мк.

Часто можна в нас почути журливі міркування: — Не маємо людей! Бракує нам визначних індивідуальностей. Не маємо авторитетів! Такі міркування і нарікання завсіди виринають у важких хвилинах, коли не знати, що принесе майбутнє.
16.03.44 | | в 1943-у
Коли державні чинники дбають у загальному про перевезення, приміщення і втримання маси утікачів, коли українські допомогові організації вже займаються практичним переведенням тієї допомоги, поодиноким громадянам залишаються необмежені можливості інтелектуальної помочі від доброго стола, харчів, одягу, білля, постелі аж до грошей і приміщення включно.
03.03.44 | | в 1943-у
Часто можна почути песимістичні міркування, що — на жаль — в житті перемагають і проводять не так чесні й розумні, як радше безоглядні, що діють не перебираючи в засобах.
01.03.44 | | в 1943-у
Війна до глибини хвилює всіх. Хвилюються нею ті, що безпосередньо воюють, бо йде про їх бути або не бути. Але війна хвилює також і тих, що тільки посередньо приймають у ній участь.
04.02.44 | | в 1943-у
Різдвяні свята, що незабаром уже проминуть, загально вважають святами Миру й Поєднання. Через те вони стоять у такій різкій суперечності з воєнною дійсністю.
16.01.44 | | в 1943-у
  Краків, 23 січня 1943 р.  
23.01.43 | |
  Краків, 16. липня 1942,   Перед цьогорічними абсольвентами українських гімназій виринає не тільки справа вибору звання. Перед ними також уже незабаром може зявитися питання, як відноситися до громадянських справ узагалі, а до політики зокрема.  
16.07.42 | |
  Краків, 15. липня 1942.   У деяких українських гімназіях уже закінчилися, в інших щойно почалися іспити зрілости. Після перерви кількох літ знову кількасот молодих людей стане перед питанням, що далі робити, який вибирати життєвий шлях?  
15.07.42 | |
  У роковини большевицьких звірств.   Краків, 26. червня 1942.  
26.06.42 | |
  Краків, 28. травня 1942. р.  
28.05.42 | |