Досвід глядача, учасника та організатора однієї й тієї ж акції майже завжди буде різний. І зазвичай репортажі ведуться саме з точки зору відвідувача, іноді – з додаванням цікавих родзинок з-за куліс заходу. Але коли журналіст також задіяний у культурному менеджменті, то він має унікальну нагоду зазирнути усередину самого процесу. Тому пропоную побачити Fete de la Musique Lviv 2014 очима співорганізаторки та однієї з координаторів – моїми очима.  

 

  Минулої суботи День вуличних музик відзначав цілий світ. Вперше такий захід підтримала й Україна. Київ, Івано-Франківськ, Харків, Одеса, Львів, Дніпропетровськ та інші міста, попри неоголошену війну й загальний неспокій в країні, майже відразу долучилися до вуличної ініціативи. Співаки й музичні виконавці, солісти й гурти з найрізноманітнішими інструментами висипали на площі та вулиці, щоб донести частинку власної творчості, вразити майстерністю чи просто подарувати радість та позитив від виконання жителям міст.  

 

  Займатися культурою в Україні – це завжди якоюсь мірою займатися політикою. Ситуація склалася така, що навіть вибір мови висловлювання вже є демонстрацією певної політичної позиції. Сучасна українська прогресивна культура давно опинилася у опозиції до влади. А як тепер виявилося, і до політичної опозиції – бо відстоює не якусь політичну ідеологію, а елементарний здоровий глузд.   Текст створено в рамках програми “Культура 3.0”.  

  Тарас і Мар'яна Прохаськи. Хто зробить сніг. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2013. – 72 с.

  Стріт-арт – мистецтво хуліганів: незаконний розпис стін, соціальний контекст, перетворення міста на полотно. Але не завжди. У Львові поступово проростає один з різновидів дуже домашнього і затишного вуличного мистецтва – ярн-бомбінг. Плетиво, що огортає стовбури дерев, дорожні знаки і навіть транспортні засоби.