Юрій Винничук

    Совок виховав певний тип людей, для яких обдурити ближнього, вкрасти все, що погано лежить, навіть дрібничку, яку можна легко купити, – це вже норма життя. Згадайте феноменальні кадри, як наші гарні галичани цуплять ящики пива з перекинутої фури. Цуплять люди, які їздять на автах, часто на іномарках. Тобто не бідні. Але проїхати повз таке щастя все ж совість їм не дозволила.  
02.07.17 | |
    Росіяни ніяк не второпають, чому західні українці їх люто ненавидять. Вони ж нібито їх визволили. Так визволили, що третина пропала розстріляна в тюрмах, вислана на Сибір і в Казахстан.   Правда така, що від рук росіян загинуло українців далеко більше, ніж від рук німців. А однак є якась певна кількість тупоголових, які все ще по-дружньому ставляться до Росії.  
25.06.17 | |
    У нас склалася доволі дивна ситуація, коли певна частина громадян продовжує загравати з Росією в її ж інтересах, а їм за це нічого не буває. Їхніх загравань ніхто не помічає. А особливо – заперечення російської агресії, бо це, мовляв, усе наші внутрішні чвари.   Я чомусь дивлюся на це як на державну зраду – заперечення російської агресії має оцінюватися на законодавчому рівні. Так само, як і заперечення Голодомору чи Голокосту.  
18.06.17 | |
    Юля навчалася в університеті на юридичному і мала відповідне товариство вищого лету, до якого мені було, як до неба рачки. Вона чесно призналася, що зустрічається з сином судді, який уже працює помічником у суді, і збирається за нього заміж. Але з ним не спить.  
04.06.17 | |
    Так якось склалося, що я завжди був схильним до авантури. Мені хотілося заробляти гроші якомога легшим способом, і я заробляв їх. Просто треба мати таке бажання. Тому дивують мене різні скиглії, які нарікають, що безвіз їм ні до чого, бо й так ніде не поїдуть.  
28.05.17 | |
    Днями на Книжковому Арсеналі мали ми з Віктором Морозовим дискусію про гумор 70-80-тих років. Звісно ж, нелегальний, бо легальний про сантехніків, бюрократів і тещ вільно друкувався в «Перці», і на цій благословенній темі пріли сотні псевдогумористів.  
24.05.17 | |
  Вулицею – віз а на возі дядько вигукує: міняю! міняю! Зносять йому всіляке дрантя а взамін дістають свищики глиняні   Зносять йому душі свої а натомість – свищики приносять пам'ять звички і звичаї захоплення гордість любов а натомість – свищики   Скидають у воза минуле своє імена і прокльони віру й надію виймають серця і шпурляють на воза   І все це щоб заробити свищик
20.05.17 | Львів |
    Життя за совєтів було гидким і загрозливим, небезпека могла зачаїтися будь-де: то в образі міліціянта, який накриє тебе з джинсами і з'ясує, що ти ніде не працюєш, то в образі каґебіста, який давно й уважно стежить за тобою очима і вухами твоїх знайомих, а навіть і друзів, і тільки сни залишалися поза межами їхньої досяжності, сни, в яких я чувся безпечно, міг бути таким, яким є.  
14.05.17 | |
ПАН БАДЗЬО. 3.   (див. попередню частину)   У неділю зранку того дня, коли ми мали їхати на оглядини до доньки директора лижної фабрики, приїхав Ізьо на «Волзі». Така почесна місія не могла обійтися без нього, стрийко спеціально його викликав до Львова. Ще не бачивши панни, Ізьо потирав руки і радісно повідомляв, що я зробив дуже вдалий вибір.  
07.05.17 | |
  (див. початок)  
30.04.17 | |