Hôtel Beauséjour

 

Світлані

 

А весна про яку я тобі не розповів

коли ми жили в дощах під Сарселем –

була Версалем французьких слів

серед запаху булок й тлустих сирів

доріг через містечка і села

 

в приміських автобусах і в метро

у святі яке – як знаєш – завжди з тобою:

у порожньому домі – терпкість Merlot

у дворі – цямрало іржаве відро

переповнене дощовою водою

 

Нас принесло тоді у порожній дім

у травневий Париж – в собачий холод

Парасолі – як яхти – пливли по воді

і Париж –  здавалося – не хотів

нам співати ні соло ні хором

 

ні отого шансону  Padam-Padam

ні мого плутаного: «Втомив переліт»

«В цьому домі давно протікає дах»

«Звідки ти знаєш?» «Бо – чуєш – он там

ходить дощ по піддашшю як кіт»

 

«У домі – мабуть – тримає все дах» 

«Фундамент» – відповідаєш мені

«Ти ходив по вчорашніх своїх слідах?» –

ледь тремтяча лінія на вустах

«Я кажу що я був на своїй війні»

 

А тепер ми в будинку з дахом й дверми

під Парижем – на кілька днів

по сусідству з цесарками і курми

«Якщо хочеш – кажу – візьми покури

й половину залишиш мені»

 


Знимка вгорі  Людмили Феськів

 

 

 

10.10.2020