Вже сьогодні, 26 травня, у Дрогобичі офіційно розпочинається Шостий Міжнародний Фестиваль Бруно Шульца. Черговий Шульцфест обіцяє бути насиченим і різноманітним. Про те, що очікує на гостей цього масштабного культурно-мистецького дійства, ми запитали у директорки Фестивалю Віри Меньок – доцента та керівника Полоністичного науково-інформаційного центру імені Ігоря Менька Дрогобицького педагогічного університету.  

Юрій Дрогобич – лікар, астроном, професор університетів у Болоньї та Кракові – наш земляк і людина з долею, дуже подібною на нашу. Прагнення до освіти – й постійні нестатки, пошуки грошовитого покровителя. Розвиток наукових інтересів і доктрин, зокрема в галузі медицини й астрономії – й потреба давати приватні уроки з астрології. Контакти з польською й італійською аристократією, зокрема й із Папою – і необхідність „вибивати” через суд заборговану студентами оплату за лекції.  

Думаю, що не всі погодяться з тим, що я говоритиму нині про Франка, тож я готовий і до запитань, і до суперечок. Я сприймаю Франка як людину однієї певної, дуже виразної галицької породи, з представниками якої за своє життя я зустрічався неодноразово. Люди такого типу, такого характеру, як Франко, є і сьогодні. Ці люди починають своє життя як такі собі сільські бота́ни. Люди, які виламуються зі звичного сільського стереотипу і наснажені якоюсь ідеєю йдуть в місто.

 

 

  Користаючи з гостювання "Підкарпатського Театру" у Самборі, ми мали нагоду перевести з його директором довшу розмову.  

У вісімдесятих роках минулого сторіччя Дрогобич скидався на велике "бойківське" село. Міські вулиці були здебільшого не забруковані; тут і там, посеред вулиць, все літо лисніли глибокі калюжі. Кожного ранку господині кидали в ці калюжі сміття. То ж не дивно, що в літню спеку Дрогобич, бувало, аж задихався в своєрідних "пахощах". Найцікавішими будинками в тодішньому Дрогобичі були численні корчми, побіля яких у всяку пору дня відпочивали мандрівники на Борислав, босі і обірвані заробітчани, заїдаючи кукурузяні малаї з дешевим оселедцем.  

Що за добра-предобра річ пироги з черницями! Хто їх не їв, а ще таких, які спеціяльно вміє варити і приготовляти Хане Ґольдбавм,—жаль сказати, таких, що не їли подібних пирогів, буде мабуть чи не більше на світї від таких, що їли, — той і думкою не здумає і в снї не виснить, яка се добра річ пироги з черницями. Горячі, маслом облиті, цукром густо посипані вони так і розпливають ся в ротї.