Юрій Винничук

  Настав час нарешті розповісти про одного старого адвоката, який мав картотеку дівчат і жінок на виданні та парубків для женячки. Так склалося, що я про нього більше оповідав, аніж писав. Фактично я взагалі нічого про нього не написав, окрім сценарію вистави.  
23.04.17 | |
  Різдво і Великдень завше були пов'язані з домом, повертанням до дому, де виріс, де ще живуть батьки. Але вже давненько я повертаюся до хати моїх батьків лише подумки. Їх нема – нема й куди повертатися. Але дорога на Софіївку в Станіславові стоїть у моїй пам'яті, як вмурована, бо йшов я нею безліч разів, і досі вона часто мені сниться.  
16.04.17 | |
  Минулий тиждень нам подарував дві маленькі втіхи: удар томагавками по бояришниках і удар по ваті безвізом. Об’єднує ці дві історичні події спільне уточнення: «далі буде».   Від обох наших утіх завила розпачливо вата і тупенькі зрадофіли з секти «всьопропало». А на російських сайтах зарясніло порадами, яким чином можна отримати українське громадянство. Що, звісно, повинно нас насторожити, а умови прийняття громадянства варто зробити поважнішими.  
09.04.17 | |
  Прочитав, що коли в когось на Фейсбуку понад 5 тисяч читачів, то ним уже цікавляться рекламні агенції, політики, лобісти, вертихвісти і сатаністи. А коли 15 тисяч, то взагалі ульот – просто засипають грошовими пропозиціями, запрошують на наради, вітають з Днем блогера, дарують комп’ютер, планшет і навіть співучу мишку.  
02.04.17 | |
  1   Тепер я розповім про Ізя – доброго ангела нашого тата. У нього білих крил не було, але він все одно літав.  
26.03.17 | |
  У боротьбі за виживання народу можливі будь-які засоби. Таку або ж приблизно таку думку висловлювали мислителі й історики безлічі народів.   Коли триває війна, а на твоїй землі чужинець – убий його. Дико? Жорстоко? Геноцид? А як вам такі заклики:  
14.03.17 | |
  1   – Шоб ти знав, – каже Ігорко, – я прочитав за життя дві книжки. Перша: Анрі Шар’єра «Метелик». Друга: «Діви ночі». Я тебе захавав. Мусиш тепер написати про мене.   – Добре. Книжка так і буде називатися: «Муха».   – Нє-нє, так не буде. Ніхто не повинен здогадуватися, шо то про мене.   Коли я виймаю диктофон, забирає його в мене.  
05.03.17 | |
  Бути щасливим – це ніколи, ніколи, ніколи нікому не звірятися у своїх проблемах, якщо ваш співрозмовник не належить до тих, хто проблему може вирішити. Не нарікати на особисте життя й життєві невдачі в соціальних мережах. Не сповідатися першому-ліпшому у своїх хворобах.  
26.02.17 | |
  Конфлікти літературних поколінь існували завжди. І те, що старше покоління не сприймало молодших, не було великою проблемою. Гірше, коли, як писалося в Біблії, «своя своїх не познаша». Так Іван Франко критикував Стефаника й Кобилянську за їхній модернізм, діставав Наталю Кобринську, щоб не писала містичних та фантазійних оповідань, а верталася обличчям до народу, а пізніше взявся за поезію «молодомузівців».  
19.02.17 | |