Романа Романишин і Андрій Лесів. Війна, що змінила Рондо. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. – 40 с.  

​   Маршалл Маклюен твердив, що усі пристрої, вигадані людиною у цивілізаційному розвитку, – це продовження її тіла. Палиця як продовження руки, залізниця як прискорення ніг, динамік як посилення нашого голосу… Інтернет, здається, у цій парадигмі стає необмеженою нервовою системою: потенційно відкритою, зі сплутаними аксонами і дендритами, з запаленими нервовими вузлами й усіма іншими супутніми негараздами шизоїдної свідомості початку ХХІ століття.  

    «Я не знаю, что это, это не ко мне!..»   Схоже, кожна наступна постановка оновленого театру Лесі Українки вимагатиме все більше слів, коментарів та обговорень. І недарма: якщо вже починаєш викликати у глядачів інтелектуальні імпульси, варто триматися заданої «партійної лінії».    

  Тарган посідає у російській словесності місце, яке сміливо можна назвати унікальним. (Володимир Єлістратов, «Новий Тарган»)  

 

  Кілька років амбітних обіцянок, стартів та зупинок; понад півмільйона гривень фінансових ресурсів; дискусії, складнощі співпраці, формування колективу; недоспані ночі молодіжної команди – і ось: у Львові відкрилася Перша міська медіатека.    

 

  «Інтелектуали і художники нерідко відчувають, що вони не беруть участі у бутті, не є рівноправними партнерами буття; вони всього лише глядачі…». Т. Адорно, «Після Освенціму», 1967.  

  Якісна українська анімація, широкий інтерес до документального кіно та потреба попри військову ситуацію таки збиратися на культурні заходи – саме так можна було би тезово підсумувати VII Львівський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів Wiz-Art. Вже втретє липень (до того Wiz-Art відбувався в травні) приносить до Львова різноманітні фільми з усього світу, цікавих творчих гостей та особливу атмосферу молодого, свіжого кіно.