Форма, яка виступає в живописі та графіці Євгена Григор’єва вже не є тільки абстрактним поєднанням плями і лінії, а створює розповідь про беззахисність людини перед стихією (війною?) і намагання цю стихію приборкати.

Кінетична інсталяція моделює умови лабораторного спостереження за соціальними емоціями в діапазоні «мобілізація — апатія». Примусовий рух цвяхів, які залишають на папері механічні сліди тертя, попіл та іржу, ніби фіксує згасання енергії соціальної мобілізації.

Кидають все і слухають пісні. З очей котяться сльози. Випадкові люди стають спільнотою. Це про силу живої традиції, яка з глибокого коріння вростає в сучасність

Розмова про те, як Україну сприймають у світі і наскільки ще сильна біля нас тінь Росії

Нам, українцям, треба мати менше претензій до світу, до себе, до тих, хто поруч. Бо ця претензійність підточує нас.

Українська державність існувала тоді, коли було українське військо. Інших періодів у нашій історії немає. Не було війська – не було Української держави.

Війна – це ніколи не позитивні наслідки. Шукати у війні позитивні наслідки – обманювати себе. Війна – це завжди катастрофа.

Живі зустрічі із військовими письменниками — серцевина цьогорічної Via Carpatia.Традиційно відбудеться вручення премії імені польського філософа та літописця Гуцульщини Станіслава Вінценза «За гуманістичне служіння та внесок у розвиток регіонів».

У межах програми Київської бієнале “На периферії війни” дві мистецькі роботи представлені в міському просторі: аудіовізуальна композиція “Коли закінчиться довго і вічно триватиме” та телеміст між трьома барами (Харків, Берлін, Івано-Франківськ).

У зв’язку з новою фазою війни Росії проти України повноцінний проєкт бієнале у Києві здавався неможливим. Утім, бієнале таки відбудеться. Масштабніше, ніж колись: програма “На периферії війни” в Івано-Франківську пройде від 7 по 30 жовтня, а завершиться в Берліні 2024 року.