Цьогорічна вступна кампанія запам'ятається Україні жорстким контролем вступників та використанням металодетекторів на пунктах тестування. Громадські спостерігачі запевнили «Z», що Зовнішнє незалежне оцінювання — 2013 виявилося кращим за всі попередні роки. Натомість експерти, які багато років знають ситуацію зсередини, переконані: до досконалості ще далеко. За їхніми оцінками, система не розвивається, а міністерські нововведення останніх років спрямовані на те, аби згодом зовсім знівелювати результати ЗНО під час вступу до вишів.
Найкращі з-поміж кращих
Зовнішнє незалежне оцінювання визначило найрозумніших випускників України 2013 року. Найкращими серед кращих виявились шестеро учнів, яким вдалося показати абсолютний результат з трьох предметів ЗНО і набрати у сумі 600 балів — по 200 за кожен предмет.
Однією з них стала випускниця Львівського фізико-математичного ліцею Тетяна Мартинюк. Дівчина вчилася фактично без репетиторів і переконана, що такий результат цілком можна показати, якщо старанно готуватись.
«Увесь рік я хотіла, щоб так було. Я відчувала, що, навчаючись у такому класному ліцеї і маючи хороші знання, цілком можна мати свої 200 балів. Просто треба постаратись. І вчителі постійно натякали та ніби жартома перепитували, чи буде 200 балів, і батьки стимулювали. Тому особливою несподіванкою такі бали не стали», — поділилась емоціями зі «Z» дівчина.
Крім тих, які отримали свої законні 600 балів, є і такі, що трохи до цього не дотягнули. До еліти випускників цього року також сміливо можна зарахувати тих учнів, котрі набрали 400 балів з двох предметів, а таких в Україні 48, і тих, хто бодай один предмет склав на 200, а це 683 учасники незалежного оцінювання.
Однак поруч з тими, хто святкує абсолютний успіх, є набагато більше учнів, які, склавши цьогорічне ЗНО, так і не зможуть нікуди вступити. За інформацією Українського центру оцінювання якості освіти, приблизно 9% абітурієнтів на тесті з мови та літератури не набрали 124 балів, а це означає автоматичний «незарах» та відсутність можливості подавати документи у ВНЗ. До слова, приблизно такий показник був і торік. Кількість тих, хто не склав ЗНО з інших предметів, загалом в Україні — теж на рівні 8–10%.
Півбочки меду
Зовнішнє незалежне оцінювання як обов'язкова умова вступу до вищого навчального закладу впроваджено в Україні від 2008 року. Два роки перед тим — у 2006 та 2007 роках — ЗНО проходили з вибіркових предметів, за бажанням. Як пригадує Ігор Лікарчук, перший директор Українського центру оцінювання якості освіти, тоді, у 2008 році, нововведення нового міністра освіти України Івана Вакарчука сприйняли вороже.
«Ми починали впроваджувати ЗНО з ситуації повної недовіри, несприйняття з боку учнів та батьків і шаленого спротиву від ректорів. А вже у 2009 році, за даними соціологічних досліджень, 75% респондентів визнавали ЗНО як позитивне та правильне явище. Це найуспішніша реформа уряду за роки незалежності. Вона мала найбільшу підтримку суспільства», — пригадує Ігор Лікарчук. І додає, що такий успіх реформі забезпечили три головні позитиви від запровадження ЗНО: забезпечення рівного доступу до вищої освіти, переорієнтація абітурієнтів на потребу вчитись та антикорупційний ефект.
Координаторка громадського спостереження за ЗНО та вступною кампанією від Громадянської Мережі ОПОРА Ольга Стрелюк каже, що цьогорічне тестування організовано краще, ніж попереднього року.
