Минулої суботи День вуличних музик відзначав цілий світ. Вперше такий захід підтримала й Україна. Київ, Івано-Франківськ, Харків, Одеса, Львів, Дніпропетровськ та інші міста, попри неоголошену війну й загальний неспокій в країні, майже відразу долучилися до вуличної ініціативи. Співаки й музичні виконавці, солісти й гурти з найрізноманітнішими інструментами висипали на площі та вулиці, щоб донести частинку власної творчості, вразити майстерністю чи просто подарувати радість та позитив від виконання жителям міст.
Емблема свята у новій символіці Івано-Франківська. Фото Ірини Федоляк
Піаніно назагал
Івано-Франківськ став другим після Києва українським містом, котре відгукнулося на заклик щодо проведення вуличних виступів. У шести локаціях міста передбачені були масштабні концерти в різних музичних стилях й напрямках. А ще кожен населений пункт, як стверджують організатори, мав якусь особливість. Такою родзинкою фестивалю в Івано-Франківську стало піаніно, спеціально привезене й подароване жителям до цього дня, розфарбоване професійним художником.
«Малюнок на піаніно наносився в максимально короткий час, – розповідає Анна Багрій, художниця, яка створила жовто-блакитний напис «Івано-Франківськ», контур міста та інші елементи декору на інструменті. – Організатори приблизно окреслили, що мало би бути намальовано. Я його побачила саме таким, хоча й не все втілила, що хотілося».
Вуличні піаніно є у багатьох містах. А от в Івано-Франківську це – перше. Воно призначене не лише прикрашати сквер Міцкевича, біля входу до якого його розмістили, а ще й спонукати до гри усіх бажаючих. Організатори впевнені: не один Моцарт, Бетховен чи інший майбутній всесвітньовідомий композитор розпочне свою кар’єру саме з цього інструменту. А ще сподіваються, що таке піаніно надихне юних музикантів долучитися до лав талановитих учнів музичних шкіл.
Для публічного піаніно завжди знайдеться публіка. Фото Ірини Федоляк
Музика, що єднає
Теплого травневого дня на вулицю вирішили вийти й артисти обласної філармонії. Цим хотіли висловити свою демократичність й доступність класичної музики для всіх охочих. «Ми започаткували проект "Відкрита філармонія", коли артисти виходять до людей, – зауважує лектор-музикознавець обласної філармонії Людмила Лінник-Савка. – Такий формат незвичний для нас, але з іншого боку він нам дуже подобається. Нам приємно експериментувати, а День вуличної музики повністю відповідає новому напрямку».
А ще Людмила Лінник переконана, що такі події на вулицях об’єднують людей та надихають на щось хороше. Також відзначає, що концерти на площах матимуть вагомий соціальний ефект, приваблюватимуть туристів з різних регіонів, створюватимуть додатковий позитивний імідж для міста.
«У такий складний час для України День вуличних музик є надзвичайно актуальним, це дуже позитивно, і наближає людей до мистецтва, – зазначає студент училища імені Дениса Січинського, Матвій Мельник, який одним із перших заграв на площі Міцкевича на подарованому інструменті. – Простий перехожий, гуляючи сквером Міцкевича, може відкласти буденні турботи й просто відпочити, граючи на такому інструменті».
Вдячні слухачі у Франківську. Фото Надії Белик.
Цікавим виявилося й те, що безліч виконавців грали в різних місцях, але ніхто достеменно не знав, де кого шукати, і в який час. Щоб зорієнтувати слухачів, їм роздавали мапи з позначкою локацій: з них можна було дізнатися, де і якого напряму музика лунатиме, а також перелік виконавців, котрі виявили бажання підтримати незвичну для міста ініціативу.
Захід проходив у різних куточках міста водночас. У дворику медичної академії лунала електронна музика: статечні слухачі розмірено насолоджувалися акордами діджеїв. А ті гучно вмикали сучасні прилади, щоб привабити більше публіки до відокремленого майданчика.
Ще одна локація – сквер Міцкевича. Там, через перехрестя від будівлі філармонії, розмістилися артисти. Концерт розпочали діти. Малеча, святково одягнена в українське вбрання, тішила публіку народними піснями. Вихованці музичної школи продовжили концерт на піаніно. За ними й оркестр філармонії заграв для присутніх відомі класичні мелодії, які неодноразово лунали в стінах закладу, і збирали повні зали люду.
На вулиці Незалежності можна було почути і скрипку, яка грала душевні мелодії, й дитячі співи. А ще – вуличні танці, спрямовані подарувати глядачам ще й візуальне задоволення. У фортечній галереї «Бастіон» концертна програма розпочалася після 17 години. Там була зосереджена головна вечірня рок-локація.
