Наголовок цієї статті мав бути український, цебто більш ліричний, щось у роді "В обороні невинно засуджених на смерть". Та цей наголовок видався мені таки вже надто м'який для наболілої теми: т. зв. "чистки" української літературної мови.

В 230 ч. "Краківських Вістей" була вже стаття на цю тему, яка вимагає доповнень. І так шановний автор твердить, що державних гімназій було лише 5 і всі мужеські, хоч державних українських гімназій було за Австрії і за Польщі вісім, а то — у Львові 2, в Перемишлі, Стрию, Станиславові, Коломиї, Тернополі і Бережанах. Гімназії в Стриї і Бережанах мали одного й того самого директора, що й польська гімназія, але не все, бо іноді вони були зовсім самостійні (пр. стрийська за директури Мих. Грицака).

Шкільний рік, що оце зачався, поставив увесь шкільний світ перед велетенським завданням: зорганізувати на ново цілу широку мережу шкіл і доставити цим школам усе потрібне, в першу чергу шкільні підручники.   Бо шкільних підручників нема, і то нема ніяких.  

З приводу жовтня — місяця книжки.   Розвиток культурних народів усе доходить до щабля, коли зявляється письмо й книга. Форма одного й другого обумовлена зовнішніми обставинами: може це бути глиняна табличка з витисками, камяна плита з клиновим письмом, колірова плетінка з вузликами, паличка з рунами, чи врешті перґамен, папірус чи папір. Але суть остає все однакова.