МАЙКЛ

  Він не міг поступитись. Зійти, відступити, програти. Так, у нього позаду вже сорок хвилин хорошого, справжнього бігу, а вони щойно зайшли і не пробігли ще навіть сто метрів, кілометр. Так, його завтра страшенно болітиме тіло. Все, що лиш може й не може, особливо лікті, коліна, спина.  
14.08.15 | |
  Ця історія трапилась з моїм товаришем. Людиною максимально толерантною, спокійною, виваженою. Ніч, темно, кіоск, район вулиці Стрийської поблизу казарми ПРИКВО. Все настільки банально, що нагадує заїжджену історію, жарт. Але, це було насправді.  
03.06.15 | |
  Революція гідності, війна, а тепер і криза така, що почувся привіт з дев’яностих – безробіття, черги, шалена інфляція – здається, ну що ще треба, які потрясіння і стреси, щоб змінити людей, вірніше їх відношення до власної праці ? Мав би включитись інстинкт самозбереження – як ще вибратись з ями ? Але, наші брати з того боку Атлантики знають, що «Old habits die hard». П’ятниця, третя година дня, до закінчення роботи цієї контори, щонайменше дві години, а вона вже закрита.  
18.03.15 | |
  «Сховище цивільної оборони» — саме так було написано на дверях, які ще вчора, а може, передвчора, хто ж на це звертає увагу, були дверима підвалу. Навіть не так, сорок чотири роки ці двері, з часу заселення цього типового багатоквартирного будинку — «архітектурний шедевр» епохи Брежнєва — звичайного західноукраїнського міста, були нічим не примітними дверима в підвал.  
13.02.15 | |
  Моя американська тітка любить жалітись на дві речі. По телефону, звичайно. На погоду, Нью-Джерсі, це не Каліфорнія, і на податки, вірніше на те, яка це марудна справа, сидіти і заповнювати податкову декларацію. Сама ідея, що можна і не платити, – за межами фантазії і страху. От хтось може собі уявити себе – або когось, не обов’язково з владної з верхівки, в ролі простого американця, за цим творчим процесом?  
17.12.14 | |
 
08.12.14 | |
  Це не машина часу, скоріше, це законсервований у просторі, у даному випадку – у вагоні електрички, час. Так добре збережений, що людина, яка вийшла з коми, не була на Україні енну кількість років, хворіла на амнезію, або просто не їздила в цих ящиках на колесах,  не було нагоди й потреби, так років двадцять, тридцять, буде приємно – чи неприємно – вражена тим, що тут нічого не змінилось!  
14.11.14 | |