«За шість років існування системи ЗНО ми спостерігаємо значний поступ в його організації та перебігу. Передусім це стосується самої процедури проведення оцінювання. На 90% вона вже усталена. Цьогорічне ЗНО і процедурно і змістовно пройшло набагато краще, ніж торішнє. У 2012-му в тестових завдання, на жаль, траплялися помилки, причому як технічного, так і змістового характеру. На одному з предметів до мережі Інтернет було викладено кілька сфотографованих сторінок тестового зошита. Цього року таких очевидних проблем не було. У 2013 році ми фактично маємо найменше зауважень до організації ЗНО. При цьому за шість років система ЗНО пройшла дуже довгий шлях: від вдосконалення зовнішнього вигляду Сертифікату та способу його видачі — до максимального контролю за випускниками під час складання ЗНО», — зазначає Ольга Стрелюк.
Техніка в руках випускників
Водночас експерти ОПОРИ не заперечують, що не все так гладко, як хотілося б. На їхню думку, викликом для Українського центру оцінювання якості освіти залишається пошук ефективних механізмів боротьби з технічними засобами, що їх намагаються використовувати учасники для поліпшення свого результату. Адже головна умова стандартизованого тестування — рівність — мусить бути дотримана та забезпечена усім його учасникам.
«Цьогоріч, наприклад, було запроваджено технологічну перерву, під час якої працівник державної служби охорони перевіряв за допомогою металодетектора наявність в абітурієнтів заборонених засобів фіксації та передачі інформації. Попри те, що ставлення до такого інструменту різне, вважаємо, що він виконав своє основне завдання — тести ЗНО не потрапили до Інтернету», — каже Ольга Стрелюк.
У тому, що саме метелодетектори запам'ятаються найбільше, переконаний і Директор Франківського реґіонального центру оцінювання якості освіти Богдан Томенчук. У себе, розповідає він, вони вже вдруге використовують цей метод. Цього року про наявність таких технічних пристроїв на пунктах тестування не лише розказали журналістам, а й надіслали відповідне повідомлення на телефон кожному учасникові ЗНО вранці перед складанням тесту.
«Це не було спонтанне рішення. Перед тим ми відправили у 12 областей України якраз 120 тисяч "есемесок" тим, хто в цей момент складав тестування. Зміст був простий: "Моніторимо порядок на пунктах тестування". Розрахунок полягав у тому, щоб побачити, на скільки телефонів повідомлення дійдуть. Результат вражаючий — за два дні СМС прийняли 68 тисяч телефонів. Було зрозуміло, що загроза телефонізації тестування дуже висока. Насправді спершу я був дуже проти металодетекторів і перетворення пунктів тестування мало не на поліційні дільниці. Однак, коли ми розіслали "есемески", я таки змінив думку», — каже Богдан Томенчук.
Утім навіть металодетектори, розпіарені стараннями Українського центру оцінювання якості освіти, не зупинили випускників від спроб шахраювати, а також охочих заробити на майбутніх вступниках. За кілька місяців перед зовнішнім незалежним оцінюванням спритники в Інтернеті навіть пропонували придбати «спеціальний набір випускника», до якого входили мікрофон та мікронавушник. Ці технічні хитрощі мали вийти покупцеві тисячу гривень і вже безпосередньо під час ЗНО допомогти випускнику непомітно сконтактуватися з репетитором. Щоправда, під час тестування ні спостерігачі, ні працівники державної охорони, які перевіряли учасників з металодетекторами, таких пристроїв не виявили.
Натомість мобільних телефонів, плеєрів та навушників, що їх випускники, попри всі заборони, таки приносили з собою, не бракувало. 529 абітурієнтів вигнали з аудиторій, де вони складали ЗНО-2013, через порушення процедури тестування. При тому, як запевняє Ольга Стрелюк, абсолютна більшість з них нічим не користувались, а лише мали при собі технічні засоби.
«Згідно з процедурою ЗНО, учасника позбавляють права подальшої роботи над тестом, навіть якщо у нього в кишені є вимкнений мобільний телефон чи непід'єднані навушники. У 80% випадків так і було — діти не скористалися цими пристроями, але поплатились можливістю пройти ЗНО. Зрештою, їх не один раз попереджали, що наявність будь-яких технічних засобів під час роботи над тестом є підставою для вилучення з пункту тестування», — каже координаторка Громадскього спостереження.
