Fotografia lwowska.   Na rogu ulicy Krętej i Chorążczyzny, gdzie dzisiaj przyzwoita, dwupiątrowa, wznosi się kamienica, stał przed laty jednopiętrowy dom, wyglądający w sam raz jak i jego mieszkańcy, studenci, urzędnicy i inna mizerja, pobierająca szczupłe place a mająca do wyżywienia liczne rodziny.   Na dolnie tym wisiał ongi pięknie pomalowany na zielono szyld, na którym wisiał imponujący but polski z pięknie pomalowaną cholewą i groźnie ku niemu sterezącemi uchami.   Na szyldzie stał napis:  

  Проф. Михайло Козловскій походить з міщаньскої родини в Угнові, родив ся 1858 року, отже числить 32-гій рік житя, зросту середного, білявий, з рудавим заростом бороди, короткого зору і нерозвиненим правим оком: носить синяві окуляри. На розправі говорив по польски, однак дуже лихо; часами додавав до своєї бесїди поясненя уриваними нїмецкими словами. Єсть він професором при ґімназії в Каліши і колежским асесором (ранґа капітана). З авдиторії приглядалась єму численно зібрана публика з видимим сочувством.  

І.   До справи Маркіяна Шашкевича, Ивана Вагилевича і Якова Головацкого, видавцїв "Русалки Днїстрової".  

  (Po ankiecie teatralnej.)   I. Zanim wypowiemy nasze zdanie o rezultacie obrad ankiety teatralnej i o sytuacji sceny skarbkowskiej, uzupełniamy jeszcze pobieżne nasze sprawozdanie z obrad ankiety streszczeniem dyskusji, która przedstawia się w głównych zarysach w sposób następujący:  

Z okazji występów p. Ładnowskiego na scenie lwowskiej w październiku 1889 r. w kółku znajomych, a następnie w drodze publicystycznej podniosłem myśl ukrajowienia tealru lwowskiego, która przyjętą została bardzo przychylnia, a szczególnie prasa warszawska (Kurjer Warszawski, Echo tealratne i Przegląd tygodniawy) godząc się w zupełności z mojemi wywodami, poświęciła jej osobne artykuły.  

  [Реферат д-ра Евгенія Олесницкого.]   В часї, до котрого відносить ся нинїшне справозданє, т. є. в часї від 10 цвітня 1889 до нинїшного дня, гостив руско-народний театр, остаючій і на дальше під дирекцією п. Ивана Биберовича, в слїдуючих місцях Галичини: в Тернополи, Зборові, Камінцї, Радехові, Сокали, Раві, Любачові, Яворові, Мостисках, Перемишли, Ярославі, Львові, Станіславові, Дрогобичи, Стрию, Самборі, Сяноцї і Яслї, де й доси пробуває.  

Леґенда з далекого Сходу.   І.   Було се в південному краю, Де сонце довічно сїя, Де гордая пальма пишаєсь, В роскошах втопає земля, Де небо блакитне й широкі Безмежні простори степів. В тім краю ще в давнії роки Народ наймогутнїйшій жив И славою гучно пишав ся Той край у народів сїмьї. Друг кожен тій славі вклоняв ся, А ворог лякав ся єї. Не тим тая слава, що в поли Козак из народу того

З огляду на рух робітничій, що в остатних тижднях проявив ся в таких великих страйках і розрухах робітників, всюди з неспокоєм і непевностію дожидаєсь першій мая сего року. Не йде вже о то, що того дня робітники застановлять роботу і будуть демонструвати, але о то, в якій спосіб вібдбудесь тая демонстрація, бо в тім дїлї ще й між самими робітниками нема згоди.  

  W celu postawienia tej głośnej dziś i szerokie kola zajmującej sprawy w należytem świetle, nie pozostaje nic innego nad cyfrowe zestawienie, które wykaże w najdrobniejszych szczegółach o ile warunki zadyktowane artystom przez p. Schmitta różnią się od dotychczasowych gaż pobieranych przez nich od r. 1876.  

Величаво, як завсїгди, обійшли Русини львівскі і сего року ХХІХ-ті роковини смерти Тараса Шевченка. В память тую устроїли львівскі товариства рускі 24 марта концерт в великій сали "Народного Дому". Гостей місцевих і замісцевих явилось по береги салї, ґалерію заняла битком молодїж руска. На вечер явились соймові посли наші Романчук, Рожанковскій, д-р Окуневскій, д-р Савчак, д-р Король, Гурик, Барабаш, оо. Сїрко і Гаморак.   Вечер почав проф. Наталь Вахнянин такою річею:   "Високодостойні почитателї Тараса!