова ілюстрація чинного Правопису.
§ 53. НАЗВИ, ПОВ’ЯЗАНІ З РЕЛІГІЄЮ
Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить! (Біблія)
Псалми 112:1, переклад Ів. Огієнка (1939)
Загалом є усталена традиція цитування Біблії — з вказанням розділу, глави, вірша, а не просто "Біблія".
Нова ілюстрація чинного Правопису.
нехай святиться ім’я Твоє (Біблія)
Вiд Матвiя 6:9; вiд Луки 11:2, переклад Ів. Огієнка (1937)
Нова ілюстрація чинного Правопису.
§ 155. КРАПКА
Весь народ піднімається до мене. Йдуть з усієї України, та й ще йтимуть. Посилав універсали з Січі, тепер хочу скласти універсал із Чигирина (П. Загребельний)
«Я, Богдан» (1983)
В оригіналі прийменник з, а не із:
Весь народ піднімається до мене. Йдуть з усієї України, та й ще йтимуть. Посилав універсали з Січі, тепер хочу скласти універсал з Чигирина.
Зазначу, що на це вказувалось в зауваженнях до проєкту (див. "Правопис втомлених людей").
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Як парость виноградної лози
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур’ян (М. Рильський)
«Мова» (1956)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1984 року).
Зима. Холоднеча. Засніжений ліс (М. Стельмах)
«Велика рідня» (1949)
Це перший рядок пісні одного з героїв роману Дуденка:
Зима. Холоднеча. Засніжений ліс.
На небі, як сльози, печаляться зорі.
Опівночі друга зміняю в дозорі,
Що вірну гранату, як серце, затис.
В промерзлих чоботях, в кожусі старім
Снігами іде партизан у землянку,
І сни гостюватимуть в нього до ранку,
І мати, і діти зустрінуться з ним.
А другої ночі підем у село,
Будемо з другом громити німоту,
Гвинтівка, граната підуть у роботу,
Щоб щастя над нами, як сонце, зійшло.
Ми клятву дали Україні, Москві,
Що ворог на нашім Поділлі загине...
Ночами не сплять партизани Вкраїни,
Щоб мати і діти остались живі...
Нова ілюстрація чинного Правопису.
Сибір. І соловецькі келії,
і глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний (В. Стус)
«Сто років як сконала Січ» (1963)
Нова ілюстрація чинного Правопису.
А діло було таке. Студенти з царського садка пішли в гості до знайомого купця, котрий жив далеко, аж на Ординському. Той купець мав багацько дочок, і не дуже гарних. Він закликав до себе усяких студентів, годував, поїв їх і чимало дочок повидавав уже заміж за світських і духовних. Студенти часто гуляли там до півночі й цілою юрбою перелазили потім через стіну Братського монастиря (І. Нечуй-Левицький)
«Хмари» (1874)
В оригіналі прийменник у, а не в, прислівник вже, а не уже і топонім Орданському (в Нечуя-Левицького Ордан є лексичною формою лексеми Йордан), а не Ординському:
А діло було таке. Студенти з царського садка пішли у гості до знайомого купця, котрий жив далеко, аж на Орданському. Той купець мав багацько дочок, і не дуже гарних. Він закликав до себе усяких студентів, годував, поїв їх і чимало дочок повидавав вже заміж за світських і духовних. Студенти часто гуляли там до півночі й цілою юрбою перелазили потім через стіну Братського монастиря.
Зазначу, що в проєкті була версія з ще більшою кількістю відхилень від оригіналу:
А діло було таке. Студенти з царського садка пішли в гості до знайомого купця, котрий жив далеко, аж на Ординському. Той купець мав багацько дочок, не дуже гарних. Він закликав до себе десятками всяких студентів, годував, поїв їх і чимало дочок повидавав уже заміж за світських і духовних. Студенти часто гуляли там до півночі й цілою юрбою перелазили потім стіну Братського монастиря.
На ці відхилення вказувалось в зауваженнях до проєкту (див. "Правопис втомлених людей"), і частину з них виправили; чому ж тільки частину — пояснити можуть лише редактори остаточної версії.
Ця ілюстрація використовується в Правописі, починаючи з видання 1946 року, причому до видання 1990 року з формою "Орданському".
Випав сніг. І в селі, і в полі, і в лісі (В. Бабляк)
«Через горби» (1960)
В оригіналі:
Висипав сніг. І в селі, і в полі, і в лісі.
Нова ілюстрація в чинному Правописі (в "Довіднику з українського правопису" 1964 року зі словом "Випав".)
А я ходжу. Рівним, розміреним кроком, через усю хату, з кутка в куток. З кутка в куток (М. Коцюбинський)
«Цвіт яблуні» (1902)
В оригіналі:
А я хожу. Рівним, розміреним кроком, через усю хату, з кутка в куток. З кутка в куток.
Ілюстрація використовується в Правописі, починаючи з видання 1960 року ("А я ходжу...")
§ 156. ЗНАК ПИТАННЯ
За кожною з цих пам’яток — люди: майстри, митці. Хто знає про них? Хто назве їх імена? (Р. Федорів)
«День повернення боргів» (1976)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Чи совам зборкати орла?
Чи правду кривді подолати? (М. Рильський)
«Слово про рідну матір» (1941)
Наведу ширший контекст цих рядків:
Ні! Сили на землі нема
І сили на землі не буде,
Щоб потягти нас до ярма,
Щоб потоптати наші груди,
Бо Партія біля керма
Стоїть, радянські, вільні люди!
Гримить Дніпро, шумить Сула,
Озвались голосом Карпати,
І клич подільського села
В Путивлі, сивому чувати.
Чи совам зборкати орла?
Чи правду кривді подолати?
Ілюстрація використовується в Правописі, починаючи з видання 1960 року.
— Що ж він тобі говорив? — Питав мене, чого зайшла, чом невесела… (Марко Вовчок)
«Три долі» (1862)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Чи знаєте, хлопці, як високо сокіл
Під небом літає у теплії дні? (Л. Глібов)
«Остапова правда» (1855)
Ілюстрація використовується в Правописі, починаючи з видання 1946 року.
Пам’ятаєте, який у мене веселий дід був? (Ю. Яновський)
«Коваль» (1941)
В оригіналі це не початок речення. Зрештою, наведу ширший контекст фрази:
Наша свідомість і красива колгоспна судьба діла, наша ідея комунізму — ось що диктує вчення великого нашого і любимого вождя — Леніна. Товариші, кругом німці. Пробачте за гучний голос. Ми перейшли на нечутне життя. Розмовляти пошепки, ходити як полагається. Дисципліна — зрозуміло яка. На випадок моєї смерті — замісника призначено. Смерті не боятись. Хто боїться смерті,— той швидше вмирає. А нам ще треба довго жити. Це казав мені дід,— пам'ятаєте, який у мене веселий дід був?
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Кляті! кляті!
Де ж слава ваша?? На словах! (Т. Шевченко)
«Мені здається, я не знаю» (1850)
В оригіналі початок цитати не є початком рядка, що у виданні 1946 року було відзначено відповідним зміщенням вправо, у виданні цей перший рядок вже було розміщено по центрі, а у виданні 2019 року рядок вирівняно зліва.
В попередніх виданнях цитата була на два рядки довшою:
Кляті! кляті!
Де ж слава ваша?? На словах!
Де ваше золото, палати?
Де власть великая?
Се ти, мій чарівниченьку?! (Леся Українка)
«Лісова пісня» (1912)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
— Для чого ж тоді на Ельбі
поклали ви круглі голови?! —
Кричить нам у вічі земля (Б. Олійник)
«Антитези» (1972)
В оригіналі:
— Для чого ж тоді на Ельбі
поклали ви круглі голови?! —
Кричить нам у вічі земля
ротами траншей.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Хіба ж живуть вони? І знають,
Як ви сказали, благодать,
Любов?.. (Т. Шевченко)
«Москалева криниця» (1847)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Далі старий до парубка: як? що? чи все гаразд? який заробіток? (Марко Вовчок)
«Викуп» (1857)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Раптом він чує над собою: Остапе! Остапе! се ти? живий? (М. Коцюбинський)
«Дорогою ціною» (1902)
Цитата має ілюструвати написання після знака питання слів з малої літери. І в першій публікації цього твору в "Кіевской старине" було саме таке написання, але там є не се, а це:
Раптомъ винъ чує надъ собою:
— Остапе! Остапе! це ты? жывый?
Таке написання цієї фрази було у збірці "Оповідання" (К., 1903) і в радянських виданнях творів Коцюбинського до 1960-х років, і звідти воно потрапило до "Довідника з укр. правопису" 1973 року.
Натомість в пізнішому прижиттєвому виданні ("У грішний світ", Л., 1905), а також в академічному виданні творів, звіреному з рукописом, та, відповідно, у пізніших радянських виданнях творів Коцюбинського, вживається не це, а се (однак у примітках академічного видання, де подано всі версії тексту різних видань, не зазначено варіанта це); також, починаючи з цього академічного видання, після знака питання послідовно вживають великі літери:
Остапе! Остапе! Се ти? Живий?
Нова ілюстрація чинного Правопису
— А я замурував був у хижі дочку від Германії [Німеччини], то в управі так шмагали, що — вірите? — шкура на мені полопалася (О. Гончар)
«Прапороносці» (1946–48)
Зазначимо, що у виданні 1946 року цієї фрази нема.
Незрозуміло, навіщо використовувати для ілюстрацій цитати, які потребують пояснення (в квадратних дужках) окремих слів.
Нова ілюстрація в чинному Правописі ("Довіднику з українського правопису" 1973 року).
§ 157. ЗНАК ОКЛИКУ
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
Тож тепера весна золота! (Леся Українка)
«Contra spem spero!» (1893)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Вдар словом так, щоб аж дзвеніло міддю! (П. Тичина)
«Весна» (1942)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Рідний край! На світі немає нічого дорожчого за нього, за землю, яка породила тебе й виростила (І. Цюпа)
«Україна наша радянська» (1960)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1984 року).
Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проєктів! (М. Коцюбинський)
«Для загального добра» (1895)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Він звів до Сагайди сіре змучене обличчя з великими сумними очима. Що то були за очі! (О. Гончар)
«Прапороносці» (1946–48)
Фраза "Що то були за очі!", заради якої і наводиться цей приклад, є в єдиному виданні роману – 1959 року (Твори, т. 3, с. 149); ні в попередніх виданнях, ні у пізніших її нема, але вона встигла потрапити яко ілюстрація в СУМ, а звідти, очевидно, і в Правопис 1990 року видання.
Натомість цю фразу можна знайти і у Івана Франка, і у Юрія Смолича, і у Василя Швеця etc.
До чого ж гарно й весело було в нашому горо́ді! (О. Довженко)
«Зачарована Десна» (1956)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
На небокраї яка краса огнів сія! (В. Сосюра)
«Чи знаєш ти світання в полі» (1931)
В оригіналі це два рядки вірша:
А ти ідеш. На небокраї
яка краса огнів сія!
Й разом з природою співає
душа закохана твоя.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1984 року)
О мій велетню Самсоне,
Пута розривай!! (О. Олесь)
«Сніг в гаю» (1906)
В оригіналі: "велетню-Самсоне"
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
— Пустіть нас!!! — закричав Синичка (О. Довженко)
«Перемога» (1960)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
І де та правда!? Горе! Горе! (Т. Шевченко)
«О люди! люди небораки!» (1860)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Кляті! кляті! (Т. Шевченко)
«Мені здається, я не знаю» (1850)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року).
[Голос:] Гов, Лукашу, гов! го-го-го-го! А де ти? (Леся Українка)
«Лісова пісня» (1912)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Україно! Ти в славній борні не одна (М. Рильський);
«Україні» («Україно моя ! Чисті хвилі ланів...») (1941)
В оригіналі:
Україно, живого труда сторона,
Зорі ясні, погожії, тихії води!
Україно! Ти в славній борні не одна,
В ній з тобою під стягом багряним — народи!
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Ти, прекрасна вечірняя зоре! (Леся Українка)
«Зорі, очі весняної ночі!» (1891)
В оригіналі з великої літери:
Ти, прекрасна Вечірняя зоре!
У попередніх виданнях, починаючи з 1946 року, кома була перед "вечірняя", що міняло зміст фрази. Після зауваження до проєкту ("Правопис втомлених людей") пунктуацію виправили.
Народе мій! Твоє буття затяте
В моїй крові затято клекотить!.. (І. Драч)
«Балада любові» (1972)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Ай! як тут гарно! (М. Коцюбинський)
«У грішний світ» (1904)
В академічному виданні творів М. Коцюбинського після знака оклику — велика літера (на це вказувалось в зауваженні до проєкту ("Правопис втомлених людей"):
Ай! Як тут гарно!
В Правописі з видання 1946 року.
Ой! Що се за сопілка? Чари! Чари! (Леся Українка)
«Лісова пісня» (1912)
В Правописі з видання 1946 року.
— Гей! Піднімайтесь, хто сильний та дужий! (О. Довженко)
«Україна в огні» (1943)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
[Мавка (спалахнула):] Так! Хто не зріс між вами, не зрозуміє вас! (Леся Українка)
«Лісова пісня» (1912)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
— Ні! Недобре зробив батько, — глухо якось, з протягом, почав Чіпка (Панас Мирний)
«Хіба ревуть воли, як ясла повні» (1875)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Крізь ночі і віки сіяють нам
Сліпучим — ні! — животворящим сяйвом
Озера милі! (М. Рильський)
«Дощова трилогія» (1935)
В оригіналі інша пунктуація:
Про тих, чиї симфонії й балади,
Трактати, формули, рисунки, цифри,
Картини, драми, статуї, поеми
Крізь ночі і віки сіяють нам
Сліпучим — ні! — животворящим сяйвом! —
Озера милі! Слава й дяка їм!
