Яскравий мюзикл «Divka» на сцені львівського театру імені Лесі Укранки – несподівана, але напрочуд вчасна та свіжа інтерпретація канонічної «Наталки Полтавки». Постановка гармонійно поєднала в собі фольклор та кабаре, а заразом і відспівала реквієм за українською культурою, котра наразі, будьмо відверті, не в найкращій своїй формі.    

І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, А смола земляна була їм за вапно.   (Буття 11:3)     Олександр Волков – наповажніший "цеглознавець" Галичини.    

  Див. «Національний музей у Львові: В умовах соцреалізму» (1954-1956)»    

Цього місяця український інформаційний простір збагатився новим виданням — 19 січня почала виходити українська інтернет-версія опінієтворчого польського видання Krytyka Polityczna. Українське видання не дублює польського, а надає читачам окремий повноцінний контент, хоч і використовує частково тексти KP, перекладаючи їх українською мовою.    

21 січня 1990 року в Україні провели «живий ланцюг» — одну з найяскравіших та найбільш знакових акцій українців у боротьбі за свою незалежність

11 січня на стадіоні школи №92 на вулиці Т.Шевченка, 390 (Рясне !!!), відбулось  різдвяне святкування в рамках проекту управління культури ЛМР «Різдво під спільним дахом».    

Навіть задумавшись, не можу дати остаточної відповіді, яким чином обираю для себе світські заходи… Іноді слухаю, що радять друзі, іноді дослухаюсь до порад авторитетів, але частіше мабуть, все-таки, інтуїтивно.  Бо, як правило, вона (та інтуїція) мене ще ні разу не підвела.

Салман Рушді. Джозеф Антон. Спогади. Серія «Майстри світової прози». З англійської переклав Тарас Бойко. – Київ: видавництво Жупанського, 2014. – 728 с.   Його розповідь могла зацікавити когось тільки з однієї причини – якщо він опише те, що мало місце насправді.  

  Дзвінка МАТІЯШ. День Cніговика. – Брустурів: Discursus, 2014. – 228 с.  

8 січня поетові Василеві Симоненку (1935–1963) виповнилося би 80 років. Але він передчасно залишив наш світ і залишився навічно 28-річним.     Походив Василь Симоненко зі села Біївці (Лубенський район, Полтавська область). Хоча народився він на Різдвяні Свята, пережив важке дитинство з матір’ю-колгоспницею, яку після народження сина покинув чоловік. А ще війна, голодомор 1946–1947 років, до школи треба було ходити пішки 9 км...