70 років тому в УРСР запровадили черговий варіант українського радянського правопису, який, фактично, діє та русифікує до сих пір. Головною його метою було приведення правописних норм української мови у відповідність до норм російського правопису — і на це прямо вказується в статті 1952 року   ​​   П’ЯТЬ РОКІВ „УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ“  

Дивовижний процес "українізації" Великої України після століть русифікації почався в період недовгого, але плідного урядування гетьмана Павла Скоропадського. Тоді серед російськомовної на загал інтелігенції існувала впевненість, що проголошена самостійність України – назавжди, і батьки віддавали дітей до заснованих українських шкіл з великим ентузіазмом. Найдивовижніше, що для школярів в моменті були написані й надруковані цікаві підручники, які і зовнішнім виглядом, і своїм змістом заохочували дітей до вивчення української мови.  

85 років тому, 6 вересня 1928 року в Харкові тодішній народний комісар (міністр) освіти Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) Микола Скрипник своїм підписом затвердив "Український правопис", який після того називали "харківським" або "скрипниківським".  

Проф. П.Ковалів. Як правильно будувати фразу?

(З приводу статті Д-ра Є.Ю. Пеленського п. н. «Quousque tandem»)

Наголовок цієї статті мав бути український, цебто більш ліричний, щось у роді "В обороні невинно засуджених на смерть". Та цей наголовок видався мені таки вже надто м'який для наболілої теми: т. зв. "чистки" української літературної мови.

(Трагедія здорового розуму).

В українській мовній практиці залишається досі неясним питання про вживання активних дієприкметників. Панував досить усталений погляд, що активні дієприкметники не є властиві українській літературній мові: їх місце заступають описово-дієслівні форми.

Дуже прикметні для української мови прізвища на -енко викликують у нас сумніви щодо тoго, де класти наголос: чи на передостанньому складі, себто, на першій частині цього цікавого наростка, чи на третьому від кінця складі, при чому деколи цей останній наголос збігається з наголосом слова, з якого цим наростком утворене прізвище.