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Потім один крикнув щось і скачки — ой горенько ж! — у гречку влетів (А. Головко)
«Червона хустина» (1957)
Пропущено кому, яка є в оригіналі у Головка:
Потім один крикнув щось, і скачки — ой горенько ж! — у гречку влетів.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Директор знав — та й як добре знав! — неспокійну натуру свого головного інженера (П. Загребельний)
«Спека» (1961)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
§ 158. КОМА
Під вікнами насадила Ганна бузку, любистку, півників та півонії (І. Нечуй-Левицький)
«Дві московки» (1868)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Тут, на цих вуличках, дозрівала його класова свідомість, тут він переймався недолею голодних, безправних, безробітних (Р. Федорів)
«Плуг у борозні» (1979)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Це ж могло наступити нині, завтра, позавтра... (О. Кобилянська)
«Земля» (1901)
В оригіналі інакше (і на це вказувалося в зауваженнях "Правопис втомлених людей"):
Се ж могло наступити нині, завтра, позавтра...
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Світло сяйною хвилею хлюпнуло по верхівках дерев, замиготіло, застрибало по кущах (Є. Гуцало)
«Тече ріка» (1974)
В оригіналі:
Світло сяйною хвилею хлюпнуло по верхівках дерев, замиготіло, застрибало по кущах — і перед Метелицею на якусь мить завидніло болото, до якого вони оце дістались, і, здається, навіть із протилежного боку побачив старий самотній осокір, коло якого мало бути дике стадо й куди зараз, підскакуючи на горбочках, летіла машина — це був тупоносий газик.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем! (І. Нечуй-Левицький)
«Дві московки» (1868)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Немає матусі! У глухій, темній могилі вона (А. Тесленко)
«Немає матусі!» (1910)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Дивом див було, що те пискляве, рожеве, безпомічне — то і є людина (О. Гончар)
«Собор» (1968)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Його очі замиготіли зимним, неприязним блиском (О. Кобилянська)
«Земля» (1901)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Якось раз над містечком стояла тиха, місячна, літня ніч (І. Нечуй-Левицький)
«Рибалка Панас Круть» (1868)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки (М. Коцюбинський)
«Дорогою ціною» (1902)
В оригіналі це не початок речення:
В один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Вода шуміла й билась між камінням білими кипучими хвилями (І. Нечуй-Левицький)
«Бурлачка» (1880)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Ми їхали порожньою рудуватою дорогою (Валерій Шевчук)
«Три листки за вікном» (1981)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
В ранковому березневому затуманеному повітрі пахли вишневі садки (Б. Харчук)
«Хліб насущний» (1976)
В оригіналі ще є три слова закінчення речення, які, власне, дебаналізують цей вислів і надають йому специфічного аромату:
В ранковому березневому затуманеному повітрі пахли вишневі садки, гостро і терпко-солодко.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Усе застеляла мла вечірня пахучая (Марко Вовчок)
«Павло Чорнокрил» (1862)
В оригіналі це не початок речення:
З'їхав на дорогу; тоді оглянеться назад — нічого не забачив — усе застеляла мла вечірня пахучая
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
На чорній зритій землі по краях поплуталась огудина суха гарбузова (А. Головко)
«Бур'ян» (1927)
В оригіналі інша пунктуація:
На чорній зритій землі, по краях, поплуталась огудина суха гарбузова.
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Поет, прозаїк-оповідач, драматург, перекладач, історик і теоретик літератури, критик, фольклорист, громадський діяч — він [І. Франко] в усьому був однаково сміливий, самобутній і сильний (М. Рильський)
«Франко-поет» (1939)
Авторський переклад російського оригіналу:
Поэт, прозаик-повествователь, драматург, переводчик, историк и теоретик литературы, критик, фольклорист, общественный деятель — он во всем был одинаково смел, самобытен и силен.
Видко, бракує в автентичних українських творах прикладів однорідних прикладок ("коли вони, як і звичайні означення, характеризують предмет з якогось одного боку або вказують на різні близькі, суміжні його ознаки"), що вишуковуються вони в перекладах з російської.
Нова ілюстрація в чинному Правописі (є в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
А тим часом місяць пливе оглядать
І небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шевченко)
«Гайдамаки» (1841)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Він не знав ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри (Панас Мирний)
«Батьки» з циклу «Як ведеться, так і живеться» (1884)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Не хотів ані дружитись, ані дома жити — чумакував (Марко Вовчок)
«Чумак» (1857)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Хлопці, щоб не заважати в хаті, вчились або в клуні, або в садку чи деінде (М. Коцюбинський)
«Ціпов’яз» (1893)
В оригіналі це не початок речення:
Досі Наумиха не знала, що Семен вчиться грамоти, бо хлопці, щоб не заважати в хаті, вчились або в клуні, або в садку чи деінде.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Доля — наче примхлива дівчина: то пригріє, то знов остудить (Василь Шевчук)
«Зелений шум» (1963)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Чи то садок видніє, чи город, чи поле? (Панас Мирний)
«Лихі люди (Товариші)» (1877)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Було як заговорить або засміється — і старому веселіше стане (Марко Вовчок)
«Свекруха» (1857)
Цитата має ілюструвати, що коли сполучник або між однорідними членами не повторюється, коми перед ним не ставимо, натомість в оригіналі якраз кома стоїть:
Спершу молоді Орлиха на ўлицю виходила; було як заговорить, або засмієтця старому веселіше стане; а туди далі й годі, й не побачиш її, все в хаті, у господi.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Картина була надзвичайна, неначе сон чи казка (О. Довженко)
«Зачарована Десна» (1956)
В оригіналі:
Картина була незвичайна, неначе сон чи казка.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Червоне полум’я багаття світило на ту групу, облило червоним кольором білу дідову сорочку, сиву бороду, й його темне, похмуре лице, і сиві, низько навислі над очима брови (І. Нечуй-Левицький)
«Хмари» (1874)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Я пам’ятаю вчительку мою,
просту, і скромну, і завжди спокійну (В. Сосюра)
«Ганна Йванівна» (1949)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Життя — це ріка, в якій попутно й навально тече минувшина й теперішність, добро й зло, правда і кривда (Р. Федорів)
«Ворожба людська» (1987)
В оригіналі не й, а і:
Життя — це ріка, в якій попутно й навально тече минувшина й теперішність, добро і зло, правда і кривда; я йду цією рікою, хвилі її чисті й каламутні наді мною і піді мною, я прагну пізнати глибини, натикаюся на броди, на гниле отруйне коріння, на гострому камінні я поранив собі душу.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Попідтинню сіромаха
І днює й ночує (Т. Шевченко)
«Перебендя» (1839)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Її думки все коло Гриця. Як він до них прибуде, як пришле дедалі старостів, як мати справить весілля, як вони заживуть, яке їх жде щастя і добро і таке інше (О. Кобилянська)
«В неділю рано зілля копала» (1908)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних! (О. Олесь)
«Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!» (1906)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року)
Задер голову Баглай, стежить, як поволі, але вперто підіймаються голуби над собором (О. Гончар)
«Собор» (1968)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Тече вода в синє море,
Та не витікає (Т. Шевченко)
«Думка» (1838)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
З виду дід був древній, столітній, хоч ще кремезний (Панас Мирний)
«Пасічник» (1871–74)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Запахла осінь в’ялим тютюном,
Та яблуками, та тонким туманом (М. Рильський)
«Запахла осінь в’ялим тютюном» (1925)
В проєкті було:
Запахла осінь свіжим тютюном.
Після зауваження ("Правопис втомлених людей") цитату виправили.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
«Ходімо ж чаю пити, та і в школу підемо» (Панас Мирний)
«Лихі люди (Товариші)» (1877)
В проєкті було:
Ходімо ж чаю пити, та й у школу підемо
Після зауваження ("Правопис втомлених людей") цитату виправили.
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Зазеленіли луги, ще й дібровонька (народна пісня)
Іван Багряний використовує цю пісню в «Тигроловах» (1946), в оригіналі:
Та забіліли сніжки...
Забіліли білі...
Ще й дібровонька...
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Жили, жили та й розлетілись… (Л. Глібов)
«Мандрівка» (1889)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (взята, мабуть, із "Довідника з українського правопису" 1964 року).
За що, не знаю, а караюсь,
І тяжко караюсь! (Т. Шевченко)
«Сон (комедія)» (1844)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року, але в іншому розділі).
Як би це добре було, коли б я не тільки спочив, а й вивіз собі матеріал для роботи (М. Коцюбинський)
Лист до Володимира Гнатюка (1910)
В оригіналі:
Як би се добре було, коли б я не тільки спочив.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Як російська, так і європейська критика все частіше звертає своє око на наше письменство, ставить йому свої вимоги (М. Коцюбинський)
Лист до Панаса Мирного (1903)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Не так тії вороги,
Як добрії люди —
І окрадуть, жалкуючи,
Плачучи, осудять (Т. Шевченко)
«Не так тії вороги» (1848)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Якщо не по-козацьки, то, гадаю,
Хоч по-рибальськи (М. Рильський)
«Зграя веселиків» (1959)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітних та мармурових пам’ятників, на нашому кладовищі не було (О. Довженко)
«Земля» (1955)
В оригіналі:
Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітні чи мармурові пам'ятники, на нашому кладовищі не було.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Все, все згадала вона в ту хвилину! (О. Довженко)
В текстах Олександра Довженка немає такої фрази — це Олесь Донченко «Юрко Васюта» (1950)
Все, все згадала вона в ту хвилину! Як виходили люди з землянок і відбудовували хати, і як руками пололи бур'ян на колгоспному полі, і як прибув перший трактор після війни..."
Цікаво, що в Правописі видання 1960 року ця цитата правильно підписана Донченком, а вже з видання 1990 року помилка (авторство Довженка) репродукувалася в наступних виданнях.
Рости, рости, моя пташко,
Мій маковий цвіте (Т. Шевченко)
«Маленькій Мар’яні» (1845)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Здається, часу і не гаю,
а не встигаю, не встигаю! (Л. Костенко)
«Здається, часу і не гаю» (1977)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
За річкою за голубою
Дві чайки у хмару зліта (А. Малишко)
«Ми підем, де трави похилі» (1959)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Із города із Глухова
Полки виступали (Т. Шевченко)
«Сон (комедія)» (1844)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Як за лісом, за пралісом
Ясне сонце сходить.
Як за морем, за далеким
Десь воно заходить (Л. Глібов)
«Думка» (1858)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Де ж ти дівся, в яр глибокий
Протоптаний шляху? (Т. Шевченко)
«Холодний Яр» (1845)
В оригіналі Яр – це топонім (Холодний Яр) і в попередніх виданнях його написано з великої літери.
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має! (С. Воробкевич)
«Рідна мова» (1869)
В оригіналі (публікації в читаночці «Зоря» та журналі «Ластôвка» 1870 року)
...а лиш камінь має
У виданні творів 1909 року:
...тілько камінь має.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте! (І. Франко)
«Беркут» (1883)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Народе мій, ясна любове,
Ти волю лиш яви свою —
Поклич <…>! (Д. Павличко)
«Я син простого лісоруба» (1950)
Оскільки цей вірш цитується в Правописі тричі, варто навести його повністю:
Мене також чекала згуба,
Нужда і безробіття вир —
Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір.
Поклали край його здоров’ю
Зарібки по лісах чужих.
«Добро» те панське нині кров'ю
Випльовує з грудей слабих.
А мати гарувала гірко
Від темноти до темноти,
Щоб нас, малесеньких семірко,
Нагодувати й одягти.
У хаті рідко бачив хліб я,
А в школі били по руках
За те, що зиркав я спідліб’я
На булку панського синка.
Про вуз не мріяв я ніколи,
Та на землі змінився час —
Війнув зі Сходу легіт волі,
Брати прийшли з-поза Збруча.
Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір.
Мені всміхнулась доля люба
У сяєві Кремлівських зір.
В твоєму університеті
Я вчусь тепер, народе мій.
Так дай же в молодому злеті
Мені піднятись вище мрій.
Народе мій, ясна любове,
Ти волю лиш яви свою —
Поклич,— а серце вже готове
За тебе згинути в бою!
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Гей, на коні, всі у путь! (П. Тичина)
«На майдані» (1918)
В оригіналі цей рядок продовжує речення:
Прощавайте, ждіте волі, —
гей, на коні, всі у путь!
Закипіло, зашуміло —
тільки прапори цвітуть…
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
О, як люблю я рідну землю... (П. Воронько)
«Пісня в Кремлі» зі збірки «Від Москви до Карпат» (1951)
Назви вірша і збірки говорять самі за себе, але для кращого розуміння контексту наведу вірш повністю:
О. Гончару.
«Ой, гай, мати,
Ой, гай, мати...» —
Наш спів могутньо загримів
Із Грановитої палати
В покої древніх теремів,
В алеї зоряного Кремлю, —
І аж до Сталіна в вікно.
О, як люблю я рідну землю —
Тебе кохана Стороно!
Де можна спів свого народу
Нести в найвищу височінь —
У Кремль,
Від заходу і сходу,
Із всіх віків і поколінь.
О, як люблю я ці хвилини,
І ці пісні, і ці слова,
Коли в живій душі людини
Чуття високе визріва.