Якщо цього року таких вступників лише виганяли з аудиторі, то вже наступного каратимуть жорсткіше. Як пообіцяв Дмитро Табачник, Україна запозичить досвід Франції, де абітурієнта, який спробував скористатись технічними засобами, позбавляють права складати зовнішнє оцінювання на наступні п'ять років. Щоправда, в Україні ця норма буде трохи м'якшою. Поки що йдеться про заборону складати ЗНО на рік або два.
Півбочки дьогтю
Якщо «опорівці» говорять радше про позитиви цьогорічного ЗНО та вдосконялення процедури, то інші експерти налаштовані песимістичніше. Ігор Лікарчук, який починав впроваджувати систему зовнішнього незалежного оцінювання у нашій країні, каже, що зараз його нівелюють та прирікають на відмирання.
«Проблема у тому, що в самому ЗНО я не бачу ніяких позитивних змін, — пояснює пан Лікарчук. — Зовнішнє оцінювання за технологією, системою адміністрування і системою підготовки тестів залишилось таким, яким воно було на етапі його створення. А будь-яка система, яка не розвивається, — стагнує і приречена на самознищення. За ці роки можна було багато чого зробити позитивного. Насамперед мала би вдосконалюватись технологія ЗНО. Якщо коротко, необхідно переходити від проведення ЗНО в окремих аудиторіях до формування навчально-методичних центрів у кожній області і проведення ЗНО впродовж року.
Головний позитив — нам не треба буде залучати величезну кількість викладачів до проведення оцінювання, ми будемо уникати неприємних обшуків металодетекторами, а що найважливіше — ми матимемо можливість видавати результати негайно і надати абітурієнту можливість пройти ЗНО не один, а кілька разів за рік і потім вибрати кращий результат. У світі це нормальна практика.
Крім цього, нам треба серйозно вдосконалити систему підготовки тестових завдань. Наприклад, не можна давати один і той самий тест з англійської тим, хто хоче вступати на англійську філологію, і тим, хто вступає на факультет правознавства. Тести мають бути різнорівневі, зі збалансованими кількістю завдань за рівнем складності.
Нам також треба рішуче відмовлятись від завдань репродуктивного типу, а треба розробляти завдання, які потребують логіки та мислення. Завдання з вибором однієї відповіді з чотирьох правильних, яких більшість у тестах, — це анахронізм. Нам треба запровадити творчі завдання у тестах з математики, фізики, історії. Ми це починали робити у 2010 році. Але з того часу ці спроби були законсервовані і не розвиваються».
Зі слів фахівця, нинішні керівники профільного міністерства та Українського центру оцінювання якості освіти не лише не хочуть розвивати ЗНО як єдиний можливий метод вступу, а ще й намагаються максимально його знівелювати. Така політика є послідовною від 2010 року і почалась з повернення до практики враховування середнього балу атестату під час вступу до вищого навчального закладу.
«У 2008 році, коли результати атестату не зараховували при вступі, школи випустили 4,5% медалістів, цього року — 8,5%, а в деяких областях — навіть більше 10%. А як взагалі можна коментувати таку "новацію" з 2010 року, як дозвіл подавати результати ЗНО попередніх років? Є проста аналогія: уявімо собі спортсмена, який на Олімпіаді прийшов до судді і просить зарахувати результати, які він показав 10 років тому. Це не є рівні умови», — обурюється Ігор Лікачук.
До способів нівеляції ЗНО експерт зараховує і підготовчі курси університетів: «Маєш гроші — заплатив — отримав 200 балів. А платити треба немаленькі суми: від 4 до 10 тисяч гривень. Для сім'ї з віддаленого села це великі гроші».
