Нераз то я думаю, яка то людям лучаєсь морока: в житю на кождім майже кроцї чіпають ся тебе всїлякі ріпляхи і дрібні колючки-невзгодоньки, не устережеш ся перед ними і не обгониш від них.

"Гей! гей! що раз гірше становить ся на світї! що раз гірше!" — жалувала ся оногди перед мною старушка панї Варвара Штокалова. — "Все на світї тепер фальшують!"

— Він! він! мерзавий старче! Пропадай! зроби місце для мене! Досить жив єси, дармоїде! Та дурно чванив ся ти тим, що имя твоє буде записане золотими буквами...

[Одна картина з подорожних споминів.]

Поучаючі рефлєксії по поводу невідбувшого ся віча. — Нерівна міра. — Бараняче одушевленє. — Коментарі до засадничої проґрами "pod jednym dachem і kapeluszem".

Хто б і надїяв ся, що дрібна сміховинка про "впливову переємність в поезіях Шевченка" так зворушить людцїв! Тут: чих! там: чих! там знов: чих! а пчих! Ну! чихайте-ж паньство на здоровлє!

Головним змаганєм сегочасних критиків Шевченка єсть вистежити впливи, яким підлягав наш ґеній, і тим способом виказати ґенезу творчої дїяльнocти поета.

Поемат: "Перебендя" Т. Шевченка.

З тої пори, коли на світі появилась нова порода — "гроші", людскість перестала истнувати. Чоловік розміняв ся на штерлінґи, ґульдени, франки, марки, рублї, ліри. Людскість розмінялась на гроші.

[Видобуте з архіву редакційного.]   Якось люде анонсами оголошують в часописях, якій товар до розпроданя посїдають та тим способом і самі до маєтку приходять і людям у вигодї стають. Та й мене обивателя X—го повіту скортїло вже не так збогатити ся, як людскости в вигодї стати, длятого позволить ч. Редакція заанонсувати в "Дѣлі", що в Х—ім повітї суть знамениті зрази автономічні до набутя, — правда, не дешеві тії зрази, не дешеві, але-ж за те доброта их неоцінена.