[З турчаньского повіту.]
В бориньскім судовім повітї завів ц. к. суд в послїдних часах фактичний примус нотаріяльний в справах спірних. Днесь в цїлім повітї нїкому не вільно написати марної баґательки о кількадесять кр., бо ц. к. судья навіть людям, котрим не снило ся бути писарями, грозить слїдством о покутне писарство, наколи навіть пишуть в справах власних. В тім напрямі пійшов ц. к. суд повітовий так далеко, що многі жалоби баґательні, котрих не писав місцевий нотар, відкинув а lіmіnе, і тим наразив сторони лиш на утрату стемплїв і на оплату коштів дорученя резолюції судової. Поступованє таке єсть тим більше невідповідне, бо не єсть законно основане та недозволене, а може уходити хиба в турчаньских горах, де світ дошками забитий, де Бог високо а цар далеко.
Придавленє всякого писарства в повітї було би лише тогди оправдане і пожиточне, єсли би було в повітї двох адвокатів, — або єсли би суд сам списував поданя протоколярно. Дотепер однак адвокатів в повітї нема, а ц. к. суд не може порішити аґенд судових для браку часу — отже-ж не має можности списувати поданя протоколярно при найлїпшій воли. Длятого з взглядів чисто практичних писарство по части мусить бути толєроване яко malum necessarium. — Навіть суд повітовий в Самборі, хоч там єсть 12 адвокатів, не жадає підпису адвоката на баґательках, бо адвокати дрібних справ не хотять принимати, а суд знов для браку часу не може таких справ списувати до протоколу.
Кошти судові, які суд в Борини сторонам признав в справах спірних, суть дуже високі і рівнають ся коштам процесовим признаваним від суду віденьского. Се знов виходить на велику шкоду бідного населеня і лише заострює антаґонізми. Так н. пр. вироком з 3 липня 1895 ч. 2908 в процесї о 8 зр. признав ц. к. суд коштів 6 зр. 18 кр.; в процесї Олекси Євотчка против Матія Мороза о 5 зр. було 16 зр. 50 кр. коштів; в процесї Янкля Маєра против Михайла Михайлечка о 10 зр. признано коштів 3 зр. 20 кр. (в тій справі був тілько один термін). За поданя екзекуційні в справах дрібних признає часто суд і квоту 2 зр., отже висшу як тарифа адвокатска приписує. Процес баґательний в повітї бориньскім єсть длятого жерелом зиску, а високі кошти тілько піддержують нездоровий кредит, якій жиди удїляють селянам, бо тепер високі проценти заступають жидам високі кошти судові. Буває иногдї, що жид має одного дня кільканацять справ баґательних, а суд признає єму в кождій справі по 1 зр. за термін, хотяй всї справи суть у одного і того самого судьї. Чистий интерес!
Серед таких обставин лихва все буде нищити людність, бо селяне, щоби уникнути високих коштів, обіцюють жидам великі провізії, щоби лише не робили "акції". Жиди знов з другої сторони ставляють високі жаданя і кажуть хлопам: "не хочеш заплатити менї проценти, то заплатиш кошти", і хлоп длятого на все пристає.
В судї бориньскім від часу, як теперішний совітник Ганик опустив посаду судьї, селяне не дізнають нїякої опіки против лихви. Найлїпшим доказом того єсть результат слїдства переведеного недавно в справі лихви в повітї турчаньскім. Слїдство то, переведене виключно на основі актів цивільних, виказало, що жиди побирали по 20-52% кромі "рукавичного", та що селяне при термінах підносили часто, що жиди побирали високі провізії, а суд в найлїпшім разї редукував лиш висоту процентів і не відступав каригідних справ ц. к. прокураторії державної, як се закон приписує. Тепер внесла ц. к. прокураторія в Самборі кільканацять актів обжалованя о провину лихви, а хто хоче переконати ся о правдивости повисших фактів, нехай зволить удати ся на дотичні головні розправи.
Найбільшим тягарем для людности суть пертрактації спадкові. Хотяй законом з дня 21 марта 1890 знижено значно належитість від спадків селяньских, то мимо того людність повіту бориньского не відчуває добродїйств того закона, бо ц. к. суд в Борини признає тепер нотареви за списуванє актів спадкових два рази так высокі належитости, як давнїйше. Після закона §.27 тарифи нотаріяльної належить ся нотареви за списуванє актів спадкових за день 5 зр. 25 кр., за пів дня 3 зр. 15 кр., тимчасом суд признає за пертрактації, котрі легко списує ся за дві години, по 20 зр. В других судах в Галичинї платять селяне за пертрактації по 3–8 зр., а більше платять виїмково хиба богаті селяне — тимчасом в наших горах, де хиба овес родить ся, де нарід жиди виссали, належитість тая єсть подвійна. І на що придадуть ся найлїпші интенції правительства, коли власти першої инстанції не респектують закона.
Давнїйше нотар мав бодай моральне уповажненє переводити пертрактації спадкові і длятого за спадщини низше 100 зр. не оплачувано нїякої належитости. А тепер і найбіднїйші люде мусять оплачувати нотареви високі належитости, а надто вносити коштовні просьби о переведенє пертрактацій спадкових, чого всього не було би, єсли би нотар мав ґенеральне уповажненє до списуваня актів спадкових, як се всї суди в Галичинї практикують.
Давнїйше платив кождий належитість спадкову, коли і як міг, а тепер о тую належитість веде ся подвійна екзекуція, політична і судова. З одної сторони екзекутор податковий екзеквує а з другої сторони ц. к. суд що чотири тижднї висилає візванє і взиває під карою, щоби спадкоємцї виказали ся, що заплатили належитість переносну; за ті візваня треба возьному платити, а надто мусять селяне платити і кари, що в належнім часї не виказали ся квітом на заплату належитости спадкової. Посилати візванє і диктувати кари, се дуже легко, але треба би розважити, чи такі порядки не приносять більше шкоди як пожитку селяньству.
Тож селяне з повіту бориньского ладять петицію до високого краєвого суду, щоби придїлив до ц. к. суду повітового в Борини одного авскультанта, котрого задачею було би списувати пертрактації спадкові. Другу петицію вносять селяне до ради державної з просьбою о заведенє в дорозї законодатній сталих належитостей за списуванє пертрактацій спадкових.
Дѣло
02.09.1895