І як люблю того ясного,
Кого ми тут щомиті ждем,
Того великого, земного,
Що звемо Другом і Вождем.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
— Ой, пустіть мене, пустіть! (Марко Вовчок)
«Ледащиця» (1861)
Цікаво, що якби підписали цю фразу прізвищем М. Старицького, то не помилилися б.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
О болю мій, я бачу в залі
Одне обличчя, друге, третє! (Л. Костенко)
«Концерт Ліста» (1977)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року)
Ой волохи, волохи,
Вас осталося трохи (Т. Шевченко)
«Гайдамаки» (1841)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
— Ох і чудний ти, Давиде… (М. Стельмах)
«Хліб і сіль» (1959)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого (Т. Шевченко)
«Ну що б, здавалося, слова» (1848)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Ой ти, дівчино,
З горіха зерня,
Чом твоє серденько —
Колюче терня? (І. Франко)
«Ой ти, дівчино, з горіха зерня…» (1895)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Гей ти, поле колоскове, молодість моя! (В. Сосюра)
«Молодість» (1938)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Так, це була вона, його земля,
Про неї він співав і нею марив (Д. Павличко)
«Сіяч» (1966)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Еге, я правду вам казав (Є. Гребінка)
«Цап» (1834)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
— Земляка свого бачили? — Аякже, бачив (А. Головко)
«Артем Гармаш» (1951)
В оригіналі:
— Земляка свого бачили?
— Земляка?— не одразу зрозумів Павло.— А, з Вітрової Балки.— І пильно глянув на жінку. І одразу ж по майже невловимому напруженню її обличчя зрозумів, що сказала це неспроста, що заради цього, певно, і додому до нього оце прибігла. "Он воно що!" І відповів уже лагідніш: — Аякже, бачив.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні (Леся Українка)
«Contra spem spero!» (1893)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
— Що, титаря вбили? (Т. Шевченко)
«Гайдамаки» (1841)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
А що, коли не буде того дня? (В. Стус)
«Утрачено останні сподівання» (1970)
Як сильніше би зазвучала ця цитата, якби додати ще хоч би рядок:
Що буде завтра? Дасть біг день і хліба.
А що, коли не буде того дня?
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року)
Що ж, отак і проходить вечір,
По-лисячому тихо, без стуку (Б. Олійник)
«Очі» (1964)
В оригіналі:
Що ж, отак і приходить вечір,
По-лисичому тихо, без стуку
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Так ніхто ще не вірив у мене! (Г. Чубач)
«Наш учитель» (1986)
Наведу ширший контекст цих рядків:
Наш учитель — відомий поет —
Нас любив самовіддано, тихо.
— Комуністи, вперед!
Комуністи, вперед! —
Як повітрям настояним дихав.[...]
Жовте листя впаде на траву —
Стане жовтим усе, що зелене.
Так ніхто не читав!
Так ніхто ще не звав!
Так ніхто ще не вірив у мене!
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
І що б він не зробив, то все гаразд, усе до ладу <…> (Панас Мирний)
«День на пастівнику» (1878)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Треба хліба людині й металу,
Треба музики і п’єдесталу,
Та, мабуть, над усе до загину
Треба віри людині в людину (В. Забаштанський)
«Віра в людину» (1971)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
І, можливо, моє серце-проміння
Зловить в свої долоні дитина
І всміхнеться (Р. Братунь)
«Я кладу на долоню сонця...» зі збірки «Грудка землі» (1962)
Застережень до цитати нема, просто, щоб очі відпочили, наведу цілком цей вірш Ростислава Братуня:
Я кладу на долоню сонця
Своє серце.
Ні, воно не згорить,
Не стане пилинкою попелу,
Маленькою плямою на сонці.
Воно лиш вибухне
Вихром протуберанців
І розсіється з проміннями сонця
По всесвіту.
І, можливо, моє серце-проміння
Зловить в свої долоні дитина
І всміхнеться.
Я кладу на долоню сонця
Своє серце.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
А в хлібороба, звісна річ, роботи — як води, від снігу до снігу (Р. Федорів)
«Плуг у борозні» (1979)
В оригіналі:
А у хлібороба, звісна річ, роботи — як води, від снігу до снігу
1994
З Копачів я, бачте, родом (Д. Білоус)
«Життя Одарки Палегечі» (1956)
В оригіналі:
З Копачів я, бачте, родом,
Звідси далеченько.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Погане, я чував, життя собаче,
Недобре ж і Вовкам (Л. Глібов)
«Вовк і Кундель» (1891)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
У нижчеподаній статті я, звичайно, не охоплюю всіх проблем розвитку української мови (М. Рильський)
«Ясна зброя» зі збірника «Під зорями Кремля» (1950)
В оригіналі:
В нижчеподаній статті я, звичайно, не охоплюю всіх проблем розвитку української мови, обмежуюсь лише кількома вузькими, як мені здається, пунктами.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Чи не вкажете мені яких творів про методи етнографічні, а власне, про способи записування народних пісень? (Леся Українка)
Лист до Драгоманова (1890)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Як і кожному авторові, а значить, і мені <…>, хотілось, щоб переклади вийшли найкращими (М. Коцюбинський)
Лист до Михайла Могилянського (1911)
В оригіналі:
Як і кожному авторові, а значить і мені, грішному, хотілось мені, щоб переклади вийшли найкращими, і я бився над трудними місцями, часом надаремне.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх (О. Гончар)
«Прапороносці» (1946–48)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Із степу, як із вогкої печери, тягло свіжою прохолодою (О. Гончар)
«Прапороносці» (1946–48)
В оригіналі:
Із степу, як із вогкої величезної печери, тягло свіжою прохолодою.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Це місто [Київ] прекрасне, як усмішка долі (Л. Костенко)
«Концерт Ліста» (1977)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Припадаю вустами до слова,
Мов до стиглого грона калини (Н. Кащук)
«Андрієві Малишку (в день 60-ліття)» зі збірки «Обереги» (1979)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Зникло лихоліття,
Наче уві сні (Р. Братунь)
«Балада про побратимство» зі збірки «Грудка землі» (1962)
В оригіналі дещо інша пунктуація:
Зникло лихоліття,
Наче уві сні...
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
В цей час у порту завжди, ніби граючись у хрещика, сновигали матроси всіх націй (П. Панч)
«З моря» (1926)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Мій старший хлопець ще дужче, ніж Олекса, зніяковів, уздрівши мене (І. Муратов)
«Буковинська повість» (1951)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Дума — це віршований твір, виконуваний (як правило, соло) речитативом (М. Рильський)
«Героїчний епос українського народу» (1955)
в оригіналі:
Дума — це віршований твір, виконуваний (як правило, соло) речитативом, що інколи переходить у більш співучий мелодичний малюнок, під акомпанемент кобзи, або бандури (за нашого часу так зветься один інструмент, що, проте, має різні видозміни), або — рідше — ліри.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Спомин був як блискавка (М. Рильський)
«Адріатика» (1957)
В оригіналі:
Спомин був як блискавка: блакитна вода, білий парус, веселі дружні люди...
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року)
Голова була неначе здорова квочка, що сиділа в обичайці (І. Нечуй-Левицький)
«Старосвітські батюшки та матушки» (1881)
В проєкті було:
Голова була немов здорова квочка, що сиділа в обичайці.
Після зауваження ("Правопис втомлених людей") цитату виправили.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Вона була для нього наче сонце (Леся Українка)
«Забута тінь » (1898)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Про масштаби Довженка як письменника можна судити з його найбільшої літературної праці — «Зачарованої Десни» (Л. Новиченко)
«Естетичні уроки Довженка» (1974)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Під байдаркою ламається крига й наче тоне в глибині моря (М. Трублаїні)
«Крила рожевої чайки» (1934)
В оригіналі і, а не й:
Під байдаркою ламається крига і наче тоне в глибині моря.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Баштан жовтіє понад яром,
Курінь безверхий ніби спить (М. Рильський)
«Вже червоніють помідори...» (1918)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
У квітнику, заглушеному бур’яном, розцвілася якась жовтогаряча квітка (І. Волошин)
«Сади цвітуть» (1950)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Розгойдане море, вже брудне й темне, наскакувало на берег і покривало скелі (М. Коцюбинський)
«На камені» (1902)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Високо, трохи не серед неба, стояв місяць, ясний, блискучий, повний (І. Нечуй-Левицький)
«Рибалка Панас Круть» (1868)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Живе життя і силу ще таїть
Оця гора, зелена і дрімлива (М. Зеров)
«Київ з лівого берега» (1923)
В оригіналі інша пунктуація:
Живе життя, і силу ще таїть
Оця гора зелена і дрімлива,
Ця золотом цвяхована блакить.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Дезорганізований раптовістю нічної атаки («який» / «чому»), ворог не встиг учинити скільки-будь сильного опору (О. Гончар)
«Прапороносці» (1946–48)
Ремарку, чужу до тексту, слід давати в квадратних дужках.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
У червонім намисті, зав’язана великою хусткою («яка» / «як» або «чому»), Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький)
«Хмари» (1874)
В Правописі з видання 1946 року, але з помилкою: "...була б дуже гарною дівчиною"; в наступних виданнях помилку виправлено.
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (І. Котляревський)
«Наталка-полтавка» (1819)
Це включена Котляревським в текст п'єси народна пісня:
Озовися! Якъ безъ тебе я горюю, прийди, подивися! (Пісні, думки і шумки руського народу на Поділлі, Україні і в Малоросії. Списані і пеpеложені під музику Ант. Коціпіньскім, 1862 р.; И. Сахаров, И.П. Песни русского народа, 1839)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Вона стоїть навпроти Сагайди, маленька, мов куріпка на межі (О. Гончар)
«Прапороносці» (1946–48)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Тремтячий, блідий, він привітався до доктора, попрохав його сісти (М. Коцюбинський)
«Хо» (1894)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Дивився [Юрко] на батька, і йому стало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого (Б. Харчук)
«Хліб насущний» (1976)
В оригіналі:
Дивився на батька, і йому ставало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого війнами і роботою — життям. Долю конем не об’їдеш.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Не рано встане:
Навіки, праведний, заснув (Т. Шевченко)
«Гайдамаки» (1841)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Між своїми, ковалівськими, тут стояли підводи і з сусідніх сіл (В. Кучер)
«Трудна любов» (1960)
Нова ілюстрація в чинному Правописі ("Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Степанко чув, нібито буває в лелек такий день, коли вони судять своїх родичів за якісь, одним їм відомі, злочини (Ю. Збанацький)
«Переджнив'я» (1960)
В оригіналі:
Степанко чув, нібито буває у лелек такий день, коли вони судять своїх родичів за якісь, одним їм відомі, злочини.
Нова ілюстрація в чинному Правописі ("Довіднику з українського правопису" 1973 року).
Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на білій стіні (І. Нечуй-Левицький)
«Кайдашева сім'я» (1879)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
До неї наближалась мати <…> Іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (О. Гончар)
«Земля гуде» (1947)
В оригіналі:
Від базару до неї наближалась мати Серьожки Іллєвського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці.
У Правописі, починаючи від видання 1960 року (там купюри не було, вона з'явилася 1990 року; навряд чи укладачам йшлося про економію трьох друкованих знаків, радше йшлося про те, щоб приховати русифіковане ім'я; просто поміняти ілюстрацію виявилося для них непосильним завданням).
Минаючи убогі села
Понаддніпрянські невеселі,
Я думав <…> (Т. Шевченко)
«Сестрі» (1859)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Тільки один Варчук стояв біля вікна спокійний, зосереджений (М. Стельмах)
«Велика рідня» (1949–51)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір (Д. Павличко)
«Я син простого лісоруба» (1950)
Все згідно з оригіналом:
Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір.
Мені всміхнулась доля люба
У сяєві Кремлівських зір
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хати (М. Коцюбинський)
«Маленький грішник» (1893)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Нехай мене, Кармелюка, в світі споминають! (народна пісня)
Марко Вовчок «Кармелюк» (1865)
Це не народна пісня, а пісня, написана Марком Вовчком.
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Обабіч Свирида сиділи Мурий і ще один муляр, Тимко (О. Копиленко)
«Народжується місто» (1932)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Як учений, етнограф і фольклорист, Франко все життя з палким інтересом ставився до народної творчості (М. Рильський)
«Іван Франко — майстер художнього слова» за збірника «Під зорями Кремля» (1956)
В оригіналі інша пунктуація:
Як учений етнограф і фольклорист Франко все життя з палким інтересом ставився до народної творчості; як людина він любив народну пісню, охоче слухав її і сам співав. [Є і в збірнику "Під зорями Кремля"]
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Вальдшнеп, або лісовий кулик, благородна птиця (Остап Вишня)
«Вальдшнеп» (1945)
В оригіналі інша пунктуація:
"Вальдшнеп, або лiсовий кулик, — благородна птиця, трохи менша як наш голуб, темно-рудуватого кольору, з довгим, як у всiх куликiв, дзьобом i довгими ногами."