Франківські ноу-хау
В той час, коли у Києві гальмують процес тотального переходу вступної кампанії лише на ЗНО, в реґіонах, навпаки, розвивають систему незалежного оцінювання й доводять її до досконалості. Богдан Томенчук переконаний, що розвивати ЗНО треба у напрямку максимальної комп'ютеризації системи. Останні кілька років він не лише про це говорить, а й робить це у своєму центрі. Зокрема, на Франківщині вже давно комп'ютеризовано добір персоналу.
«Є відповідальний за пункт тестування і персонал пункту. Аби на цих людей ніхто не міг чинити тиску, наші люди до кінця не знають, хто і на якому пункті буде працювати. Якщо тестування призначено на п'ятницю, у четвер в обід ще ніхто не знає, де буде. Все вирішує комп'ютерна програма розподілу персоналу», — розповідає Богдан Томенчук.
Програма, яка вирішує, куди саме потрапить конкретний інструктор у день тестування, містить інформацію про весь персонал, їхню кваліфікацію та знання процедури. Як пояснюють у Франківському центрі, комп'ютер пильнує, наприклад, аби на тестування з української мови не потрапив мовник, і щоб учитель, який викладає в цій школі, не був там на тестуванні. Коли все поділено, комп'ютерна програма розсилає усім повідомлення, на який пункт тестування вони мають прийти. Відповідальний за пункт тестування щойно зранку дізнається, хто в нього сьогодні працюватиме.
«Що це нам дає? Дуже багато. Фактично це унеможливлює будь-який тиск батьків на керівника пункту та персонал і можливість якихось домовленостей», — каже директор Центру.
Водночас він переконаний у потребі подальшого розширення комп'ютеризації ЗНО, розвитку реґіональних центрів та запровадження тестувань протягом року.
«Тест як засіб навчання — нікудишній, як засіб контролю — ідеальний. З самого початку ми задумались про те, як допомогти дітям перевірити свою готовність до ЗНО. У мене є знайомий хірург, чия дитина була учасником першого тестування. І тоді він сказав, що ЗНО — це супер, але воно схоже на розтин трупа. Адже лише у червні дитина справді дізнається, чого варта на фоні випускників усієї України, і тоді вже нічого не можна виправити. Тоді з'явилась ідея, що треба контролювати підготовку протягом року. Ми були першими, хто запровадив пробні комп'ютерні тестування у своєму центрі. Але було важливо не лише провести тестування, а зробити його масовим і порівняти результати учнів з усієї України. Така практика є у всій Європі. У січні-лютому цього року нам вдалось охопити пробним комп'ютерним тестуванням 52 тисячі осіб. Нас підтримали колеґи зі Львова, Вінниці, Києва і Донецька. Фактично це дало можливість учням побачити свій рівень знань на фоні 52 тисяч ровесників. Такі тестування пройшли з трьох предметів. Це коштувало рівно стільки, скільки коштує година електрики для школи. Хоча за цим стояла колосальна робота з розробки програмного забезпечення, яке безкоштовно розробили наші працівники», — розповідає Богдан Томенчук.
Він певен, що зараз на часі створення сучасних екзаменаційних центрів з локальними комп'ютерними мережами та проведення перманентних тестувань. Богдан Томенчук, як і його київський колеґа Ігор Лікарчук, підтримує ідею можливості пройти не одне, а кілька ЗНО і вибрати кращий результат. За його підрахунками, в разі переходу на комп'ютерне тестування це цілком реально подужати фінансово. Якщо проведення нинішнього тестування виходить Франківському центру 4–5 млн. грн. за рік, то перехід на комп'ютеризований варіант одного центру коштуватиме 6–8 млн. грн., враховуючи витрати на відповідне приміщення та технічне забезпечення.
«За два роки ми би "відбили" гроші і працювали державі в прибуток, — каже пан Томенчук. — Зараз треба вкласти кошти у матеріальну базу, і також треба змінити законодавчу базу. Але на це потрібна політична воля».
12.07.2013