Як відомо, людський характер псують передусім три речі: гроші, влада і слава. Але є ще й четверта, що перетворює зазвичай симпатичних людей на злих монстрів – черешня.

Проблема в тому, що Петро Порошенко на посту Президента України реалізовує порядок денний учорашнього дня, програму й обіцянки свого кума Віктора Ющенка, аґенду, якій вже чотирнадцять років.

Порушити монополію держави на застосування сили означає тільки одне: здійснити насилля над державою. Як уже неодноразово демонструвала світова історія, такі експерименти завершуються плачевно.

Нині, на 9-й день після Великодня, чимало українців підуть на могили до своїх родичів. Хоча більша частина з тих, що обходять Радуницю, вже зробила це в неділю, пішла на гробки...

Політичний і бізнесовий істеблішмент майже всуціль російськомовний, українську вони вмикають лише під час телезвернень до народу. Україномовнішою наша країна стане хіба в наступному поколінні. Це не трагедія – це реальність.

Раніше мені здавалося, що в зимі немає сенсу. Що зима – темна, брудна, мокра, калюжна, ніяка пора року. А вираз «ставати на лижі» означав втікати з пар...

  Часом маю відчуття, що мені не вистачає папуги на плечі. Все решта є: сережка у вусі, не зовсім законні закладки в бравзері, торент-програма на комп’ютері. Словом, з якого боку не глянь – пірат.  

  Спочатку вистигає повітря, а вода ще довго тримає тепло. Про це мало хто знає, тому місто й пляжі порожніють, залишаючи вдосталь простору для кожного. Море о цій порі найкраще, бо з нього не хочеться виходити.   Надворі холодніше, – каже хтось із води, наче море є домом, а повітря – двором.  

  Як же нам усе-таки пощастило! Поки народ лише збирався протирати очі після запійного марафону свят, у світлий день Хрещення Господнього міністр культури Євген Нищук призначив Марину Порошенко головою Українського культурного фонду.  

  Коли Тарас Прохасько бідкається про безсніжне сегорічне Різдво, я згадую свою подорож до Вифлеєма. Місяць тому, на початку грудня, на центральній площі цього палестинського містечка вже пишалася височенька ялинка. Рясно обсипана різнокольоровими іграшками, підперезана дощиками й прикрашена гірляндами, вона мала створювати різдвяний настрій всього за кількадесят метрів від Храму Різдва Христового.