[Культура, 1925, № 4, с.7–18]
I. Злісний Сидір.
Я небогато знав злісного Сидіра. Він жив аж гет на другім кінци нашого села, шчо все такі становило добрий кусень дороги, бо село наше велике та довге. Притімже він пильнував Ділу, т. є. того великого ліса, що криє північні спохови Карпат, і до нашої Слободи йому рідко коли лучалося ходити. Таким способом я бачив його лиш кілька разів. А прецінь і тих кількох разів було досить, щоб злісний Сидір тоді вже виразно вдався міні в тямку.
26.11.25 | |