Найбільшою загрозою існування Української Держави є не паспорти чужих держав (подвійне громадянство), а сама Україна: її непривабливість, відсталість і ворожість до власних громадян та їхніх потреб    

Ромське походження мали Чарлі Чаплін, Ференц Ліст і Федеріко Ґарсія Лорка. Дивлячись на ромів сьогодні, українці бачать у них кримінальну загрозу й джерело проблем. Чому? Бо упереджені.    

​ Часто лунає фраза «коли ми переможемо». Щоправда, ніхто не хоче уточнити – кого саме ми збираємося перемогти, якщо війни не провадимо. У колективній свідомості перемога означає повернення Криму й Донбасу. Давайте уявимо цю радісну подію зі сльозами на очах.     Утопія  

26 квітня 1986 року стався вибух на 4 енергоблоці Чорнобильської АЕС. З того часу 30-кілометрова смуга навколо стала зоною відчуження. Як вона виглядає в наші дні?     Як ми копаєм кості ящурів під скелями віків забутих, колись копатимуть на цвинтарях міст наших кості металеві. Б.-І. Антонич      

Смертоносний розпад Югославії тривав десятиліття, і поки лікували симптоми – силою змусили припинити війну в Боснії (1995) – результат залишався половинчастим. Край шовінізмові поклало лише бомбардування кореня проблеми – сербської Югославії (1999).    

  Коли хтось із Заходу вперше приїздить в Україну, то переважно позитивно дивується: мовляв, я думав, що у вас тут все значно гірше. А люди виглядають нормально, машини вулицями їздять крутіші, ніж у Брюсселі, ресторани також цілком пристойні. Незрозуміло, як країна із таким сміховинним ВВП може так непогано жити. Словом, не Африка і не латиноамериканські фавели.  

Патріотизм починається з моменту, коли людина бере патик й починає длубати кам’янистий ґрунт, коли залізає в старі скрині, коли з цікавістю оглядає сусідній будинок чи покинуту фабрику.    

  У всі часи знаходилися охочі використати мистецтво з пропаґандистською метою. Чи бодай обмежити його вузькими ідеологічними рамками. Друга світові війна, яку в контексті тоталітарної ідеології часто порівнюють з нинішньою російсько-європейською кризою, також не була винятком.  

Апетит, що штовхає Путіна не зупинятися в Україні, може зіграти з ним злий жарт, як у випадку Мілошевича й Республіки Сербської. Або й ні, як у ситуації Пілсудського з Серединною Литвою. Tertium non datur.