Світлані
А весна про яку я тобі не розповів
коли ми жили в дощах під Сарселем –
була Версалем французьких слів
серед запаху булок й тлустих сирів
доріг через містечка і села
в приміських автобусах і в метро
у святі яке – як знаєш – завжди з тобою:
у порожньому домі – терпкість Merlot
у дворі – цямрало іржаве відро
переповнене дощовою водою
Нас принесло тоді у порожній дім
у травневий Париж – в собачий холод
Парасолі – як яхти – пливли по воді
і Париж – здавалося – не хотів
нам співати ні соло ні хором
ні отого шансону Padam-Padam
ні мого плутаного: «Втомив переліт»
«В цьому домі давно протікає дах»
«Звідки ти знаєш?» «Бо – чуєш – он там
ходить дощ по піддашшю як кіт»
«У домі – мабуть – тримає все дах»
«Фундамент» – відповідаєш мені
«Ти ходив по вчорашніх своїх слідах?» –
ледь тремтяча лінія на вустах
«Я кажу що я був на своїй війні»
А тепер ми в будинку з дахом й дверми
під Парижем – на кілька днів
по сусідству з цесарками і курми
«Якщо хочеш – кажу – візьми покури
й половину залишиш мені»
Знимка вгорі Людмили Феськів
10.10.2020