Фестиваль короткого метру 4:3

Івано-Франківський міжнародний фестиваль короткого метру 4:3 оголосив конкурсні програми

В Національному та Міжнародному конкурсі змагатиметься по 10 фільмів в кожній категорії. Головна умова для всіх конкурсних фільмів — бути знятими в форматі 4:3. Саме просуванню 4:3 в Україні і  присвячено фестиваль. Подія відбудеться в Івано-Франківську 21-27 вересня.

Це вже четверта едиція кінофестивалю. Цьогоріч національна конкурсна програма розділена на два блоки: Ущільнення простору та Координація руху. 

«Щороку ми стикаємося з однією і тією ж проблемою: в Україні виробляється дуже мало кіно, навіть короткометражного. Тим паче в форматі 4:3. Проте, за нашу чотирьохрічну історію ми вже спостерігаємо певний зсув в контексті використання 4:3, адже щороку ми стараємося надавати великий екран авторам-початківцям (часто студентам або аматорам), тож зараз все яскравіше вибудовується певна довколофестивальна спільнота. Таким чином, в цьогорічному нацконкурсі можна впізнати не тільки відомих авторів-/ок - Олексія Радинського та Наталію Ільчук, а й Катерину Ягодку та Геника Зайця, фільми яких були частиною минулорічного нацконкурсу, а вже цьогоріч вони у нас з новими роботами. Також вже традиційно в нас є автори-/ки, для яких це буде перший кінофестивальний досвід, тож спільнота щороку збільшується», — коментує цьогорічний відбір фільмів засновник і програмний директор фестивалю, режисер Олександр Гойсан. 

Фільми Національної конкурсної програми:

Ущільнення простору: 

Хай буде тьма! (реж. Артем Шарапко)

Під знаком якоря (реж. Тарас Співак)

Моя ранкова рутина (реж. Вадим Адамов)

СИНУМЕРУ (режисер_ки Анна Зацарінна та Максим Зацарінний)

Ужгород, в укриття! (реж. Олександра Горієнко)

Координація руху: 

Там, де закінчується Росія (реж. Олексій Радинський)

Кімнати, які ми ділимо (реж. Надія Хатимлянська)

Сьома зміна (реж. Наталія Ільчук)

Патрес (реж. Катерина Ягодка)

відеокамера sony dcr-trv265e digital8 (реж. Геник Заяць)

До Міжнародної конкурсної програми потрапили справді унікальні стрічки.

«Цьогорічна селекція — зсув настільки різного кіно, що нам досі здається, що ми аж занадто захопилися відбором різних дивних історій та форм. Звісно, з таким підходом у нас також збільшилася й географія охоплення — від звичних для нас Німеччини, Португалії, Угорщини, США, Великої Британії, Канади, Словаччини, Франції, Норвегії до більш «далеких» ПАР, Бразилії та Сінґапуру. Від фільму, спродюсованого Белою Тарром та створеного в кращих традиціях «повільного кіно», до нового фільму бразильської зірки короткометражних мюзиклів Леонардо Мартінеллі, володаря Золотого Леопарду кінофестивалю в Локарно», — коментує засновник фестивалю Олександр Гойсан. 

Приміром, словацький документальний фільм-портрет коня, зафільмований в Карпатах поруч з українським кордоном або мокʼюментарі (ігровий псевдо-документальний фільм) із Сінґапуру про зйомки студентського фільму. В програмі також новий фільм авангардного автора Роджера Горна — учасника міжнародного конкурсу першої едиції фестивалю 4:3 та улюбленця кінофестивалів в Роттердамі та Обергаузені, які славляться своїм зухвалим і сміливим відбором стрічок. 

Фільми Міжнародної конкурсної програми також розділені на тематичні блоки:

Фантомні стежки: 

Давно не бачились (реж. Кевін Біле, Німеччина)

Звуки: Івани та Тобі (реж. Діого Балдайя, Португалія)

Кода (реж. Джошуа Еліас Палмер, Угорщина, США)

Піддаючи сумніву існування Алека (реж. Роджер Горн, США, ПАР)

Птаха на імʼя Памʼять (реж. Леонардо Мартінеллі, Бразилія, Велика Британія)

Нова спроба: 

За межами центру (реж. Елі Джин Тахчі, Канада, Німеччина)

Холодно та темно (реж. Петер Хоштак, Словаччина, Канада)

Дякую, мам (реж. Якоб Тан, Сінгапур)

Маргарита 89 (реж. Лукас Мальбран, Франція)

Ласкаво просимо додому (реж. Аманда Налбант Нордполл, Норвегія)

Цьогоріч програмний відділ Івано-Франківського фестивалю короткого метру 4:3 підготував дві масштабні і унікальні ретроспективні програми.

Перша з них «Спадщина: ретроспектива українського німого кіно» буде присвячена українському німому кіно 1920-х – 1930-х та відбудеться у партнерстві із Довженко-Центром.

Відкриє фестиваль 4:3 в Івано-Франківську 21 вересня показ фільму «Хліб» (реж. Микола Шпиковський, 1929) під живий супровід гурту «Злипні».