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
У журбі отакій і подружився Давид з одним австріяком, на імення Стах (А. Головко)
«Бур'ян» (1954)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Мати її, родом туркменка, зовсім не була схожа на казашок Приуралля (З. Тулуб)
«В степу безкраїм за Уралом» (1964)
В оригіналі:
Мати її, родом туркменка, зовсім не була схожа на казашок Приуралля: тонка, струнка, з великими чорними очима в надзвичайно довгих віях, з косами нижче колін, вона здавалася граціозною статуеткою з слонової кістки, яка випадково потрапила сюди з сонячної Індії.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Частина її [старої галицької інтелігенції], так звані москвофіли, орієнтувалась на монархічну Росію (М. Рильський)
В Рильського нема такої цитати, найближчий до цього тексту такий уривок:
Дві найпомітніші течії в тогочасній західноукраїнській інтелігенції — «москвофіли» й «народовці» — займалися мовними суперечками і далекі були від народу та його інтересів. Це були консервативні, антинародні напрями. «Москвофіли» орієнтувались у своїй діяльності на царську Росію. («Українська поезія дожовтневої пори», 1957)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
<…> Та й заплакав, сіромаха,
Степом ідучи (Т. Шевченко)
«У неділю не гуляла» (1844)
В оригіналі це початок речення, три крапки в дужках зайві.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Маруся, вийшовши з кімнати, засоромилась (Г. Квітка-Основ’яненко)
«Маруся» (1834)
В оригіналі:
Маруся, вийшовши із кімнати, засоромилась — Господи! почервоніла, що твій мак; і, не поклонившись, зараз стала біля печі та й колупа її пальцем.
У виданні Правопису 1960 року правильне з прийменником із:
Маруся, вийшовши iз кiмнати, засоромилась — господи!
Від 1990 року відновили написання з видання 1946 року – з прийменником з.
Почали люди серпи гострити, лаштуючись до жнив (М. Коцюбинський)
«Ціпов’яз» (1893)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Забившись у дровітню, я плакав, коли Мальва залишала наше подвір’я (В. Земляк)
«Лебедина зграя» (1971)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Прислухались і, не вірячи самі собі, одхиляли сінешні двері (М. Коцюбинський).
«Fata Morgana» (1903)
В оригіналі:
Прислухались і, не вірячи самі собі, одхиляли сінешні двері або висували голови за поріг.
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Хто знає, що тільки одиниці зважуються на це, а зважившись, знаходять силу розбити кайдани. (М. Коцюбинський)
«Хо» (1894)
В оригіналі:
Хо знає, що тільки одиниці зважуються на се, а зважившись, знаходять силу розбити кайдани...
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Повечерявши, полягали спати (Панас Мирний)
«Лихо давнє й сьогочасне» (1897)
В оригіналі:
Сіло сонце — почали вечеряти; повечерявши, полягали спати, щоб на завтра якнайраніш устати.
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Прощаючись, Багіров відкликає Ясногорську вбік (О. Гончар)
«Прапороносці» (1946–48)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Не повіривши, Чабанчук кинувся в канцелярію (О. Донченко)
«Школа над морем» (1937)
В оригіналі:
Не повіривши, Чабанчук кинувся в канцелярію, до директора.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Вона сиділа замислившись (Ю. Яновський)
«Українка» (1942)
В оригіналі інша пунктуація:
Вона сиділа, замислившись, дивилася кудись кілометрів на п'ять поверх наших голів.
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Ідуть дівчата в поле жати
Та, знай, співають ідучи (Т. Шевченко)
«Причинна» (1837)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Із вирію летять курличучи ключі (М. Зеров)
«В степу» (1922)
В оригіналі інша пунктуація:
Із вирію летять, курличучи, ключі,
А з моря вітер дме, гарячий, нетерпеливий.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Там, за горами, давно вже день і сяє сонце, а тут, на дні міжгір’я, ще ніч (М. Коцюбинський)
«У грішний світ» (1904)
В академічному виданні творів Коцюбинського інша пунктуація:
Там, за горами, давно вже день, і сяє сонце, а тут, на дні міжгір’я, ще ніч (М. Коцюбинський)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
По той бік шляху, десь далеко в степу, за садками, тремтить червона заграва... (Григорій Тютюнник)
В Григорія Тютюнника немає такої фрази, автор — Григір Тютюнник «Зав'язь» (1968)
По той бік шляху, десь далеко в степу, за садками, тремтить червона заграва: то присяде до самої землі — і тоді на кутку стає поночі й глухо, то знову шугає вгору аж до Волосожару, шпаруючи окола і молоденькі осокорчики червоною крейдою — видно, трактористи стару солому палять.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
А вечорами, по роботі, він не раз до пізньої ночі ходив у важкій задумі по болотистих улицях Борислава (І. Франко)
«Борислав смієся» (1881)
В оригіналі:
А вечорами, по роботі, він нераз до пізноі ночи ходив в важкій задумі по болотистих улицях Борислава.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Сьогодні вранці, під час перерви, побачивши, що Кажан пішов у сад, Олег кинувся нагору, до його кімнатки (О. Донченко)
«Школа над морем» (1937)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Пані чогось тихо, але нерозважно плакала, невважаючи на всі ласки Марії Дмитрівни (Дніпрова Чайка)
«Тень несозданных созданий» (1920)
В оригіналі:
Проти їх над самою водою, що пожаром зайнялася, стояла нерушно чорна постать Антоніни Павловни, а бліда пані чогось тихо, але нерозважно плакала, невважаючи на всі ласки Марії Дмитровни.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Було про що думати цієї ночі, та він примусив себе не думати зараз ні про що, крім бою (О. Сизоненко)
«Степ» (1975)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (Панас Мирний)
У Панаса Мирного нема цієї фрази, найближчою є цитата з «Хіба ревуть воли, як ясла повні» (1875):
За те Чіпка любив бабу; душі не чув у їй. Що баба не скаже, усе послухає. А матері не любив і не слухав…
Нова ілюстрація в чинному Правописі (в підручниках вона зустрічається ще з 1955 року: Іван Чередниченко "Збірник вправ з сучасної української мови")
А тепер, замість крила парусника, Тоня й Віталій бачать вдалині темну, непорушну гору якусь (О. Гончар)
«Тронка» (1963)
В оригіналі:
А тепер, замість крила парусника, Тоня й Віталій бачать вдалині, просто посеред затоки, темну непорушну гору якусь.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Чернишеві під час артпідготовки випало бути старшим, тобто командувати з’єднаним вогнем усіх трьох мінрот (О. Гончар)
«Прапороносці» (1946–48)
В оригіналі:
Чернишеві на час артпідготовки випало бути старшим, тобто командувати з’єднаним вогнем усіх трьох мінрот.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Вони, кажу вам, прозябають.
Або, по-вашому, ростуть,
Як та капуста на городі (Т. Шевченко)
«Москалева криниця» (1847)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Б’є вся артилерія, навіть зенітна (І. Нехода)
«Хто сіє вітер» (1959)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Без гарячої любові до природи людина не може бути митцем. Та й не тільки митцем, особливо зараз, коли треба перебудувати майже все (О. Довженко)
«Автобіографія» (1954)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
— Мені прикро, — передала їй зошит учителька. — За змістом усе гаразд, але зверни увагу на синтаксис, зокрема на складносурядні речення. Губиш коми (Г. Усач)
«Вибір» (1978)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
— Бувають такі дні, коли ви працюєте менше, наприклад зимою, отоді беріть у руки книжки і читайте (Григорій Тютюнник)
«Вир» (1960–62)
В оригіналі інша пунктуація:
— Навчіться розподіляти час, і вам вистачить його і на працю, і на читання книжок. Бувають такі дні, коли ви працюєте менше, наприклад, зимою, отоді беріть у руки книжки і читайте. Великий пролетарський письменник Горький говорив, що все те, що в нього є найкращого, він одержав завдяки книжкам.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Мотрона гостинно припрошувала Остапа їсти, пити, причім пити до дна (К. Гордієнко)
«Сім'я Остапа Тура» (1958)
В оригіналі:
Мотрона гостинно припрошувала Остапа їсти, пити, причім пити до дна, щоб очі не западали.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
— Що се в тебе за думки такі, сестро! — почав мене вговоряти та вмовляти, й жінку привів (Марко Вовчок)
«Сестра» (1857)
В оригіналі:
Що се в тебе за думки такі, сестро! Зглянься, на бога! — почав вговоряти та вмовляти, й жінку привів.
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Треба діяти, і не зволікаючи (О. Довженко)
«Арсенал» (1957)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
[Орест:] Недарма люди завжди старались заселити порожні ліси і води німфами, русалками, взагалі чимсь живим, хоч би й фантастичним (Леся Українка)
«Блакитна троянда» (1896)
В оригіналі:
Недарма люди завжди старались заселити порожні ліси і води німфами, русалками, взагалі чимсь живим, хоч би й фантастичним, вимареним.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Ріка Супій, і що там тої річечки? (Л. Костенко)
«Скіфська Одіссея» (1986)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
— Діти, вони завжди були окрасою життя (М. Чабанівський)
«Балканська весна» (1960)
Про банальність цієї фрази говорить в романі сам автор, Михайло Чабанівський:
Щоб виграти час, він вдається до загальників:
— Діти, вони завжди були окрасою життя... Правда?
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Навіть батько і той якось трохи злякався (О. Довженко)
«Зачарована Десна» (1956)
В оригіналі:
Навіть батько і той якось трохи злякавсь.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Боже небо голубеє
І те помарніло (Т. Шевченко)
«N. N. (Мені тринадцятий минало)» (1847)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен, червоніла квітка польового маку (М. Коцюбинський)
«Харитя» (1891)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє (Т. Шевченко)
«N. N. (Сонце заходить, гори чорніють)» (1847)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Жде спрагла земля плодотворної зливи,
І вітер над нею гуляє бурхливий (І. Франко)
«Гримить! Благодатна пора наступає» (1880)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Вузький, глибокий Прут блиснув врешті з-за прибережних верб, а попід горами зазеленів розкішний килим виноградників (М. Коцюбинський)
«Для загального добра » (1895)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Усе іде, але не все минає
Над берегами вічної ріки (Л. Костенко)
«Сосновий ліс перебирає струни...» (1982)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Непокривлену душу хотіли зламати,
Та ламалися тільки болючі киї (Д. Павличко)
«У дитячому серці жила Україна» (1955)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
І розсвіте, і вийдуть смілі люди,
І порохом пропахне сніг і дим,
І розсвіте, і всесвіт видно буде,
Весь світ, всю долю видно стане їм (М. Бажан)
«Безсмертя. Три повісті про товариша Кірова» (1937)
В оригіналі:
І розсвіте, і вийдуть смілі люди,
І порохом пропахне сніг і дим,
І розсвіте, і всесвіт видно буде,
Весь світ, всю долю видно стане їм,
Двом друзям томським, хлопцям молодим.
В проєкті Правопису була ще одна цитата з цього твору:
Ніхто не запита
В принишклої блідої Катерини,
Чом на щоці сріблиться сіль крута —
Ще свіжий слід невтертої сльозини.
У зауваженнях до проєкту ("Правопис втомлених людей") було вказано: «Вважаємо, що існує чимало інших, по-справжньому вартісних текстів для пояснення правила про вживання знака питання». Цитату поміняли, а ця лишилася, хоча зауваження цілковито стосується і її.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка)
«Осіння казка» (1905)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Чи то праця задавила молодую силу,
Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Шевченко)
«У неділю не гуляла» (1844)
В оригіналі:
Чи то праця задавила
Молодую силу,
Чи то нудьга невсипуща
Його з ніг звалила.
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року)
Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів, ба й учителі гляділи на нього як на головну оздобу закладу (І. Франко)
«Борис Граб» (1903)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Довго слухав і Бертольдо,
Далі мовив на відході:
«Що за дивна сила слова!
Ворожбит якийсь, та й годі!» (Леся Українка)
«Давня казка» (1893)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
— Махнути б на неї [тару] рукою, та тільки й діла! (О. Гончар)
«Прапороносці» (1946–48)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Вмент маленький візок виповняється тілами вздовж і впоперек, причім мужчини викидають ноги за полудрабки (М. Коцюбинський)
«Для загального добра» (1895)
В оригіналі:
Вмент маленький візок виповняється тілами вздовж і впоперек, причім мужчини викидають ноги за полудрабки, не через те, щоб їм було тісно, а так, з властивої мужчинам фантазії.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
<…> Треба вам сказати, що я іноді хворію на ностальгію, цебто у мене з’вляється нудьга за батьківщиною (Ю. Яновський)
«Майстер корабля» (1928)
Знак купюри перед текстом зайвий, це початок речення; крім того в оригіналі інша пунктуація:
Треба вам сказати, що я іноді хворію на ностальгію, цебто — у мене з ' являється нудьга за батьківщиною.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Ми якось дуже звикли, що він [Ойстрах] є.
А от нема. І струни його стихли (Л. Костенко)
«Останній концерт Ойстраха у Києві» (1980)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Острів, як спрут, занурив у море шершаві лаби [лапи], приссався до нього, наче хоче спинитись. Але не може (М. Коцюбинський)
«Сон» (1911)
В попередніх виданнях слово лаба не пояснювалося, воно є і в академічному Словнику української мови, і в академічному Словнику синонімів.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Л. Смілянський)
«Дума про Кравчиху» (1942)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Часом на цій вересневій сині вилитими дзвіночками колихалися грона жолудів або виділявся обрис пташини (М. Стельмах)
«Кров людська не водиця» (1957)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року)
А де ж вони роблять цей електромобіль і чим ти допомагаєш, Кіро? (О. Копиленко)
«Дуже добре» (1936)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Теля десь за двором ревнуло. Тиша і бур'яни (А. Головко)
«Бур'ян» (1927)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Сутінки огорнули світлицю. Порожньо і сумно (А. Хижняк)
«Данило Галицький» (1951)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
І той любов’ю повниться до світу,
Хто рідну землю має під собою... (М. Вінграновський)
«Тополя» (1955)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Ось чутно, як несе вітер якусь новину з далекого лісу, що синіє за горбочком (М. Коцюбинський)
«На віру» (1891)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Весь край слов’янський чує крок дружин,
Які спішать на збір у Дрогичин (М. Бажан)
«Данило Галицький» (1942)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Він жив на самому кінці села, там, де глибокий яр входив у ліс вузьким клином (І. Нечуй-Левицький)
«Кайдашева сім'я» (1879)
В оригіналі:
Довбиш був богатий чоловік; він жив на самому кінці села, там де глибокий яр входив у ліс узьким клином.
