Третина львівських дошкільнят не мають можливості відвідувати дитячі садки. «У нас 68% дітей дошкільного віку забезпечено дошкільною освітою, трохи краща ситуація з дітьми п'ятирічного віку. Для таких дітей ми відкриваємо групи короткотривалого перебування на базі загальноосвітніх шкіл і позашкільних навчальних закладів», — розповіла керівник управління освіти Львівської міськради Галина Слічна. І назвала причину такої ситуації: забудовники нових районів чомусь забувають зводити поруч з висотками дитячі садки.

  Галичина може стати газовим рятівником України. Олеське родовище сланцевого газу, що залягає на території Івано-Франківщини та Львівщини, — потенційна альтернатива російського газопостачання. Це випливає з презентацій нового проекту компанії Chevron.  

Справжня провінція починається в нашій голові, а її географія — там, у тих маленьких містечках, райцентрах, просто населених пунктах при трасі чи залізниці. Далеко в бік лісу, поля і гір, дорогою з Києва, Ужгорода, Львова чи Луцька, або майже відразу зі спальних районів Рівного, Франківська, Тернополя починається царство інерції, де залишились ті, кому їхати пізно, бо пенсія є, й ті кому їхати рано, бо завтра до школи.    ​  

  Львів столицею нового дистрикту   На підставі розпорядку про управління Галичини, виданого Ґенеральним Ґубернатором 1. серпня 1941. у Львові, територія Галичини, піддана під правління Ґенерального Ґубернаторства, творить з днем 1. серпня 1941 дистрикт, згідно з §4. організаційного розпорядку з дня 26. жовтня 1939 (Дн. Зак. стр. 3). На чолі дистрикту, який дістав назву "ДИСТРИКТ ГАЛИЧИНА", стає ґубернатор з місцем осідку у Львові. Ґубернатором дистрикту Галичина Ґенеральний Ґубернатор іменував д-ра Ляша.  

 

Шибки у вікнах, мов безсонні очі, Мигтять крізь мряку. В церкві люда повно. Стоять покірно, тихо, молитовно. Замовкли дзвони.                      Глухо тарахкоче Калатало біля дзвіниці. Наче Говорить щось і сердиться, — не плаче. Не плаче, знає: тут одно — "не впасти! Хоч світ дрижить, не похитнутись!..." Страсті...   Плащениця   Не знаю, дійсність це, чи тільки сниться На відшибі від битої дороги Старенька церква. В церкві плащениця,

(Великодня картинка)   На приходство в Вишкірцях окремий післанець приніс телєґраму з міста.   Подія була настільки незвичайна, що не лише ціле село забалакало про неї, але й усі пси вишкірецькі загавкали, можна сказати, малощо не на цілий повіт.  

Забудьте, який тепер маємо рік, який місяць, а навіть, який день у тижні. Зберіться і ходіть зі мною. Помандруймо в країну, де люди з роду не бачили залізниці, лиш їздили деліжансами й балаґулами, — ясна річ, коли хтось не міг вийти на ґанок і гукнути так, щоб на друге село було чути: "Федьку! запрягай коні!" Але з ґанку не сходив так довго, поки не вчув, що Федько дійсно викочує з возівні візок на дручках, з розколеним лівим крилом і з розбитою правою ліхтарнею. Що лиш тоді вертався у хату й наглив, щоб скоро робили каву, бо йому спішно в дорогу.

Дуже скупі відомості надходили в Галичину про перше видання "Кобзаря" Тараса Шевченка в 1840 році. Перші, що про це десь читали або довідалися, були галицькі поети і письменники з так званої "Руської трійці" — Шашкевич, Головацький і Вагилевич. Про появу поезій Шевченка Шашкевич згадує в 1842 році в листі до знайомого, а Вагилевич аж в 1848 році в урядовій газеті "Дневник руський". Він пише, що "знаменитий поет Шевченко видав у Петербурзі свої вірші — в 1840 р. "Кобзар", а в 1841 році "Гайдамаки" та в рукописі зостаєт превосходная его поема "Кавказ".  

Краків, 18. лютого 1941.   Саме тридцять перший рік минає від того часу, як невеличке хліборобське товариство "Сільський Господар" в Олеську перенесло було свій осідок до Львова і як у 1910. році зачали творитися по повітах філії, а по селах кружки "Сільського Господаря". Коли ще 10 років раніш два брати Дуткевичі закладали в Олеську це товариство, напевне не думали, щоби їх невеличке діло невдовзі охопило сіттю кружків увесь край і щоби стало таким важним чинником у двигненні культури нашого села.