Кіноепос «Хліб», дія якого розгортається у 1920-му, в часи колективізації українського села, створений Шпиковським в один рік із довженковою «Землею», утворює з нею парадоксальну світоглядну й естетичну пару. Проте, якщо «Земля» давно увійшла до кінематографічного канону, стрічка Шпиковського донедавна залишалася невідомою широкій аудиторії. 

Унікальний живий перформанс, який супроводжуватиме кінопоказ, створено спеціально для ІФМФКМ 4:3.

«У цій роботі “Злипні” доповнили шарм німого кіно драматургією звуків і настроїв, щоб глядач мав змогу краще зануритись у глибину змісту, торкнутись до жахів тогочасного суспільства та головне сформувати мораль “Хлібу”, зрозумівши чому ж він не пройшов тогочасну цензуру», — коментує Данило Грицак, учасник гурту «Злипні».

До програми ретроспективи увійшли ще 3 українські фільми часів ВУФКУ, що стали надбанням світового кінематографа. Зокрема, «Людина з кіноапаратом» Дзиґи Вертова 1929 року. Це — один із найголовніших маніфестів світового кіноавангарду. Фільм знімався без сценарію, вважається одним з найвпливовіших документальних фільмів, що вплинув на майбутні покоління документалістів.  У ньому Вертов реалізував багаторічні експерименти і теоретичні напрацювання у сфері операторського мистецтва та монтажу, перетворивши фільм на методичний посібник з кінематографії для майбутніх поколінь режисерів. 

Фільм знято як хроніку одного дня з життя великого міста, зафіксовану кінокамерою-кінооком. Камера талановитого оператора Михаїла Кауфмана фіксує строкате життя українських мегаполісів — Одеси, Харкова та Києва доби НЕПу.

Задум стрічки належить оператору і брату режисера Михаїлу Кауфману, який запропонував Вертову створити «щоденник кінооператора». 

«У найбільш авторитетному сучасному рейтингу найкращих фільмів усіх часів, яке проводить британський журнал Sight & Sound, у 2012 році фільм “Людина з кіноапаратом” посів 8-ме місце. У першому опитуванні цього ж журналу Sight & Sound з визначення найкращих документальних фільмів усіх часів у 2014 році фільми Дзиґи Вертова посів 1-ше місце», – розповідають в Довженко-Центрі. 

«Звенигора» Олександра Довженка (1928 рік) є першим фільмом німої трилогії Довженка, після якого за ним закріпилося реноме провідного українського кінорежисера, спричинив запеклу дискусію про національний кінематограф. У своїй роботі Довженко поєднав магічні трюки раннього німого кіно, похмурий містицизм німецьких експресіоністських фільмів 1920-х років та авангардний монтаж.

Також, глядачі на власні очі побачать унікальний фільм «Перекоп» режисера і видатного скульптора Івана Кавалерідзе. Його дебютна стрічка «Злива» 1929 року була втрачена і справжнім дивом є те, що цей фільм 1930 року дійшов до наших днів. 

«“Спадщина” поєднує 4 німих фільми, створених в один період 1928 - 1930 років з дуже різною долею. “Хліб” не пройшов цензуру і на довго був забутим, “Перекоп”, на щастя, не повторив долю дебютного фільму Кавалерідзе “Злива”, який вважається втраченим, проте, також не зберігся повністю. “Звенигора” та “Людина з кіноапаратом” — одні з головних німих фільмів в історії світового кіно, автори яких – Довженко та Вертов, ще за життя отримали всесвітнє схвалення та успіх. Побачити ці фільми на великому екрані, ще й під живий музичний супровід, ще й в рамках ретроспективи протягом цілого тижня — синефільський скарб», - коментує програмний директор та засновник фестивалю, режисер Олександр Гойсан.

Фільми ретроспективної програми «Спадщина: ретроспектива українського німого кіно»:

«Хліб» (Микола Шпиковський, 1929) під живий супровід гурту «Злипні»;

«Звенигора» (Олександр Довженко, 1928);

«Людина з кіноапаратом» (Дзиґа Вертов, 1929);

«Перекоп» (Іван Кавалерідзе, 1930).

Друга ретроспективна програма стане унікальним явищем в історії українських кінофестивалів, адже вперше відбудеться показ знакових стрічок режисерки Келлі Райхардт.

Вона є однією з найвідоміших режисерок сучасного авторського кіно, її фільми брали участь у  найвідоміших кінофестивалях світу, як-то Берлінале, Венеційський кінофестиваль, кінофестиваль в Роттердамі, кінофестиваль в Локарно тощо  та вигравали призи.

ЇЇ перша ж повнометражна картина «Болотиста річка» 1994 року одразу потрапила на Sundance, що є найпрестижнішим в США фестивалем незалежного кіно та була номінована на Гран-прі журі.  Картини Келлі мають стабільно високі рейтинги як від критиків, так і від глядачів. Наприклад, її «Перша корова» 2019 року, має рейтинг 96% на Rotten Tomatoes, базуючись на рецензіях як від критиків, так і від глядачів.

Варто зазначити, що часто Келлі Райхардт є не лише режисеркою своїх фільмів, а також сценаристкою та режисеркою монтажу. 

Фільми ретроспективної програми «Американська мрія: ретроспектива Келлі Райхардт»: 

«Болотиста річка» (1994);

«Ода» (1999);

«Обхід Міка» (2010);

«Перша корова» (2019).