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Так тихо сходить місяця підкова,
Що аж завмерли гори та ліси... (С. Пушик)
«Заходять тихо сутінки до міста» зі збірки «Галич» (1990)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Душа летить в дитинство, як у вирій,
бо їй на світі тепло тільки там (Л. Костенко)
«Маруся Чурай» (1979)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Дай мені, Вітчизно, та для пісні сили,
щоб тебе в цій пісні славить і любить,
щоб для тебе серцем вічно зеленіти (В. Сосюра)
«О, якби-то листя, листя не жовтіло» (1951)
В оригіналі:
Мрії, мої мрії, лебедині крила,
дай мені, Вітчизно, та для пісні сили,
щоб тебе в цій пісні славить і любити,
щоб для тебе серцем вічно зеленіти.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Рідний дім залишається в серці,
Як далеко від нього не йди (Г. Чубач)
«Вдома» (1967)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Спочатку так: терзати, розпинати.
Щоб знав. Щоб знов. Щоб слухався. Щоб звик (Л. Костенко)
«Алея тиші» (1977)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року)
Він... розказував, яку в їх селі рибу ловлять і яка в їх [них] ріка рибна, що усяка риба ведеться (Марко Вовчок)
«Дяк» (1865)
В оригіналі інша пунктуація:
Він був рибак і розказував яку у їх в селі рибу ловлять і яка в їх ріка рибна, що усяка риба ведеться.
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
І знов моя до тебе думка лине,
Далекий краю ранньої зорі,
Де тигрів слід веде до Уссурі
І спіє виноград між віт ялини (Борис Тен)
«І знов моя до тебе думка лине», цикл «Моя Вітчизна» зі збірки «Зоряні сади» (1970)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
І Остапові стало жалко Соломію, страх як жалко (М. Коцюбинський)
«Дорогою ціною» (1902)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
[Сава:] <…> Я піду відсіль, піду куди очі дивляться (М. Костомаров)
«Сава Чалый» (1838)
В оригіналі:
С а в а. Серденько, душенько моя! О, якби тільки вмерти! Може, цілий вік достанеться блукати по світу, усіма забутий як приблудна вівця. Знаєш, мені вже не можна тут жити, не хочуть, щоб я жив тута... Я піду відсіль, піду куди очі дивляться.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Те, що її зацікавило, було не що інше, як троє осідланих коней під ґанком вілли (М. Коцюбинський)
«В путах шайтана» (1899)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Його витвори всі називали не інакше як шедеврами (С. Андрухович)
«Старі люди» (2003)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
[Костомаров:] Тільки й було розмови в нього що про вас (П. Тичина)
«Шевченко й Чернишевський» (1939)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Увесь час у Львові було дуже погано надворі: холодно, вогко, дощ, навіть щось так ніби сніг (Леся Українка)
Лист до родини Косачів (1901)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Нюра таке як замислився, бо перестав ворушити пальцями й дивився повз них у підлогу (Григір Тютюнник)
«Нюра» (1973)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Черниш теж кричав, не пам’ятаючи що (О. Гончар)
«Прапороносці» (1946–48)
В оригіналі:
І Черниш теж кричав, не пам'ятаючи що.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Заснула, незчувшись коли (О. Гончар)
«Прапороносці» (1946–48).
В оригіналі:
Знесилена горем, розморена хатнім теплом, схилилася потім на бильце канапи й заснула, незчувшись коли.
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували – в такому саме вигляді – яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
І якщо пісня вийде в люди,
То пломінь серця не згашу (А. Малишко)
«Епілог (Землі великої щедроти)» (1939)
В оригіналі:
І якщо пісня вийде в люди,
То пломінь серця не згашу, —
Схилюсь землі на рідні груди,
Нової сили попрошу.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Але коли Ви такі добрі, що не одмовились би перекласти щось із рукопису, то я позволю собі скористуватися з сього і, якщо зможу, пришлю Вам рукопис (М. Коцюбинський)
Лист до Михайла Могилянського (1911)
В оригіналі:
Але коли Ви такі добрі, що не одмовились би перекласти щось з рукопису, то я позволю собі скористуватись з сього і, якщо зможу, пришлю Вам рукопис.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Він прокинувся увечері, <…> довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися у свою п’яту вилазку (Л. Первомайський)
«Атака на Ворсклі» (1944)
В оригіналі:
Він прокинувся увечері, з'їв обід, що залишили йому товариші, довго пив чай, а коли зовсім стемніло, став збиратися у свою п'яту вилазку.
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні,
і в мріях ввижалась їм казка ясна,
де квіти не в’януть, де вічна весна (О. Олесь)
«Айстри» (1905)
В оригіналі інша пунктуація:
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, —
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в'януть, де вічна весна…
Синіють води, зеленіє яр,
І стеляться сліпучі краєвиди (М. Зеров)
«Київ навесні ввечері» (1928)
В оригіналі:
Синіють води, зеленіє яр,
І стелються сліпучі краєвиди.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
У хаті вже було повно людей і тютюновий дим ходив над головою хвилями, коли Юхим переступив через поріг (А. Головко)
«Мати» (1935)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року).
§ 159. КРАПКА З КОМОЮ
Чого тільки немає у Даниловому лантусі: тут і ніж, і ложка, і шматок дроту, і казанок; пшоно і сало, цибуля й борошно, картопля й сіль, хліб і сухарі; а ще великі садівницькі ножиці, пилка, сокира, терпуг; а ще гачки, важки та поплавці до вудок; ще коробочок десять сірників <…> (Григір Тютюнник)
«Лісова сторожка» (1971)
В оригіналі:
Чого тільки немає у Даниловому лантусі: тут і ніж, і ложка, і шматок дроту, і казанок; пшоно і сало, цибуля й борошно, картопля й сіль, хліб і сухарі; а ще великі садівницькі ножиці, пилка, сокира, терпуг; а ще гачки, важки та поплавці до вудок; ще коробочок десять сірників, загорнутих у шмат парусини, щоб не одвологли в дощ.
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року).
На чому б не спинилось моє око, скрізь і завжди я бачу щось подібне до людей, коней, вовків, гадюк, святих; щось схоже на війну, пожар, бійку чи потоп (О. Довженко)
«Зачарована Десна» (1956)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року).
Дитинство дивується; молодість обурюється; тільки літа дають нам рівновагу (О. Довженко)
«Щоденники» (1945)
Цитата має ілюструвати правила вживання крапки з комою: "Крапку з комою у складному реченні ставимо [...] "між частинами безсполучникового складного речення — особливо тоді, коли вони досить поширені або всередині них уже є розділові знаки."
В оригіналі ж, у Довженка, крапки з комою взагалі нема — тільки крапки:
Дитинство дивується. Молодість обурюється. Тільки літа дають нам мирну рівновагу і байдужість.
Спотворену ж цитату в правопис взяли з публікації в журналі "Київ" (1994) "Афоризми Довженка".
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Усміх пославши в останнім промінні,
Згинуло радісне літо;
Дощик уїдливий, дощик осінній
Сіється, наче крізь сито (Г. Чупринка)
«Осінній дощ» (1912)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року).
Осінній вітер в лузі свище,
Вербу хитаючи тонку;
А я схиляюся ще нижче
Себе побачити в струмку (Т. Осьмачка)
«Пашпорт» (1943)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року).
Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у мене не було бажання (Леся Українка)
«Над морем» (1898)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів, де ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх і вздовж, і вшир, і впоперек; де одні тільки високі могили нагадують вам про давнє життя людське <…>; де синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне, безмірно високе, бездонно-глибоке шатро <…>? (Панас Мирний)
«Серед степів» (1898)
Застережень до цитати нема, але наведу її без купюр:
Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів, де ніщо не забороняє вашим очам виміряти їх і вздовж, і вшир, і впоперек; де одні тільки високі могили нагадують вам про давнє життя людське, про бої та чвари, хижацькі заміри та криваві січі; де синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне, безмірно високе, бездонно-глибоке шатро де тоне ваш погляд у безкрайому просторі, як і ваша душа — у безмірній безодні того світу та сяйва, синьої глибини та сизо-прозорої далечизни?..
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
І тепла радість душу обняла,
І сам не знаєш у задумі світлій,
Що краще — вечір цей чи ночі мла;
Що краще — біля тебе сад розквітлий
І серць квітучих трепет молодий
Чи над тобою зоряні сади (Борис Тен)
«Мов у Шевченка вечір», цикл «Незабутні» зі збірки «Зоряні сади» (1970)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Щойно полуниця відходить, а вже буріють вишні <…>, шовковиця сиплеться, а там зажовтіють абрикоси; буває, так наспіє полуниці, то жінкам невправка з нею, тоді оголошується загальна мобілізація, вже й металурги лазять поруч з дітьми по садках... (О. Гончар)
«Собор» (1968)
Незрозуміло, навіщо тут потрібна була купюра:
Щойно полуниця відходить, а вже буріють вишні-петриківочки, шовковиця сиплеться, а там зажовтіють абрикоси; буває, так наспіє полуниці, то жінкам невправка з нею, тоді оголошується загальна мобілізація, вже й металурги лазять поруч з дітьми по садках, аж смішно Єльці дивитись, як ці люди, що на заводі боги, що вміють видавати найміцніші сплави, може, й для міжпланетних ракет, покірно повзають навкарачки по грішній піскуватій землі, по чавких полуницях, змагаючись з дітьми, слухняно визбируючи дари щедрої зачіплянської природи.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Було, мабуть, гарно: вночі випав сніг, і сліпучо-біла вулиця леліла сріблом; крізь просвічені скісним заполудневим сонцем шибки вікон зеленіло <…> ялинкове гілля; з крутосхилу Ботанічної злітали верхи на ґринджолятах хлопчаки (В. Дрозд)
«Ритми життя» (1974)
Застережень до цитати нема, але наведу її без купюр:
Було, мабуть, гарно: вночі випав сніг, і сліпучо-біла вулиця леліла сріблом; крізь просвічені скісним заполудневим сонцем шибки вікон зеленіло цятковане підрум'яненою ватою і паперовими корабликами ялинкове гілля; з крутосхилу Ботанічної злітали верхи на ґринджолятах хлопчаки і, забачивши жандармський поїзд, що шалено мчав.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
§ 160. ДВОКРАПКА
У густій мряці, білій як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи (М. Коцюбинський)
«Тіні забутих предків» (1912)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Несуть пани есаули
Козацькую збрую:
Литий панцир порубаний,
Шаблю золотую,
Три рушниці-гаківниці
І три самопали… (Т. Шевченко)
«Хустина» (1847)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Заснув <…>, і снилися красиві коні: сірі, гніді, вороні (В. Симоненко)
У Василя Симоненка такої фрази нема, це уривок з роману Олександра Сизоненка «Степ» (1976):
Під тиху розмову, що ніби все віддалялась та ставала дедалі ласкавішою, під вдоволене й мирне пофоркування коней та під вологе підпадьомкання перепелів я заснув, незчувся й коли, і снилися красиві коні: сірі, гніді, вороні.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Та в цю хвилю двері розчинились і ввійшли: якийсь рудобородий в довгому старім плащі подертім; з лірою ж за ним дідок кошлатий, що все кашляв та все очі мружив; ще й третій, що безруко щуливсь, лиш рукав сорочки теліпався (П. Тичина)
«За землю радянську» зі збірки «Тебе ми знищим — чорт з тобою!» (1941)
Це уривок з поеми, в оригіналі:
Та в цю хвилю двері розчинились
і ввійшли: якийсь рудобородий
в довгому старім плащі подертім;
з лірою ж за ним дідок кошлатий,
що все кашляв та все очі мружив;
іще й третій, що безруко щуливсь
лиш рукав сорочки теліпався.
Поема має 236 рядків, тому наведу лиш закінчення цієї історії:
Що сказав нам Сталін, те ми й зробим
на землі святій своїй радянській!
— Зробим!—крикнув той, що був безруким.
Він в другий рукав продів тут руку,
і рукав вже більш не теліпався.
— Зробим!—повторив за ним і лірник,
а за ним всі інші:—німця знищим,
не зоставимо ж і на насіння.
В 1957 році Сталіна в відповідних строфах замінено на партію, але суть від цього не змінилася...
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів (М. Коцюбинський)
«Хо» (1894)
В оригіналі інакша пунктуація, і не тільки пунктуація:
Ліс іще дрімає... а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів.
В Правописі цитата є з видання 1946 року, але починається "синім небом уже щось діється..."; в теперішньому вигляді — від видання 1990 року.