«Це свято міжнародне, і саме у цей день, 17 травня, його святкують скрізь, – коментує лідер гурту «My way» Євген Чиченовський. – У сьогоднішньому фестивалі вирішив взяти участь, оскільки дуже люблю рідне місто, хотів потішити жителів, подарувати їм позитивні емоції та настрій. Гурт «My way», який представляю, створений в 2009 році. Наразі пишемо новий альбом, орієнтований на Франківськ, а далі й на цілу країну. Я вважаю, що такі заходи, як нині – це чудова нагода для молодих виконавців, тих, хто боїться сцени, стати й просто заграти чи заспівати для публіки. А ще – це крок, хоча й маленький, до Європи, у правильному напрямку».
Ярема Стецик на «Бастіоні». Фото Надії Белик.
А от хлопці з гурту «Перкалабські Придатки» встигли заграти в кількох міських локаціях. Денний виступ відбувся на стометрівці. Під вечір гурт запалював публіку ще й на території «Бастіону». «Люди кремпуються, а нам – в кайф усьо то, – коментує Ярема Стецик, знаний в місті художник та лідер гурту «Перкалабські Придатки». – Сподіваюся, люди зможуть рано чи пізно без водяри вільніше поводитись. Для нас тут нічого нового, хіба що день новий. Ми любимо те, що робимо, навіть якщо не все ідеально. Люди чомусь не розходились, значить їм було комфортно. А нам приємно дивитись у щасливі очі слухачів».
День вуличних музик закінчився на позитивній ноті. Вдоволена публіка рушила додому з думкою, що наступного року буде продовження: ще феєричніше, якісніше, з більшою дозою позитиву та оптимізму.
А тим часом у Львові…
У Львові День вуличних музик теж «дався чути»: стихійні виступи знаних гуртів гармонійно поєдналися з постійними вуличними музикантами (так само вже добре знайомими львів’янам). Особливим елементом став електроакустичний перфоманс у трамваї, який влаштували хлопці з проекту ХАТНЄГРАННЯ.
На День вуличних музик у Львові танцювали усі. Фото - Юрко Калиняк.
Як відомо, свято бере свій початок з Литви, тож у Львові засновників представляли спеціальні гості – Едґарас Лубiс та Донатас Сенкус, а Львів у Вільнюсі презентували фолькові «Оленки». Враженнями від подорожі ділиться учасниця гурту, Марічка Чічкова: «Коли багато людей виходять на вулицю, щоб показати свою музику – це вже захопливо. Особливою подією в цей день був величезний драмсейшн, де люди збирались і грали разом. Нас сприймали гарно, хоч ми для них були супердивним і не зрозумілим колективом. Як потім мені пояснювали, мало хто співає фольклор на вулицях у Вільнюсі, а тим більше – український чи сербський».
День вуличних музик – це свято самоорганізації музикантів, адже не існує загальної програми: кожен може грати там, де йому заманеться, у будь-який час дня. Львів вже має досвід подібної акції – торік тут вперше відбулося світове Свято музики. 21 червня, у день літнього сонцестояння, музиканти усіх можливих напрямів та різного рівня професійності грають свою музику просто неба. Ідея цього свята стартувала 1982 року з Парижу, і відтоді охопила вже понад 110 держав. Отож, День вуличних музик 17 травня для Львова став таким собі нагадуванням на найближче майбутнє. Тим паче, що прищепити литовську традицію у Львові допомагала команда Свята Музики.
Вуличні піаніно мандрують містом. Фото - Юрко Калиняк.
Всеволод Садовий, музикант та співорганізатор обох подій, розповів, чим цікавий такий формат, і у чому різниця між акціями 17 травня та 21 червня: «Вуличне музикування – це справді особливий формат виступів. Об'єктивно це – хеппенінг, певною мірою підготована комбінація невідомих чинників, з більш-менш прогнозованим результатом. Це одиничне творче дійство, і ми ніколи не можемо передбачити ані його аудиторії, ані деталей перебігу, ані художнього ефекту чи враження, яке воно справить. Музикант постає перед неочікуваною для себе публікою, таке знайомство зазвичай несе море емоцій. Це кардинально відрізняється від сценічного концертного виконання, де діє інша рольова система стосунків. Музикант ціниться не брендом чи дискографією, а безпосередньо актуальним виконанням тут і зараз, що і формує обсяг і характер його аудиторії, а відтак і "гонорар". Для виконавця це дуже корисний професійний досвід. У День вуличних музик ми хотіли передовсім зберегти оцю автентичну специфіку такого виконавства. Свобода у виборі місця і часу виступу допомагає акцентувати саме на моменті непередбачуваності, випадковості, що є чи не найхарактернішою рисою вуличної музики. Сформована програма, підібраний репертуар, графік виступів учасників на усталених обладнаних сценах-локаціях – все це атребути радше музичного фестивалю, і Свято музики 21 червня безперечно має більше ознак такого заходу».
Місто – це не тільки те, що ми бачимо, але і те, що ми чуємо. Тому поява та множення різноманітних музичних акцій (як-то вуличні піаніно чи дні музики) на вулицях українських міст, безперечно, змінює ці міста і буквально наповнює їх новим звучанням. І у світлі усіх цих ініціатив лишається тільки разом помріяти про постійно діючі літні музичні сцени та відкриті майданчики, які могли би значно оживити наші парки, сквери та площі.
23.05.2014