Дехто скаже: "Ще правопис!? Чи нема нічого важнішого? Чи слід займати правописними міркуваннями стільки місця в пресі?!" Отже справа не така маловажна і не така тяжка, щоб із нею ждати спокійніших, більш підхожих часів. Тепер, коли друкується багато всяких відозв, закликів, обяв, коли ці всі речі чи то в пресі, чи в осібних відбитках розходяться по найдальших, найглухіших закутках України — справа правопису дуже важна.  

Куток мови   І.   В українській мoві дуже часто плутаються слова увесь—цілий, уживаючи їх одне замість одного. Правда, слова ці з найдавнішого часу дуже близькі значенням; а з бігом часу ця їх близькість усе збільшувалася, що допровадило до сильного поплутання їх.  

Знову виринає справа правопису...  

Перед нами декілька видань із Закарпаття, що появились упродовж 1941 р. Їм варта приглянутись ближче, бо все це, не зважаючи на ті, чи інші місцеві тутешницько-діялектичні відхилення, показує зовсім недвозначно силу української стихії, яка діяла передше на тому терені і діє досі.  

Нова зараза в правописі.   Наше духовенство тягають тепер по судах за "рущенє" прізвищ. І суди задумуються, чи писати треба "Оберскі" чи "Оберський", "Ваньковіч" чи "Ванькович", бо головно за закінчення "ий" і "ич" ведеться тепер боротьба.  

У звязку з 950-літтям хрещення України виринула в наших часописах "проблєма", чи в групі слів, що відносяться до акту хрещення, задержати в писанню традиційну форму з е (хрестити, хрещення і т. д.), чи замінити її новою формою з и (христити, хрищення і т.д.). „Проблєма", на нашу думку, зовсім несуттєва — звичайне фільольоґічне нишпорення, щоб таки знайти якусь причину до "дискусій".

Якось на весну 1925 року Українське Історично-фільольоґічне Товариство у Празі влаштувало ювілей сороклітньої наукової діяльности покійного проф. Степана Смаль-Стоцького. Ювілейне свято було скромне: звичайне засідання товариства з рефератами про громадську й наукову працю і при кінці – бажання від Товариства.

Ліпше, булоб повести працю в двох напрямках: 1. збільшить кількість оріґінальних літер, яких не вживають инші народи і 2. наблизиться по можливости до латинської абетки, величезну більшість літер якої вживають всі европейські народи.

І правопис чужих слів в українській мові.

З появою працї д-ра Сїмовича, мушу сказати, що кращої мабуть і не треба бажати — така вона цїкава, легка й прозора, не вважаючи свої досить великі розміри. Се є рішучо найкраща з усїх наших популярних граматик, дуже добре оброблена й цїлком наукова.