Наприкінці жовтня виповнюється 225 років від дня народження найвідомішого галицького композитора першої половини ХІХ ст. Кароля Ліпінського (1790–1861). Він відомий, як скрипаль-віртуоз, який змагався у майстерності з самим Ніколо Паганіні. Амбітний італієць на запитання, хто є найкращим скрипалем у світі,  відповів: "Не знаю, хто є найкращий, але другим точно є Кароль Ліпінський".  

Війна завжди непрохано вривається в людські життя, як вихор. Війна зачіпає всіх, руйнує звичний уклад життя, створюючи новий, що супроводжується хаосом, стражданнями, болем і втратами. Війна змінює все.    

28 жовтня Україна відзначає День вигнання нацистських окупантів. Воєнні дії на її території, за підрахунками істориків, забрали життя 13-13,5 млн. мирних мешканців, що значно більше за людські втрати США, Франції, Польщі, Великобританії та Канади разом взятих. На жаль, як показує практика, під час воєнних дій неможливо уникнути втрат цивільного населення. Підтвердженням цього є нині війна на Донбасі.

У 95-ту річницю героїчного бою польських жовнірів із переважаючими більшовицькими силами в околицях села Дитятин, що біля Галича, урочисто відкрили та посвятили відновлений військовий цвинтар.    

Львівські історики-ентузіасти втілюють проект, який з часом дозволить кожному галицькому селу мати свою інтерактивну історичну Інтернет-сторінку.   Творці "Локальної історії"    

  19 жовтня виповнилося 125 років від дня народження однієї з творчинь сучасної української літературної мови Олени Курило.    

 

«Збруч» уже розповідав про лауреата Grand Prix цьогорічного Форуму Видавців – книжку Олі Гнатюк «Відвага і страх». Але то було ще до відкриття Форуму. А за кілька годин до церемонії нагородження книжку обговорили у Львові шанувальники таланту авторки.   З виступів на презентації книжки Олі Гнатюк «Відвага і страх» (видавництво «Дух і літера»), Львів, 10 вересня 2015 року      

Вже було сказано про нестатутні відносини між чоловіками та жінками у Червоній армії та радянських партизанських загонах. Але й УПА теж складалась із чоловіків і жінок, тож було би дивним не поцікавитися, яка була справа з «нестатутними стосунками» серед повстанців.    

Усі новини затьмарила звістка про смерть Андрія Панчишина.     ...Познайомитись випало у грудні 1988 року, коли я приїхав з Вільнюса полагоджувати деталі візиту до нас естрадного театру “Не журись!” Одразу спалахнула душевна близькість. Потім стрічались не раз – у Львові, Вільнюсі, інших місцях.