Свого часу автору цих рядків пощастило прослухати курс лекцій чеського професора Мірослава Гроха, до сфери наукових зацікавлень якого входять так звані «малі» народи Європи. Своїм епітетом – «малі» ‒ дослідник аж ніяк не намагається образити якийсь народ (підтвердженням цьому є той факт, що Грох у цю групу зараховує й чехів), а просто констатує їхній бездержавний статус під час процесів націєтворення, або ж, за висловом Тімоті Снайдера, «перетворення націй».  

 

  Цікаво було спостерігати за тим, як різні люди відреагували на результат соціологічного дослідження, в якому Святослав Вакарчук посів третю сходинку симпатій у гонці за президентське крісло. Посів, хоча ще й не оголосив про своє бажання брати участь у виборах Президента.  

  Один значно старший, щоб не сказати літній, поет кілька років тому повчав мене: не треба писати віршів, коли закоханий. Це заборонено. Бо людина в такому стані занадто чутлива, емоційна, а кажучи просто – неадекватна. Тому й вірші вдаються кривенькі, хоч і неймовірно щирі та душевні. У такій позиції є зернятко істини, тож застосувати її можна до всіх різновидів писання. Але не можу нічого з собою вдіяти – мушу освідчитися. Канаді.  

  Ситуація навколо нового освітнього Закону, а особливо реакція на нього офіційної Угорщини, має і певний позитивний вплив на українську політику.   По-перше, цей гарячий конфлікт допомагає нам усвідомити, що держави-сусіди можуть підтримувати Україну, але все одно передусім захищають власні інтереси. Нам цьому теж варто потроху вчитися.  

 

 

 

Разом із добробутом у карпатські села проникає демон оновлення. Зібравши грошенят, ґазди поспішають зробити євроремонт, і замість автентики, дерева й красивих у своїй простоті речей з’являється пластиковий непотріб.    

  Існує такий міф, що українці дуже працьовиті. Трудящий, так би мовити, народ. Ані ВВП, ані рівень добробуту цю патріотичну казочку не підтверджують, та це не заважає нам і надалі самих себе обманювати.