Першій мая.

З огляду на рух робітничій, що в остатних тижднях проявив ся в таких великих страйках і розрухах робітників, всюди з неспокоєм і непевностію дожидаєсь першій мая сего року. Не йде вже о то, що того дня робітники застановлять роботу і будуть демонструвати, але о то, в якій спосіб вібдбудесь тая демонстрація, бо в тім дїлї ще й між самими робітниками нема згоди.

Як звістно, поклик до тої великої межинародної маніфестації робітників вийшов торік на конґрес соціялістів в Парижи підчас вcecвітної вистави. Вільно всякому всяко думати про нaміpeня орґанізаторів того однодневного страйку всесвітного, але то певне, що він єсть знаком межинародного порозуміня робітників а яко демонстрація в користь их жадань вимагає, щоби до него відноситись поважно.

Длятого то дневники столичні широко толкують про справу святкованя першого мая і піддають способи, як би то і робітників не роздразнити і предприємцїв повагу хоронити.

Що-до дня святкованя, т. є. першого мая, то річ певна, що самовільне покиненє роботи в той будний день після права становило би зірванє контракту. А що робітники, постановивши coбі той день, не схотять відложити святкованя на нeдїлю, то оставав би такій вихід, щоби поодинокі предприємцї увільнили своїх робітників від роботи на день першого мая. Так уже декуди і стало ся, н. пр. в Пештї властителї дневників увільнили від роботи на першого мая складачів, в Ґрацу майстри своїх челядників, і у Відни деякі фабриканти своїх робітників.

Що-до становища правительства до святкованя робітниками першого мая, то загальна думка єсть така, що би правительство не мішалo ся до тої справи: анї не впливало на предприємців, аби спинювали робітників, aнї не ставляло перешкід робітникам. Правительство було би обовязане тілько зарядити все, що потрібне, аби удержати публичний лад і не допустити до розрухів, а се буде не тілько в интересї предприємцїв, але і самих робітників, бо недавні розрухи у Відни показали, що справу робітників визискала голота і викликала розрухи. На тім і кінчилась би интервенція правительства, бо коли-б оно хотїло пійти поза тую границю, то само викликало би може й найстрашнійші річи. Найлучшим же средством тут буде — свобода на законній основі.

У Львові від самого початку, як тілько справа святкованя першого мая увійшла на порядок дневний, почали деякі дневники (головно Dziennik Polski) аґітацію за тим, щоби галицкі робітники святкували не день першого, але третього мая, яко день польскої конституції. Затим заявила ся часть членів львівских товаришів ремісничих Gwiazd-и і Skał-и та й комната рукодїльнича. Послїдна оповістила сегодня в Dziennik-y Polsk-ім відозву до майстрів і челядників в краю, щоби святкували день 3-го мая, яко річницю польскої конституції, бо — сказано в відозві — my Polacy і Rusini powinniśmy według stosunków naszych narodowych się powodować. Дальше відозва остерігає Поляків і Русинів перед аґітаторами, котрі сїють зерно незгоди, т. є. перед тими, котрі обстають за святкованєм дня першого мая. Тенденція тої аґітації ясна: иде о то, щоби робітників подїлити, розбити солідарність між нами і маніфестацію, коли-б яка була, зробити млавою. Тая тенденція виходить і з того, що відозва комнати рукодїльничої відкликуєсь також до Русинів, загріваючи их до святкованя дня річницї польскої конституції, коли автори відозви певно самі дуже добре розуміли, що польска конституція 3-го мая Русинів не може нїчо обходити... Можна сподївати ся, що загал робітників не дасть ся зловити на вудку презеса п. Нїмчиновского, не дасть ся розбити, а святкувати буде день першого мая, єсли взагалї хоче святкувати.

[Дѣло]