Дрогобич

Схожих текстів суттєво бракує в українській сучасній літературі. То ж досвід Грузії є вкрай актуальним та важливим, бо маємо дуже багато спільних травм минулого та нинішнього. Через абсолютну драму людства автор показує, що війна таки інколи вчить нас любити.
«Львів – кінець ілюзій. Оповідь про листопадовий погром 1918» – перше поглиблене дослідження, присвячене тим подіям, яких у польських історичних працях нема
Але навіщо нам слова? Коли виразна візуалізація спектаклю максимально достовірно відкриває  сенси та коди, заховані у найменшому жесті акторів, у прихованому змісті, рації  спільної життєвої комедії, котра аж ніяк  не закінчується із фінальним акордом вистави на сцені.
Міська рада Дрогобича почала розмови про формування громади з сусідніми селами, але наштовхнулася на опір. Контраргументи прості – села втратять, а місто зискає. Але чи так це насправді?
Наприкінці грудня шульцівське місто на Галичині перетворилось на майданчик музики вільних та незалежних. Музики без кордонів і шаблонів, котра стирає між публікою будь-які уявні мури.
Якби можна було уявити це місто на звук, то воно б звучало шумом індійського сітару, човганням людських ніг, схриплими голосами людей і тихими молитвами. Весь цей музичний меланж мав би доповнювати химерний оркестр – каркання чорних ворон та гучні удари клавіш роялю.      
Я ніколи не знаю, що такого влучного відповісти, коли мене запитують: «Ну і коли ти нарешті виїдеш звідси?».
25.09.18 | Дрогобич |
Такий спосіб життя часом є свідомим вибором людини, яка живе так, як собі хоче. Втім більшість – це все ж ті, кому дорога у соціум закрита, бо в своєму житті припустилися помилок
Донецьк? Детройт? Ні! Це Дрогобич, який Шульц нехотячи помістив у європейський культурний контекст
Можливо, реконструкції хоральної синагоги в Дрогобичі знаменуватиме початок нового відліку життя галицького єврейства