Так високо і точно аристократ думки Богдан Лепкий висловився про визначного вченого, педагога, керівника багатьох громадсько-культурних і національно-політичних організацій Степана Смаль-Стоцького. Цей чоловік, який прийшов у світ 155 років тому на третій день Різдвяних свят, своєю подвижницькою працею цілковито заслуговує на таку високу оцінку.    

Надходить 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Буде велике свято, адже поет вважається національним пророком, який розбудив своєю творчістю народ, підніс його національну свідомість і тим заклав міцні підвалини національного руху як на Великій Україні, так і в її підавстрійській частині. Часом навіть можна почути думку, що більший вплив поета відчувався саме на Галичині, а не на батьківщині. Ця думка, без сумніву, є слушною. Якщо 90% населення України у часи Шевченка було неписьменним, то як могли вірші поета підняти національний дух народу?

27 листопада відзначаємо 150-річчя видатної письменниці Ольги Кобилянської (1863–1942). "Я рождена на Буковині в малім містечку Гура-Гуморі року 1863, 27 падолиста в глибині гір карпатських, яко донька небагатих родичів", – згадувала письменниця. Хоча життя Кобилянської минуло на Буковині, великий вплив на неї мала сусідня Галичина.    

Будитель українського національного відродження на Буковині Йосип Федькович  заслуговує на значно більшу пам'ять, ніж та, яку він нині має в Україні. "Матеріяли до життєписи Осипа Юрія Гординського-Федьковича", видані Науковим Товариством імені Шевченка у Львові 1910 року, яку "з перводруків і автоґрафів зібрав, упорядкував і пояснив Др. Осип Маковей", залишаються відомими лише вузькому колу літературознавців.

За селом Димка, у вибалках, розкинувся невеличкий дубовий лісок. Осінній вітер шелестить сухим пожовклим листям, неначе перегортає сторінки великої книги. Про що шумлять дуби, які легенди і бувальщини розповідають вони вітрам холодним?   Тут, в цьому ліску, ось під цими дубами, що широко розкинули гілля, зав'язалась хвилююча людська трагедія, яка згодом лягла в основу твору відомої української письменниці Ольги Кобилянської "Земля". Ось під цими дубами підняв руку брат на брата. За те, щоб дістати від батька наділ землі Сава вбив Михайла.  

Над Прутом і Серетом, зламаною дугою, утворюючи півострів, розкинулась прекрасна зелена Буковина. Як і Східна Галичина, або Бесарабія, — це споконвічна українська територія.   Довго ждала вона свого відродження, свята волі, воз'єднання з Великою Україною. Її минуле — це встелений терном людської недолі битий шлях, що губиться серед безлічі безіменних могил народних мучеників, борців за батьківщину, волю і незалежність.  

Розмова з д-ром Вол. Залозецьким.   Коли в 1918. р. українські провідники були приневолені покинути Буковину, в нашому громадському житті настало повне безладдя. Кожний чув у собі покликання до політики і проводу. Не працював над собою і для свого рідного окруження, але брав уже готові гасла і рецепти з чужих та ворожих нам осередків. Цим свідомо розкладав наш національний орґанізм.  

Перше знайомство з творчістю Шевченка на Буковині звязане з невеличким гуртком молодих людей, родом із Галичини, що мали такий великий вплив на Федьковича. Ще до смерти Шевченка і Кость Горбаль і Льонґін Лукашевич познайомилися були з поетом із ляйпцігського видання його творів (1859), і через свойого приятеля Антона Кобилянського, тодішнього студента богословського православного ліцею в Чернівцях ця невеличка збірка шевченкових творів ("Neue Gedichte von Puschkіn und Schefftchenko") сколихнула молодими семинаристами.

З послїдних боїв українського лєґіону     Росіянам захотїло ся спробувати пролому на відтинку нашої сотнї, яка під назвою "Гуцульської Сотнї" творить часть віддїлу одного з найвизначнїйших войовників в Карпатах.  

  Письмо М. Василька до ґр. Чернїна.   ВІДЕНЬ (Ткб.) Мінїстер заграничних справ ґв. Чернїн одержав отсе письмо посла Державної Ради і буковинського сойму Миколи бар. Василька, датоване 3. с. м.   Держави антанту, означуючи в своїй нотї до президента Вільзона як одну з своїх воєнних цїлий "визволенє Славян в Австрії", тим самим визивають занятє становища славянських народів в Австрії що-до того наміру, який прецїнь служить передовсїм нїби то інтересам Славян в Австрії.