Вірю: до скону віків не порушиться слово богинь! (Леся Українка)
«Таємний дар» (1910)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року)
Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку (І. Нечуй-Левицький)
«Кайдашева сім'я» (1879)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Як мала у тебе сила,
То з гуртом єднайся ти:
Вкупі більше зробиш діла,
Швидше дійдеш до мети (Б. Грінченко)
«Зернятка» (1899)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Як і вони, я був щасливим:
Із теплих уст ловив слова, Що казкою ставали, дивом,
В якому всесвіт ожива (О. Ющенко)
«Висока хвиля» (1984)
В оригіналі інакша пунктуація,
Як і вони — я був щасливим:
Із теплих уст ловив слова,
Що казкою ставали, дивом,
В якому всесвіт ожива.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Віхола розпочалася з самісінького ранку: вийти з хати просто неможливо (О. Кобилянська)
Нема такої фрази у творах (і листах) Ольги Кобилянської.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Ідуть дівчата в поле жати
Та, знай, співають ідучи:
Як проводжала сина мати,
Як бивсь татарин уночі (Т. Шевченко)
«Причинна» (1837)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
§ 161. ТИРЕ
І один у полі — воїн (Ю. Дольд-Михайлик)
«І один у полі — воїн» (1960)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Пісня і праця — великі дві сили,
Їм я бажаю до скону служить (І. Франко)
«Пісня і праця» (1883)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Таке життя другому б рай… (Л. Глібов)
«Шпак» (1856)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Хороша-таки штука життя (А. Головко)
«Бур'ян» (1924)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Мої літа — не монотонні дублі:
Я змінююсь, як світанковий пруг (Д. Павличко)
«Я комуніст» (1970)
Для розуміння контексту наведу вірш повністю:
Я бачив світ, де б'є нужда навідлі,
Брехня пече і пухне, як нарив...
Та в ленінському слові, як у світлі,
Я сам себе очистив і відкрив.
Мої чуття, як атом правди, стислі,
Прудкі, як блискавиці течія.
Я — комуніст і в імені, і в мислі,
В якій реве та стоне кров моя.
Під зорями тривожними щоночі
Я чую погляд предків на собі.
Це їхні мрії, здогади пророчі
Дозріли кревно у моїй судьбі.
Козацькі думи, хоч сумні, та вольні,
Спів арсенальців, що від куль не впав,
І молодогвардійців крик зі штольні
Я в голосі своєму посплітав.
Мої літа — не монотонні дублі:
Я змінююсь, як світанковий пруг.
Ясні уми і руки зашкарублі
Жаданням творчим з’єднує мій дух.
Я обіймаю землю молодую,
Сніги палю, як вітер-весновій,
Людині я будущину будую,
Будущину в родині світовій.
Все, що роблю,— не з крові, тільки з поту.
Благаю долю — мій вогонь прийми,
Хай відіб’є той час мою роботу,
Коли не буде кривди між людьми.
Мене не знищить туга ані зрада,
Ненависна межа не вб’є мене.
Мого народу чесна автострада
Племен стежину босу не зітне.
І в ліс її не віджене, а взує,
Наддасть розгону їй і широти.
Як сонце, нас перепиняти всує,
Не повертатись нам, а далі йти.
Я — комуніст. І хай там скажуть — в’язень!
Душі моєї не збагнути їм.
Я в сонячній неволі зобов’язань
Вчарований покликанням своїм.
Та що мені жерці сліпої волі,
Хай знають — я живу нелегкома!
Вони ж — мов хроби безхребетні й кволі:
Свободи в сейфах золотих нема.
Своє життя затис я, наче рану,
Щоб сонце донести до всіх людей.
А сейфи їх, як мури Ханаану,
Розваляться, коли затрубить день.
А день озветься грізною трубою,
Де кривда зачинилася стара.
Свобода їх обернеться ганьбою,
Мій біль — снагою мудрості й добра.
Я обіймаю землю молодую,
Сніги палю, як вітер-весновій.
Людині я будущину будую,
Будущину в родині світовій.
Ростуть мої діла, мої надії,
Мій світ росте від ленінських щедрот.
Я — комуніст і в імені, і в дії,
Яку благословляє мій народ.
Нова (!) ілюстрація в чинному Правописі.
Вода — як скло (Л. Глібов)
«Лящі» (1858)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Душа — мов ніч… (О. Пахльовська)
«Маяк» (1988)
Гляньте, як зазвучала би цитата, якби навели хоча б чотири стрічки цього вірша:
Вже не заплачеш, бо немає як.
Душа — мов ніч, розшарпана вітрами.
І твій старий зруйнований маяк
тепер лиш птицям світить вечорами.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Я син простого лісоруба (Д. Павличко)
«Я син простого лісоруба» (1950)
Див про цю цитату, точніше її джерело в § 158; в Правописі цей вірш використано в трьох ілюстраціях.
Нова (!) ілюстрація в чинному Правописі.
Він — публіцист, він — прозаїк, він — драматург, от тільки віршів він не писав, хоча безмірно любив поезію (Ю. Смолич про О. Довженка)
«Олександр Довженко» (1959)
В оригіналі:
У літературі Довженко теж не спинився на котромусь одному художньому жанрі. Він — публіцист, він — прозаїк, він — драматург, от тільки віршів він не писав, хоча безмірно любив поезію ( улюбленими його поетами були Леся Українка, Шевченко, Пушкін і Маяковський) і сам в усіх літературних жанрах, до яких вдавався, був насамперед поетом.
В Правописі вперше використано цю ілюстрацію, хоча вона є в «Довіднику з української орфографії та пунктуації» ще 1964 року видання; варто зазначити, що таке обрубане подання цієї цитати спотворює її зміст: Смолич пише, що Довженко був поетом, а цитата підкреслює, що поетом він не був.
В контексті цієї цитати може цікавою може бути фраза Ю. Смолича про Галана:
Галан був драматургом, прозаїком і публіцистом (а найбільше любив поезію) — жанрове сполучення взагалі не таке вже рідкісне в літературі.
О пісне! Ти — плескіт рік,
ти — переливи мідні… (М. Рильський)
«Марина» (1933)
В оригіналі інакші рядки:
О пісне! Де тих слів мені добрать,
Які б тебе були, святої, гідні!
Ти — плескіт рік, ти — переливи мідні,
Ти — шемрання смутного комиша,
Народу ти великого душа!
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Пан, напевно, син шановного <…> Казимира Зборовського? (М. Старицький)
«Останні орли» (1901/1968).
Фраза з перекладу 1968 року написаної (1901) російською мовою повісті Михайла Старицького (перекладачі Микита Шумило та Євген Михайлюк):
Господин, наверное, сын уважаемого мосципана Казимира Зборовского?
Щонайменше вартувало згадати як авторів цитати і перекладачів, але виникає питання, чи конче необхідна перекладна цитата.
Незрозуміла, зрештою, і необхідність купюри:
Пан, напевно, син шановного мосціпана Казимира Зборовського?
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
В однім Дунаї скупані слов'яни, і воля в них — одна! (М. Рильський)
«Слово про рідну матір» (1942)
В оригіналі:
В однім Дунаї скупані слов'яни,
І воля в них — одна!
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Говорити — річ нудна.
Працювати слід до дна (М. Рильський)
«При вікні» (1935)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Поезія — це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко)
«Страшні слова, коли вони мовчать» (1980)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року).
Гетьман, може, як ніхто інший знав, що любити Україну — це найперше захистити її надійно від усіх ворогів (О. Лупій)
Немає в творах Олеся Лупія цієї фрази.
Натомість вона є в збірнику шкільних творів, що з дев'яностих років видаються "в допомогу" учням:
Саме гетьман, як ніхто інший, знав, що любити Україну — це найперше захистити її надійно від усіх ворогів. Саме це із самого початку своєї військової кар’єри засвоїв Богдан Хмельницький. Він очолив національно-визвольну війну проти Польщі, аби визволити українські землі від польського панування, здобув ряд перемог (Богдан Хмельницький в історії України).
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Сміле слово — то наші гармати,
Світлі вчинки — то наші мечі (П. Грабовський)
«Уперед» (1896)
В Правописі з видання 1946 року — щоправда, там "смілі вчинки".
Гармонійне злиття ідеї з художньою формою, в яку вона вбрана, — ось формула ідеального твору мистецтва (В. Дрозд)
«Ритми життя» (1974)
В оригіналі:
Гармонійне злиття ідеї з художньою формою, в яку вона вбрана, — ось формула ідеального твору мистецтва, бо сама ідея, як і позбавлена її форма не дадуть естетичній емоції такої повноти й сили, як їх вдале поєднання.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Жити мені без праці — значить не жити (Д. Павличко)
«Падають зорі з неба» (1955)
В оригіналі:
Жити мені без праці —
Значить не жити!
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник (М. Коцюбинський)
«Коні не винні» (1912)
В Правописі з видання 1946 року — щоправда, з неточністю "крізь шибки", яку виправили в наступному виданні.
На одній ниві пшениця, на другій — жито (О. Гончар)
В творах Олеся Гончара нема такої фрази.
Нова ілюстрація в чинному Правописі, хоча в підручниках з української мови вона фігурує чверть століття.
Останні дні — знову в Парижі (М. Рильський)
«Книга про Францію» (1957)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року)
Молоді ж — дорогу! Молоді — усе! (В. Чумак)
«З ранкових настроїв» (1919)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Мотря вибігла з хати. Мелашка за нею (І. Нечуй-Левицький)
«Кайдашева сім'я» (1879)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Праворуч комора дерев’яна, рублена. Між коморою та будиночком ворота і хвіртка. Біля воріт дві тополі (О. Довженко)
«Тарас Бульба» (1940–41)
В оригіналі:
Праворуч комора дерев'яна, рублена. Між коморою та будиночком ворота й хвіртка. Біля воріт дві тополі.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Удовина хата — край села (А. Головко)
«Мати» (1935)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
День, вечір, ніч, ранок — все біле, все тьмяне (Леся Українка)
«Pontos Axeinos» (1911)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Ні спека дня, ні бурі, ні морози —
Ніщо не вб’є любов мою живу (В. Сосюра)
«Садами вітер тихо проліта» (1962)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Деякі речі його [Тараса Шевченка], як-от: «Утоптала стежечку», «Якби мені, мамо, намисто», «Ой крикнули сірі гуси», «Ой пішла я в яр за водою» і чимало інших — од першого до останнього рядка витримані в характері народної лірики (М. Рильський)
«Книга народу» (1956)
Цитата має ілюструвати правило: "У простому реченні тире ставимо в таких позиціях: [...] У реченнях з однорідними членами, [...] після узагальнювального слова і однорідних членів речення, якщо такий перелік не закінчує речення".
Натомість в оригіналі Максима Рильського стоїть не тире, а кома:
Шевченко виріс із народної пісні. Деякі речі його, як-от: «Утоптала стежечку», «Якби мені, мамо, намисто», «Ой крикнули сірі гуси», «Ой пішла я у яр за водою» і чимало інших, од першого до останнього рядка, витримані в характері народної лірики.
Нова ілюстрація в чинному Правописі року (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" ще 1964 року).
Всі службовці збіглися на бучу — і поштові, і з ощадкаси (О. Гончар)
«Тронка» (1963)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Не хотів ані дружитись, ані дома жити — чумакував (Марко Вовчок)
«Чумак» (1857)
Див. § 158.
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Не для слави — для вас, мої браття,
Я свій скарб найдорожчий ховав (Леся Українка)
«Місячна легенда» (1892)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Сидять — пережидають дощ (Панас Мирний)
«Хіба ревуть воли, як ясла повні» (1875)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
У вікні показалася чоловіча постать <…>, виткнулась, глянула — і сховалася (Панас Мирний)
«Лихі люди (Товариші)» (1877)
Незрозуміла необхідність купюри, яка позбавляє фразу певного колориту:
У вікні показалася чоловіча постать у розхристаній сорочці, заспана, з задутими очима, виткнулась, глянула — і сховалася.
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Земля на прощання усміхнулася — і потемніла (Панас Мирний)
«Хіба ревуть воли, як ясла повні» (1875)
В оригіналі:
Одходячи на спокій, сонце обдало землю блискучим промінням; земля на прощання усміхнулася — і потемніла.
В проєкті було "усміхнулась", після зауваження ("Правопис втомлених людей") виправлено на "усміхнулася".
В Правописі від 1960 року (з "усміхнулася").
Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне (М. Коцюбинський)
«Сон» (1911)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Я тоді швидко підводжусь і — зирк через комин (О. Довженко)
«Зачарована Десна» (1956)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
І ще раз схиляється Хо перед силою — вищою і сильнішою від сили страху (М. Коцюбинський)
«Хо» (1894)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Тепер інша доля — холодна і хмура — заступила матір (Панас Мирний)
«Лихі люди (Товариші)» (1877)
В оригіналі:
Тепер інша доля — холодна і хмура, заступила матір; своїми холодними руками обгортає мою шию…
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1973 року).
Дочки — Ольга й Олена — визбирували на городі картоплю (В. Козаченко)
У творах В. Козаченка немає такої фрази.
