Поводження зі словами така ж інтимна справа, як довірлива розмова з самим собою, коли ти про себе знаєш усе і ніщо. Так само з поезією – вона про усе і ніщо
Якщо з територіями завжди є клопіт, бо вони загарбуються, а згодом втрачаються, то культура, осівши в бібліотеках чи афішах, стає непомітною, але впливовою окупанткою
Поезія не відповідальна про предмет свого опису, про питому густину метафор чи проблиски свіжих епітетів. Тут відповідальність іншого рівня – перед мовою і глибиною сказаного
Розмова про отцей Вічний календар понесла мене на вітрилах моїх особистих спогадів у мою пам’ять – це і є ознакою мистецького твору: правдивості одкровення в оповіді і знову – через зміст – поєднання наших особистих Вічних календарів.