Андрій ЛЮБКА

  2014 рік без сумнівів стане цезурою, яка розділить не лише історію країни на «до» й «після», поділить суспільство на покоління учасників Майдану і ґенерацію наступну, що вже лише користуватиметься плодами нашого успіху чи поразки, але й поставить стіну між прихильниками й противниками Майдану. Умовно кажучи, всі ми опинилися в ситуації, коли навіть із перемогою радості немає – адже померли люди, які у критичний момент із дерев’яними щитами свідомо пішли під кулі.  
10.06.14 | |
  Українському Євромайдану справді судилося стати доленосним для цілого східноєвропейського регіону, а відтак – для всієї Європи. Революція гідності показала, що в нашій частині світу після всіх трансформацій, інфляцій і маніпуляцій люди, однак, готові відстоювати найголовніше своє право – бути людиною. Людиною, яка сама визначає своє життя й реальність навколо себе. І яка живе у своїй країні. Цей вірус свободи мусить передатися далі, помандрувати на Схід.  
28.05.14 | |
  Людське мислення влаштоване таким чином, що змушує людину порівнювати щось із чимось. Вочевидь, це пов’язано з тим, що ми просто боїмося стикнутися з новим, незнаним, особливим, бо в такому разі не зможемо дати собі з ним раду. Тому завжди легше порівняти, таким чином відправивши щось нове на вже вивчену полицю пам’яті. Мабуть, саме цими механізмами пояснюється часте порівняння українського Майдану та російсько-українського конфлікту з подіями дев’яностих років у Югославії.