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
У своїм невеличкім гурточку він завів новину — гуртову працю (М. Коцюбинський)
«Fata morgana» (1903–10)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Річка Біла неширока. Он через неї перекинулися кладочки, позв’язувані де вірьовкою, де перевеслом, а де й так — просто жмутом трави (Г. Хоткевич)
«З давнини» (1900)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Увечері кличуть: «Іди до панночки — розбирати» (Марко Вовчок)
«Інститутка» (1862)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Багато люду в цей час подалося з села — подивитися, зустрітися (В. Стефаник)
У творах (і листах) Василя Стефаника нема такої фрази.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
А Дике поле, Дике поле! — по груди коням деревій (Л. Костенко)
«Хутір вишневий» (1989)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Послухали Лисичку
І Щуку кинули — у річку (Л. Глібов)
«Щука» (1858)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Душа моя — послухай! —
як яблуня в цвіту… (П. Тичина)
«Душа моя — послухай» (1915)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
І хоч не раз — призна́юся — ставати
Я на котурни моднії любив,
Але тепер… (М. Рильський)
«На узліссі» (1917)
В оригіналі:
І хоч не раз — признаюся — ставати
Я на котурни моднії любив,
Але тепер, про лісовую хату
Складаючи немудро-щирий спів,
Я не Уайльда маю ідеалом,
А чумака, що варить кашу з салом.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
<…> Топольський — молодий чоловік, але — на думку пана посла — незвичайно талановитий і солідний (О. Маковей)
«Три політики» (1912)
В оригіналі:
Справа була ідеально проста і незамотана: ішло о те, щоби швагер пана меценаса, брат його жінки, Топольський — молодий чоловік, але — на думку пана посла — незвичайно талановитий і солідний, став повітовим інженером, бо саме тепер опорожнилася посада.
У проєкті Правопису було "надзвичайно талановитий" (ще від першого використання цього прикладу у виданні Правопису 1960 року), після зауважень ("Правопис втомлених людей") помилку виправили.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Опукою згори — аж вітром зашуміло —
Орел ушкварив на Ягня (Є. Гребінка)
«Ворона і Ягня» (1834)
В оригіналі:
Опукою з гори — аж вітром зашуміло.
Написання "згори" разом — ще з видання Правопису 1946 року.
А тоді зопалу — не встигло радіо попередити! — вернулися морози (В. Яворівський)
«Незалежний» (1984)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Не знать звідки взялись [орендарі], наїхали й позабирали панські землі під оренду — звісно, за ту ціну, яку самі призначили (Панас Мирний)
«Лихо давнє й сьогочасне» (1897)
В оригіналі:
Не знать звідки взялись, наїхали й позабирали панські землі під оранду, — звісно, за ту ціну, яку самі призначили.
В проєкті Правопису було "позбирали панські землі " (хоч в попередніх виданнях було правильно: "позабирали"), після зауважень ("Правопис втомлених людей") помилку виправили.
А помилкове написання "оренду" тягнеться ще з видання Правопису 1946 року.
Правда, я сам думав, що я вже зледащів, захолонув в неволі. Аж бачу — ні (Т. Шевченко)
Лист до Я.Г. Кухаренка (1857)
В проєкті Правопису цю цитату подавали одним реченням, через кому, після зауважень ("Правопис втомлених людей") помилку виправили.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Сьогодні — майбутнього далину я оком прозираю (П. Тичина)
«Мій народ» (1942)
В оригіналі:
Сьогодні — майбутнього далину я оком прозираю:
розбивсь об нас ворог, став він як глина,
й на смітнику вже й «берта», і автомат, і газ.
В проєкті Правопису цю цитату подавали двома рядками (що тягнулося від першого використання у виданні 1960 року, після зауважень ("Правопис втомлених людей") помилку нарешті виправили.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
На прю ми стали проти царства тьми,
Що оскверняє море й суходоли,
І віримо, що переможем — ми,
І знаємо, що не вмремо ніколи! (М. Рильський)
«Лист до українців в Америці» (1941)
В проєкті Правопису останній рядок цієї цитати (що тягнулося від першого використання у виданні 1990 року, куди вона потрапила з "Довідника з українського правопису" 1964 року видання) подавали з тире: "І знаємо, що не вмремо — ніколи!"; після зауважень ("Правопис втомлених людей") помилку нарешті виправили.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Іншими словами, родословна [родовід] приблизно така: Лютер — Кромвель — Робесп’єр <…> (М. Хвильовий про розвиток революційних ідей у Європі)
«Україна чи Малоросія?» (1926)
Слово родословна є в академічному "Словнику української мови", незрозуміло, навіщо його пояснювати синонімом.
Але головне — що цитата Миколи Хвильового зовсім не про розвиток революційних ідей у Європі і має відповідне продовження:
Троцький в своїй книзі "Куда идет Англия?" порівнював Леніна з Кромвелем. Але "чи відомо" Юринцеві, що Кромвель в свій час боровся з комуністичними сектами? Той же Троцький в тій же книзі порівнює Леніна ще й з Робесп'єром. Але послухайте, що він говорить далі: "Англійська соціальна криза XVII століття сполучає в собі риси німецької реформації XVI століття з рисами французької революції XVIII століття". В самому Кромвелі Лютер подає руку Робесп'єру! Іншими словами, родословна приблизно така: Лютер — Кромвель — Робесп'єр і… (о жах!) Ленін.
Виникає питання: чи обов'язковою була потреба використати саме цю цитату Хвильового?
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Як тільки займеться десь небо — з другого боку встає зараз червоний туман і розгортає крила (М. Коцюбинський)
«Fata morgana» (1903–10)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
А бавовна як дозріє —
Небом степ заголубіє… (М. Нагнибіда)
«Три сестри живуть у хаті» (1951)
У проєкті Правопису цю цитату приписали І. Неході, після зауважень ("Правопис втомлених людей") помилку виправили.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Защебетав соловейко —
пішла луна гаєм (Т. Шевченко)
«Причинна» (1837)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Не жди ніколи слушної пори —
Твоя мовчанка може стать ганьбою! (Д. Павличко)
«Не бійсь нічого, доки я з тобою» з циклу «Львівські сонети» (1955)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Орач торкнеться до керма руками —
І нива дзвонить темним сріблом скиб (М. Стельмах)
«Дума про плугатаря» (1942)
В оригіналі:
Орач торкнеться до чепіг руками —
І нива дзвонить темним сріблом скиб.
Помилка тягнеться ще від першого використання цитати у виданні 1960 року.
Було, як заговорить або засміється — і старому веселіше стане (Марко Вовчок)
«Свекруха» (1857)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
<…> Попадавсь їм багач у руки — вони його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли (Марко Вовчок)
«Кармалюк» (1865)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Билися об мене гнівливі хвилі нетерплячки — я вистояв (П. Загребельний)
«Я, Богдан» (1983)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року)
Ти гукай, не гукай, а літа не почують.
Все біжать та спішать — хоч співай чи ридай... (Б. Олійник)
«Ти гукай, не гукай» (1966)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Заграли знов — ще гірш нема ладу (Л. Глібов)
«Музики» (1890)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Скільки глянеш — вилискують розгойдані хліба (О. Гончар)
«Перекоп» (1957)
В оригіналі:
Скільки зглянеш — вилискують розгойдані вітром хліба.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Минали літа — росли сини (А. Головко)
«Мати» (1935)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Сонце зійшло — і враз над Києвом знялося ревище гудків (Ю. Смолич)
«Рік народження 1917 (Реве та стогне Дніпр широкий)» (1960)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Не козак вклонявся королеві — король схиляв голову перед козаком! (П. Загребельний)
«Я, Богдан» (1983)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року)
Ще сонячні промені сплять —
Досвітні огні вже горять! (Леся Українка)
«Досвітні огні» (1892)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Закрався вечір, одшуміла праця,
Як сльози, затремтіли ліхтарі, —
Та діти наші ночі не бояться (М. Рильський)
«Марина» (1933)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
<…> Та одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна… (Т. Шевченко)
«І виріс я на чужині» (1848)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
У загоні саме воли заборюкались — це старий підручний отих, що з ярмарку пригнали, б’є (А. Головко)
«Бур'ян» (1924)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Бачу — за вікном сніг летить (М. Стельмах)
У творах Михайла Стельмаха нема такої фрази.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Бувають дивні на землі діла —
Серед зими черешня зацвіла (Д. Павличко)
«Рубаї» (1955–79)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Нап’юся з живої кринички —
Візьму доброти від землі (М. Сингаївський)
«Не тоне мій човен, не тоне» (1968)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Подивилась ясно — заспівали скрипки (П. Тичина)
«Подивилась ясно, — заспівали скрипки!» (1918)
Як видно вже з назви вірша – в цитаті Правопису бракує коми (бо її нема у правилі, яке вона би мала ілюструвати).
Нова ілюстрація в чинному Правописі (була в проєкті Правопису 1999 року)
Все для людини і завжди з людиною — цей заповіт Максим Рильський проніс крізь бурю і сніг, крізь усе своє життя (М. Стельмах)
«Співець правди, краси, добра» (1968)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Синиця славу розпустила,
Що хоче море запалить,
Що море буцімто згорить, —
Така, бач, є у неї сила (Л. Глібов)
«Синиця» (1853)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Ой, хто в лузі, — озовися,
Ой, хто в полі, — одкликнися! (Я. Щоголів)
«У полі» (1846)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Хто спить, хто не спить, — покорись темній силі! (Леся Українка)
«Досвітні огні» (1892)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка,— на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, що тільки в ньому вища рація людського існування (М. Рильський)
«Тема батьківщини в творчості Пушкіна, Міцкевича і Шевченка» (1942)
Цитата має ілюструвати вживання тире в складному реченні: "У складнопідрядному реченні між його частинами або частіше наприкінці головної частини — перед словом (сполученням слів), повторюваним для того, щоб пов’язати з попереднім реченням наступне, яке підсилює, доповнює, розвиває його зміст", натомість в оригіналі не тире, а двокрапка:
Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка: на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, тільки в ньому вища рація людського існування.
Це тире, а не двокрапка фігурує від видання Правопису 1946 року.
Необхідно, щоб виховання дітей, любов і повага до дітей, вимоги до них і дружба з ними, — щоб усе це було самою суттю вашого духовного життя, мій друже (В. Сухомлинський)
«Сто порад учителеві» [1976]
Це переклад російського тексту В. Сухомлинського:
Необходимо, чтобы воспитание детей, любовь и уважение к детям, требования к ним и дружба с ними,— чтобы все это было самой сущностью вашей духовной жизни, мой юный друг.
Автор українського перекладу не В. Сухомлинський, а Н. Комізерко, і її авторство теж треба вказати; хоча виникає питання, чи конче необхідний в українському правописі переклад російської цитати.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
І нишком проковтнуло море
Моє не злато-серебро —
Мої літа, моє добро,
Мою нудьгу, мої печалі (Т. Шевченко)
«Лічу в неволі дні і ночі» (1850)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Азовськеє море і Чорнеє море,
Зелені діброви і спів солов’я,
Високі Карпати, донецькі простори —
Це ти, Україно моя! (І. Нехода)
У творах Івана Неходи нема цієї віршованої фрази.
Нова ілюстрація в чинному Правописі, куди вона, очевидно, потрапила зі статті "Період" в енциклопедії "Українська мова" (2000)
Як тільки ясний день погасне,
І ніч покриє Божий мир,
І наше лихо трохи засне,
І стихне людський поговір, —
Я йду до берега крутого,
І довго там дивлюся я,
Як із-за лісу, з-за густого
Зіходить зіронька моя (Л. Глібов)
«Зіронька» (1860)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
§ 162. ТРИ КРАПКИ, або КРАПКИ
І — Вовк Ягнятко задавив…
Нащо йому про теє знати,
Що, може, плаче бідна мати
Та побивається, як рибонька об лід:
Він Вовк, він пан… йому не слід... (Л. Глібов)
«Вовк та ягня» (1854)
Після зауваження ("Правопис втомлених людей") виправили пунктуацію в цитаті.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Юнак розплющив очі: синь!
Літак... Димки... І височінь (П. Тичина)
«Він не сказав ні слова» (1942)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Щастя… Хіба не думав про нього Степан? (В. Підмогильний)
У творах В. Підмогильного немає такої фрази.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Макар Іванович не збрехав: він справді заслаб... від страху (М. Коцюбинський)
«Хо» (1894)
В оригіналі:
Одно можна додати: Макар Іванович не збрехав: він справді заслаб... від страху.
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Стражники на людей стріляли, це відомо, а щоб селяни?.. (К. Гордієнко)
«Чужу ниву жала» (1940)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Встає народ, гудуть мости,
Рокочуть ріки ясноводі!.. (М. Рильський)
«Слово про рідну матір» (1941)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
«<…> Я не Ганна, не наймичка,
Я…»
Та й оніміла (Т. Шевченко)
«Наймичка» (1845)
Див. § 45.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Летимо над колією над залізничною… Отакінька колія… Рейки, як дротики. <…>
…Маленькі озеречка, маленькі лісочки, маленькі річечки, маленькі сільця. І все це там — під нами! (Остап Вишня)
«Понад туманами» (1925)
В оригіналі:
Летимо над колією над залізничною...
Отакінька колія... Рейки, як дротики.
Зирк — поїздок котить. Там десь спереду білим димком пихкає... І таке воно маленьке, коротеньке, чорненьке... Тільки:
— Пих-пих-пих!
Р-р-раз! — і поїздок уже ззаду вас:
— Пих-пих-пих!
І куди воно, мале, пнеться?!.
Ще раз озирнувся — миша якась сіренька на рейках надсаджується...
— Будь здоров, кур’єрський! Кашляй на здоров’я! Нам ніколи!
...Маленькі озеречка, маленькі лісочки, маленькі річечки, маленькі сільця.
І все це там — під нами! А ми зверху!..
Яготин... Качнуло трохи...
