Івано-франківський письменник, есеїст, філософ Володимир Єшкілєв презентував третю книгу свого науково-фантастчного циклу  «Фаренґо» — роман «Гойдалка» (дві перші – «Тіні попередника» і «Гніздо»). Стрижневою проблемою усього циклу є філософія двох видів безсмертя. І автор, який вивчав містичні системи Тибету, Індії, Єгипту, має змогу порівняти «західний» і «східний» підходи до проблем часу, смерті та безсмертя.  

  Найчарівнішим в теперішній ситуації є наступне: все, що українське суспільство чверть століття ховало під спудом, лакувало, фарбувало та забріхувало, тепер якось одночасно повилазило з мішків і з-під віників, сповзло з язиків та нахабно вистромилось із заліплених дірок. Такою є ціна фарисейства – рано чи пізно, але з недомовок та замовчувань починає непомітно й невідворотно складатись підсумкове послання. Мене текел фарес. Ви зважені й визнані непристойно легкими.  

Думаю, що не всі погодяться з тим, що я говоритиму нині про Франка, тож я готовий і до запитань, і до суперечок. Я сприймаю Франка як людину однієї певної, дуже виразної галицької породи, з представниками якої за своє життя я зустрічався неодноразово. Люди такого типу, такого характеру, як Франко, є і сьогодні. Ці люди починають своє життя як такі собі сільські бота́ни. Люди, які виламуються зі звичного сільського стереотипу і наснажені якоюсь ідеєю йдуть в місто.

 

  Недавній Міжнародний день рідної мови став стартовим для нових дискусій про майбутнє мови української. Мені довелося стати свідком кількох «круглих столів» з цієї тематики.