ДО ЮВИЛЕЮ „ПРОСВІТИ".
Львів, 11. липня 1938.
Нація має неодну нагоду виявити свою зрілість і коли скажемо, що одною з основних ознак національної зрілости є однодушність та одностайність у всіх починах загально-національного значіння, то при кожній нагоді треба ту одностайність виявляти. Це — сказав би хтось — тільки властиво зверхня форма якогось почину і якоїсь дії, та коли подумати глибше, то ця форма необхідна для поглиблення національного змісту, так само, як форма письменницького твору необхідна для його мистецької вартости. Крім цього запитаймо себе: яку вартість матиме якабудь загально-національна акція, отже сам її змість, коли не візьме в ній участи ввесь нарід?
Ми відчуваємо на кожному кроці, чи якийсь почин загально-національної міри „вдається” або „не вдається”. І радіємо, коли вдається, хоча навіть не думаємо, в чім саме полягає той успіх. Та майже все, коли приглянемось і пошукаємо того „чому", побачимо, що про успіх рішила однодушність. Добрий приклад ми мали недавно. Справді, душа радувалася, коли було дивитись, як українське громадянство достойно віддало останню прислугу свому заслуженому громадянинові. Однозгідність бажань і настрою удержала лад, що його подивляли і чужі люди.
Непохитна правда про ту ознаку національної зрілости нагадується нам цілком природно, коли думаємо про ювилейний рік „Просвіти", який добігає до своєї половини. Гідно почався він спільним маніфестом „Просвіти" і всіх наших централь та владик і сеніорів. Гідно і добре — як знаємо — веде свою працю Ювилейний Комітет 70-ліття нашої найстаршої установи. Ювилейні свята — не з нашої вини — не пройшли згідно з наміченим пляном. Головно неможливо було вшанувати роковини „Просвіти" одною всекраєвою і всенародньою маніфестацією. З неї залишилося тільки, правда, величнє і зворушливе, але скромне у своїм обсягу, посвячення прапору „Просвіти" 22. травня ц. р. Та це ще не стає на перешкоді зазначити і виявити при вшануванні ювилею „Просвіти" ту нашу зрілість — всенародньою однодушністю. Розуміємо це так: Ювилейний рік „Просвіти" накладає на нас, як на свідоме громадянство, деякі обовязки, які полягають між іншим і на зверхньому святкуванні.
Свята популяризують установу й підносять свідомість мас та підтримують усіх на дусі. Тимто треба подбати про загальне уладження ювілейних святкувань і хоча вони вже тепер відбуваються по всім краю, то всеж варто особливо інтеліґенції подбати, щоб ті свята проходили жвавіше і скрізь та головне, щоб у всіх місцевостях відбулися вони найдалі до грудня цього року. Багато моглаб тут зробити студентська молодь і взагалі інтеліґенція, що виїхала у край на літо. І цього від неї ждати.
Та така сама однодушність, щира й відрухова, просто стихійна, повинна лягти в основу всіх інших ювилейних обовязків. Згадаємо тут тільки про загальне членство Матірної „Просвіти" і про жертвенність на нитку у прапорі „Просвіти“, бо головно ці дві справи рішать про ту моральну і матеріяльну підтримку, яку ми дамо цій установі для зміцнення її дальшої і то конечної праці для всенароднього добра. Загальне всенароднє членство в такій установі, як наша „Просвіта", булоб у кожного іншого культурного народу чимсь цілком самозрозумілим і з тим не чекалиб вони аж на 70-ліття. Виконаймож бодай у 70-ліття „Просвіти“ те, що повинні були зробити вже давно. Станьмо всі її членами, памятаючи, що тільки масове членство, а не випадкова жертвенність, дасть такій установі моральну і матеріяльну основу для видатної праці. Самозрозумілий теж обовязок окремої жертви на прапор. Подумаймо тільки, що в такім випадку зробилиб, наприклад, чехи, відомі з того, як вони збудували свій театр, або — як підтримували ті часописи, які переставали виходити через переслідування австрійської влади...
Правду сказати, то дещо прикро ставити нам за зразок інші народи і зясовувати щось, здавалось би, цілком ясне. Та виправдує нас у цьому добра справа і прикрі досвіди. Тим-то ще раз пригадуємо: Нехай друга половина ювилейного року Просвіти" стане переломовою у вияві нашої національної одностайности, в цім випадку шодо ювилейних обов’язків супроти „Просвіти». Нехай та зрілість та однозгідність виявиться в загальному святкуванні ювилею на місцях, загальним членством і жертвенністю! Виявім ту одностайність і для заслуг „Просвіти" і для всенароднього добра!
12.07.1938