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
— Ходять тут усякі... — бурмоче дід (О. Донченко)
«Лукія» (1939)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
— Ну, це вже ви того… — прокинувся рибалка. — Це брехня (Ю. Яновський)
«Майстер корабля» (1928)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
§ 163. ДУЖКИ
Товариш Жан (Іван Іванович) свій високий лоб і свої рогові окуляри протирає завжди білосніжною хусткою <…> (М. Хвильовий)
«Іван Іванович» (1929)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Тут вам асфальт і на тротуарах, тут вам асфальт і там, де пролітають бадьорі автомобілі (таксі!) і де вже не плентаються зовсім сумні допотопні візники (М. Хвильовий)
«Іван Іванович» (1929)
Після зауваження до проєкту ("Правопис втомлених людей") виправили пунктуацію в цитаті.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Артема на умовному місці (біля криниці) не було (А. Головко)
«Артем Гармаш» (1951)
В оригіналі:
Артема на умовному місці (біля крамниці) не було.
На цю помилку цитування вказали у зауваженнях до проєкту ("Правопис втомлених людей").
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. (Т. Шевченко)
«Якби ви знали, паничі» (1850)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Одного дня сестра його, Оксана,
(А матері вже не було в живих),
Листа дістала і малу посилку (М. Рильський)
«Хлопчик» (1947)
Після зауваження до проєкту ("Правопис втомлених людей") виправили пунктуацію в цитаті.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Днина чудова. (Тепер у нас така погода, якої, здається, ціле літо не було.) Ми підіймаємось все вище та вище (М. Коцюбинський)
Лист до Віри Коцюбинської (1896)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Син. (Пустун. Екзамени. Фокстроти.) (М. Рильський)
«Про осінь» (1942)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
[Куниця (хапає її руки і притягає до себе, весь тремтячи від хвилювання):] Ольго! Ольго, рідна! Ти жива... ти тут... в таку хвилину! (Плаче, цілує її руки.) [Ольга (голубить його голову):] Ну, годі-бо, заспокойся, бідний... (І. Кочерга)
«Чаша» (1942)
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
— Ну, ось ви бачили в цій, по-моєму, талановитій, блискучій доповіді, що він справді дійшов висновків — глибоких, оригінальних, талановитих і, безперечно, високоцінних для нас. (В залі гучні, захоплені оплески.) (М. Івченко)
«Робітні сили» (1929)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
§ 164. ЛАПКИ
Моє ім’я враз із кількома іменами подібних до мене «во время оно» оббігало весь край, було пострахом усіх «мирних і вірноконституційних горожан», — з моїм іменем усі вони в’язали поняття перевороту, революції, різні́ (І. Франко)
«Моя стріча з Олексою» (1878)
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
Аж якраз одхилилися двері, і сліпий Жан, брат жінчин, адмірал у одставці, ввійшов під руку з своїм «міноносцем», як він кликав лакея (М. Коцюбинський)
«Коні не винні» (1912)
В першодруці (ЛНВ, 1912, т. 58, кн. 6):
Але якраз одхилили ся двери і слїпий Жан, брат жінчин, адмірал у одставцї, війшов під руку з своїм «міноносцем», як він кликав лакея.
В академічному виданні творів (Твори в семи томах, т. 3, 1974):
Але якраз одхилилися двері, і сліпий Жан, брат жінчин, адмірал у відставці, війшов під руку з своїм «міноносцем», як він кликав лакея.
Після зауваження до проєкту ("Правопис втомлених людей") змінили тільки "одчинилися двері" на "одхилилися двері"
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Аби тільки те «завтра» швидше прийшло (О. Копиленко)
«Дуже добре» (1936)
Цитата має ілюструвати правило вживання лапок: «Лапки ставимо: [...] для виділення в тексті слів (висловів), що їх наводять як "чужі" або з відтінком іронічного, презирливого і подібного ставлення до чужого висловлювання, а також слів незвичайних, слів, ужитих уперше або, навпаки, застарілих, і т. ін.»; але в оригіналі лапки якраз відсутні:
— Завтра...— покірно згоджується Юрик, аби тільки це завтра швидше прийшло.
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Чужих слів уникав, а як траплялися які «консерватори», «бюджет», кожне з’ясовував (А. Головко)
«Бур'ян» (1927)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
§ 167. РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ДЛЯ ОФОРМЛЕННЯ ПРЯМОЇ МОВИ ТА ЦИТАТ
— Добридень, Замфіре!
— Спасибі вам.
— Що поробляєш?
— З винограднику їду (М. Коцюбинський)
«Для загального добра» (1895)
В оригіналі:
— Добридень, Замфіре!
— Спасибі вам.
— Що поробляєш?
— З виноградника їду.
На цю відмінність з оригіналом вказували в зауваженні до проєкту ("Правопис втомлених людей").
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
У цей час я побачила далеко машину і стала показувати в інший бік: «Дивіться, дивіться! Хтось іде!» (Ю. Яновський)
«Дівчинка у вінку» (1942)
В оригіналі:
В цей час я побачила далеко машину і стала їм показувати зовсім в інший бік: «Дивіться, дивіться! Хтось їде!»
Ілюстрація в Правописі з видання 1946 року.
Чується немолодий голос хазяйки: «Та двері, двері зачиняйте» (А. Шиян)
«Землею рідною (Від нашого спецкора на Півд.-Західн. фронті) (Зелений гай)» (1942)
Приклад має ілюструвати правило вживання лапок, «якщо пряма мова йде в рядок»; в оригіналі натомість пряма мова починається з нового рядка:
Темні сінці. Не одразу надибуємо щеколду. Хмарою вривається холодний туман. Чується немолодий голос хазяйки:
— Та двері, двері зачиняйте. Вихолонять мені хату.
Ця неузгодженість з оригіналом повторюється з видання у видання з Правопису 1946 року.
«Невиправдані людські втрати — найбільша ганьба для командира», — говорив старший лейтенант (О. Гончар)
«Прапороносці» (1946–48)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
— Тату! татку! — упізнали діти.
— Голуб’ята! — батько простер руки (П. Тичина)
«За землю радянську» (1941)
В оригіналі було:
Що сказав нам Сталін, те ми й зробим
на землі святій своїй радянській!
— Зробим! — крикнув той, що був безруким.
Він в другий рукав продів тут руку,
і рукав вже більш не теліпався.
— Зробим! — повторив за ним і лірник,
а за ним всі інші: — німця знищим,
не зоставимо ж і на насіння.
— Ну виносьте цих собак, та й гайда, —
обернувсь до них рудобородий: —
Ху! аж душно стало... Час і їхать! —
Бороду зірвав він тут із себе,
хусткою лице став витирати.
— Тату! татку! — упізнали діти.
— Голуб’ята! — батько до них кинувсь: —
ви не бійтесь, ви ж — самі вояки:
винесем їх з хати, та й не буде.
Оце "батько до них кинувсь" і було в Правописі 1946 року. У виданні вибраних творів П. Тичини 1957 року замість "Що сказав нам Сталін" було вже "Що нам скаже партія" і замість "батько до них кинувсь" — "батько простер руки". Питання про доцільність використання такого твору в сучасному Українському правописі залишається.
—Хто там? —запитав на її легенький стукіт біля дверей Ковтун <…> — Я, я! — нетерпляче повторила Яринка (В. Козаченко)
«Яринка Калиновська» (1968)
В оригіналі:
—Хто там? —запитав на її легенький стукіт біля дверей Ковтун. Запитав хрипким, притишеним голосом, явно насторожено.
— Я, я! — нетерпляче повторила Яринка.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
«Як живете?» — в листі своїм княжна його [Тараса Шевченка] запитує (Д. Білоус)
«Отак, як бачите» (1963)
В оригіналі два рядки:
«Як живете?» — в листі своїм
Княжна його запитує.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
— У мене, — вів своє дід, — сини, двоє, на фронтах (Л. Смілянський)
«Дума про Кравчиху» (1942)
В оригіналі:
— У мене, — вів своєї дід, — сини, двоє, на фронтах.
У виданні Правопису 1946 року: "вів своє"; у виданні 1960 року відхилення від оригіналу виправили, але від видання 1990 року — знову "вів своє".
— Батьку, — мовила тихо, — ви так гарно співали, так гарно... (П. Загребельний)
«Я, Богдан» (1983)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
«Мамо, — каже старший син, — ходім додому!» (Марко Вовчок)
«Дев’ять братів і десята сестриця Галя» (1865)
В оригіналі пряма мова не залапкована:
— Мамо, — каже старший син, — Ходім додому!
І всі діти почали прохатися: — Мамо, Ходім-бо додому!
Вперше ілюстрацію вжили у виданні Правопису 1946 року, з видання 1960 року "каже старший син" замінили на "каже старший брат";
в зауваженні до проєкту ("Правопис втомлених людей") вказали на це відхилення від оригіналу і фразу виправили.
— Зроду не чув, щоб лисиці так кидались на людей. — А я чув, — сказав Жадан. — І не тільки чув. Бачив (Ю. Щербак)
«Причини і наслідки» (1986)
В оригіналі два абзаци:
— Зроду не чув, щоб лисиці так кидались на людей.
— А я чув, — сказав Жадан. — І не тільки чув. Бачив.
В проєкті було "щоб так лисиці", після зауваження ("Правопис втомлених людей") це відхилення від оригіналу виправили.
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
— А, це ти, Максиме? — зрадів Карпо. — Заходь, заходь! (М. Коцюбинський)
«По-людському» (1900)
В оригіналі без знаку оклику:
— А, це ти, Максиме? — зрадів Карпо. — Заходь, заходь.
У всіх виданнях Правопису, починаючи з 1946 року, знак оклику є.
— Оце довчивсь! — почав батько мені. — Що ж тепер?.. (А. Тесленко)
«Поганяй до ями!» (1910)
В оригіналі:
— Оце вчивсь! — почав батько мені. — Що ж тепер?..
Оце "довчивсь" є в усіх виданнях Правопису, починаючи від 1946 року.
— Ходять тут усякі... — бурмоче дід. — Недавно двоє пройшло (О. Донченко)
«Лукія» (1939)
В оригіналі:
— Ходять тут усякi...— бурмоче дід. — Недавно двоє пройшло — теж утікачі.
Див. також § 167.
Ілюстрація в Правописі з видання 1960 року.
— Гратиму!.. й я гратиму?.. Ну й… — глянув навкруги, — ну й життя гарне!.. (А. Тесленко)
«Школяр» (1906)
В проєкті Правопису було "І я гратиму?.." (як і в проєкті Правопису 1999 року), після зауваження ("Правопис втомлених людей") це відхилення від оригіналу виправили.
— Зараз, — сказав Матюха. Потім згадав щось і повернув голову до жінки: — Де там та Зінька з кислицями? (А. Головко)
«Бур'ян» (1927)
У проєкті Правопису було "Де там Зінька з кислицями" (як і в проєкті Правопису 1999 року), після зауваження ("Правопис втомлених людей") це відхилення від оригіналу виправили.
— Страх, розказує, яке діялось: народу, каже, як на війні, сила-силенна... а кінні наступають, душать. «Розходьтесь!» — гукають. А ті: «Не підемо, давай нам наше... ми за правду» (М. Коцюбинський)
«Fata morgana» (1903–10)
Ілюстрація в Правописі з видання 1990 року.
Діти нудяться в хатині,
Нудять, нарікають:
«І нащо зима та люта?» —
Все вони питають (Леся Українка)
«Літо краснеє минуло» (1887)
В оригіналі:
Діти нудяться в хатині,
Нудять, нарікають:
«І нащо зима та люта? —
Все вони питають. —
Он все поле сніг завіяв,
Хоч не йди із хати!
У замкнуті дивись вікна,
Ніде й погуляти!
Сніг з морозом поморозив
Всі на полі квіти…
Десь зима та не скінчиться!»
Нарікають діти.
У зауваженні до проєкту ("Правопис втомлених людей") вказувалося, що приклад дібрано некоректний, оскільки в оригіналі поезії тут пряма мова не закінчується всупереч правилу, яке цей приклад ілюструє.
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
«А в тебе земля ще де є?» — «Ні, нема». — «А хата є?» — «Є» (Панас Мирний)
«Хіба ревуть воли, як ясла повні» (1875)
Приклад має ілюструвати вживання лапок, «коли кілька реплік прямої мови йдуть у рядок, без указівки, кому вони належать»,
натомість в оригіналі кожна репліка йде з абзацу:
— А в тебе земля ще де є?
— Ні, нема.
— А хата є?
— Є.
Цей невдалий приклад використовується в Правописі, починаючи з видання 1946 року.
«Простіть мені; чого нам сваритись?» — каже вона, аж плаче. «Про мене, — кажу. — Якби мене ніхто не зачіпав, я б довіку нікого й пальцем не зачепила» (І. Нечуй-Левицький)
«Баба Параска та баба Палажка» (1874)
Нова ілюстрація в чинному Правописі (перед тим її використовували яко ілюстрацію в "Довіднику з українського правопису" 1964 року).
— Друкарська? — Так. Маю намір купити згодом. Кажуть, у німців чудові машинки (О. Шугай)
«Притча про хату, або Вертеп у раю» (2011)
Нова ілюстрація в чинному Правописі.
Про цей переклад «Іліади» І. Франко сказав: «<…> се не популяризований, але справді націоналізований наш український Гомер, і то націоналізований так щасливо, що я не знаю нації, яка могла б похвалитися подібною працею» (О. Кундзич)
«Слово і образ» (1966)
У Франка це початок речення, тому цитату варто би було почати з великої літери; оскільки у Кундзіча вона з малої, то вартувало замінити ілюстрацію.
Крім того, у зауваженні до проєкту ("Правопис втомлених людей") вказували, що правильне українське написання прізвища автора цитати: Кундзіч
Цитата використовується у Правописі з видання 1990 року, де нею замінили цитату з Леніна.
13.10.2020