Андрій ЛЮБКА

Смертоносний розпад Югославії тривав десятиліття, і поки лікували симптоми – силою змусили припинити війну в Боснії (1995) – результат залишався половинчастим. Край шовінізмові поклало лише бомбардування кореня проблеми – сербської Югославії (1999).    
08.04.15 | |
  Коли хтось із Заходу вперше приїздить в Україну, то переважно позитивно дивується: мовляв, я думав, що у вас тут все значно гірше. А люди виглядають нормально, машини вулицями їздять крутіші, ніж у Брюсселі, ресторани також цілком пристойні. Незрозуміло, як країна із таким сміховинним ВВП може так непогано жити. Словом, не Африка і не латиноамериканські фавели.  
23.03.15 | |
Патріотизм починається з моменту, коли людина бере патик й починає длубати кам’янистий ґрунт, коли залізає в старі скрині, коли з цікавістю оглядає сусідній будинок чи покинуту фабрику.    
16.03.15 | |
  У всі часи знаходилися охочі використати мистецтво з пропаґандистською метою. Чи бодай обмежити його вузькими ідеологічними рамками. Друга світові війна, яку в контексті тоталітарної ідеології часто порівнюють з нинішньою російсько-європейською кризою, також не була винятком.  
26.02.15 | |
Апетит, що штовхає Путіна не зупинятися в Україні, може зіграти з ним злий жарт, як у випадку Мілошевича й Республіки Сербської. Або й ні, як у ситуації Пілсудського з Серединною Литвою. Tertium non datur.    
17.02.15 | |
  Автор усвідомлює неуникну маніпулятивність деяких висловлених нижче тез, але пришвидшені процеси зміни суспільних вподобань надають щедру можливість для аналізу й – можливо, дещо поспішних, але від того не менш цікавих – висновків.  
02.02.15 | |
  Мені й досі важко зжитися з думкою, що ми відстаємо від цивілізованого світу на 50-70 років. Воно ніби здається, що свідомість наша цілком модерна, сучасна, що молоді українці думають так само, як французи чи американці, але реальність завжди псує і нищить такі ілюзії. Хоча, може, у головах у нас не така вже й архаїка, натомість простір навколо нас справді анахронічний. На жаль, між тим, що в голові, й тим, що навколо нас, таки доводиться ставити знак взаємної залежності.  
19.01.15 | |
  Наші міста настільки брудні й потворні, що щоразу радієш, коли їх засипає білим снігом. Наше життя таке важке й безпросвітне, що перший сніг завжди радує душу.   Скільки себе пам’ятаю, завжди нарікав на наш клімат. Мовляв, занадто холодно, вогко й темно. Тому й кухня така – суцільні капуста з картоплею й жирне м’ясо. У таку погоду й із такою їжею людина не може бути щасливою.  
02.01.15 | |
  Ні, все ще не так погано. Польща й поляки залишаються найвідданішими друзями України. Але втома зростає. Якщо не хочемо втратити друга – діяти треба вже.  
11.12.14 | |
  Минулого тижня я з виступом їздив у Червоноград – шахтарське містечко на півночі Львівщини. Всі попереджали й співчували: їдеш на Донбас Галичини. Там справді невесело. Але там я знайшов справжню Європу.