В одній із найкращих статей про так звану “каталонську кризу” Джонатан Павел (Jonathan Powell), коментатор авторитетного тритижневика New York Review of Books, порівняв тамтешні події до сповільнених кадрів автомобільної катастрофи. Ми, мовляв, спостерігаємо за нею, мов у гіпнотичному трансі – не задумуючись навіть про те, що її цілком можна було б відвернути.  

Log off! – таким закликом британський публіцист Дейвід Патрікаракос завершує свою промову в Будинку органної та камерної музики у Львові. Публіка – а це письменники, публіцисти, правозахисники, журналісти з кількох десятків країн – зустрічають клич Дейвіда оплесками, ніби кожен із присутніх не раз переконувався, наскільки важливо й як важко зробити цей простенький рух – вийти зі сторінки у соцмережах або натиснути кнопку з червоним символом.  

У понеділок у Львові відкрили 83-й Міжнародний конґрес PEN, присвячений відстоюванню правди в часи пропаґанди. З’їзд письменницької організації покликаний висловити підтримку Україні в умовах російської мілітарної та інформаційної агресії, а також солідаризуватися з українцями, котрі зазнали переслідувань через свободу думки, – режисером Олегом Сенцовим, журналістом Миколою Семеною.  

Кожен із них — відома постать у сучасній українській літературі. Кожен не раз давав інтерв’ю вітчизняним і закордонним ЗМІ — але, здається, це вперше нам пощастило поговорити з ними обома разом — за столиком кав’ярні у львівській «Дзизі» під час Місяця авторських читань. Розмовляли про таємниці творчості й улюблених митців, про поняття поколінь в українській літературі, про творчі угруповання і товариства, про дискурси і контексти, про писання чужими мовами і перекладацьке ремесло... Розмова вийшла дещо хаотичною, але цікавою.  

Львів готується приймати Міжнародний конгрес PEN. Він буде 83-ім за загальним ліком і першим, що пройде в Україні. Подія, що її відносять до п’ятірки найважливіших зустрічей, які зі сталою періодичністю відбуваються у світі, триватиме у столиці Галичини з 17-го по 24 вересня, хоч офіційна частина розпочнеться щойно 18-го числа, а завершиться уже 22-го. Це лише тиждень, точніше, 5 днів офіційної роботи, і 8 – з публічною частиною, які, втім, годі переоцінити.

Оногди в гостях «Останньої барикади» Олеся Донія побував провідний український інтелектуал – Микола Рябчук. Пропонуємо увазі шановних читачів першу частину їхньої розмови, яку в невідредагованому вигляді не менш шановані слухачі можуть почути (і побачити) за цим ютюбовим посиланням.    

  Нещодавно базована в Данії міжнародна громадська організація “Freemuse” (“Вільна муза”), яка моніторить свободу мистецького вираження в різних країнах світу, опублікувала черговий щорічний звіт “Мистецтво під загрозою”. Одна з його ключових, виділених великими літерами новин: “Україна у 2016 році очолила список найгірших країн, де здійснюють цензуру, із 557 зареєстрованими випадками цензурних обмежень”.  

«Чи справді українське суспільство кардинально змінилося після Євромайдану?»   Микола РЯБЧУК     Запитання, винесене в назву моєї доповіді, – "чи справді українське суспільство кардинально змінилось після Майдану", – не має, правду кажучи, однозначної відповіді. Тут багато що залежить від того, як ми розуміємо слово “кардинально”.  

 

  Напередодні Нового року Микола Рябчук записав два інтерв’ю в серії передач «Розмови про культуру» для телепрограми Kontakt у Канаді. На прохання Z автор деталізував відповіді на деякі з питань ведучих – Тані та Марка Р. Стехів, а деякі просто зробив більш точними. Нині подаємо обидві розмови для Вас повнотекстово.     Микола РЯБЧУК: