З Турчаньского.
В часї сегорічної сесії соймової віднїс ся я до посла Телишевского з просьбою, щоби заинтерпелював правительство: чи оно знає, що в турчаньскім повітї є села, де истнує школа від сто лїт, а в селї нїхто читати не вміє, і чи правительство задумує тому зарадити? П. Телишевскій відчитав мій лист в повній палатї, а віцепрезідент ради шкільної Бобжиньскій відповів, що обставини в листї тім наведені виказують власне, що дотеперішні ради місцеві нїчо не роблять, і длятого треба их орґанізацію змінити, щоби надзір більше сцентралізувати.
Се заявленє віцепрезідента ради шкільної єсть цїлком неосновне а о тім свідчить стан більшої части шкіл в повітї турчаньскім, особливо исторія послїдних трицяти лїт школи в Бітли, котру тут наведу.
В 1860 роцї був місцевим надзорцем шкіл парох Ясеницкій в Висоцку вижнім і жалував ся часто, що тогдїшний учитель в Бітли нїчого не учить. На то зїхав на инспекцію р. Махер і велїв дїтям читати, а о. Ясеницкій відповів иронічно: "Soweit haben die Kinder noch nicht gebracht; sie buchstabiren blos" і так справдї було, а учитель за се дістав по инсцекції значне підвисшенє платнї. Той учитель віддав ся був відтак налогови піяньства і нїчо не вчив цїлих лїт десять. Предсїдатель місцевої ради удавав ся кільканацять разів до ради шкільної і доносив, що учитель нїчо не вчив, але всьо нїчо не помагало. Доперва по десятьох лїтах, коли предсїдатель написав таке справозданє: "W Botli nauczyciel nie uсzy nie dziesięć lat, dziesięć lat, dziesięć lat, dziesięć lat, dziesięć lat" — перенесено того учителя на другу посаду.
По тім був учителем в Бітли через кілька лїт місцевий дяк і дїти, що в тім часї ходили до школи, навчили ся всї читати, хотяй инспектор, котрий приїздив на инспекцію, навіть не візитував школи, тілько приїхав, пообідав і поїхав.
За дяком був учителем покійний уже Ганик, котрий також досить учив, але по тім в 1877 роцї прийшов учитель, котрий до року 1894 нїчо не вчив. Предсїдатель місцевої ради жалував ся часто, що учитель нїчо не вчив; писав, що "школа порожна, колом підперта" — але всьо було надаремне! Доперва в 1894 роцї перенесено того учителя.
Нехай-же тепер п. віцепрезідент ради шкільної скаже: хто винен, що майже цїла ґенерація в Бітли, від 1860—1894 р., не вміє читати й писати, — чи місцевий священик, котрий ревно дбав о школу і наразив собі через то все учителя, — чи ради шкільні, окружна і краєва?
А нинї — гадаєте — шкільництво в турчаньскім повітї стоїть лїпше? Де там! Єсть учитель, школа, буджет шкільний, а майже в половинї шкіл нїчо не учать.
Не моя річ наводити тут факти; о тім повинен був пересвідчити ся бувшій тут недавно краєвий инспектор. Але і той мабуть нїчо не буде знати, бо на 17 шкіл звізитував всего чотири школи...
Дѣло
28.02.1895