Учора, 24 лютого, у Львові відбулась зустріч з Наталією Дзюбенко-Мейс, організована Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка». Під час зустрічі директор Інституту Ірина Ключковська висловила пропозицію про те, аби одну з вулиць Львова назвати на честь Джеймса Мейса, передає ЗіК.
Джеймс Мейс став людиною, завдяки якій увесь світ дізнався про Голодомор 1932-33 років.
«Джеймс Мейс казав, що «ваші мертві вибрали мене». Ми як громадянське суспільство повинні взяти на себе обов’язок і повернути ім’я Джеймса Мейса в духовний простір України. Це наш з вами обов’язок», – сказала Ірина Ключковська.
Вона розповіла, що ініціатива цієї зустрічі виникла, коли під час вшанування жертв Голодомору у 2015 році, де зібралися високопосадовці, не допустили дружину і соратницю Джеймса Мейса – Наталію Дзюбенко-Мейс, бо її не було у списку.
«Це не просто брак культури, причина набагато глибша – в елементарному незнанні. І це наша спільна провина. Ми мусимо віддати шану людині, яка присвятила життя вивченню питання Голодомору в Україні, за яким стоїть багато інших питань – самоідентичності, мови, кримських татар тощо. Тому ми сьогодні від імені Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» за підтримки громадськості Львова адресуємо листа до міського голови Львова Андрія Садового з ініціативою про перейменування однієї з вулиць міста Львова на вулицю імені Джеймса Мейса», – сказала Ірина Ключковська.
Довідка:
Джеймс Мейс – історик, політолог, дослідник голодомору в Україні. Саме завдяки його дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні.
1981 року він отримав ступінь доктора історичних наук, захистивши дисертацію на тему – «Національний комунізм у Радянській Україні 1919–1933 рр.». 1983 року її було опубліковано в «Гарвардській серії Україністики». Завдяки цій праці він став одним з основних американських спеціалістів з історії СРСР та Центрально-Східної Європи.
У 1986–1987 роках Джеймс Мейс був виконавчим директором комісії дослідників (юристів та істориків) при Конгресі США, які повинні були дати оцінку Голодомору 1932–1933 років. Мейс не був членом комісії, проте її часто називали «комісією Мейса». Саме він займався написанням звіту комісії.
У 1984–1985 роках брав участь у гарвардському проекті щодо джерел про Голодомор 1932–1933 років. Організував дослідницьку програму «Усна історія українського голоду 1932–1933 рр.». Згодом свідчення були використані у роботі Комісії США по Голоду в Україні та видані в трьохтомнику. Уже у 90-х роках, за незалежної України, він подарував 200 годин аудіозаписів безцінних свідчень бібліотеці Верховної Ради України, де частну з них зіпсували.
1981 року був запрошений Омеляном Пріцаком до проекту роботи над книгою Роберта Конквеста «Жнива скорботи».
У 1993 переїхав із Сполучених Штатів в Київ (Україна), де одружився з Наталією Дзюбенко, жив на Троєщині, викладав на кафедрі політології у Києво-Могилянській Академії, редагував газету «День».
Похований у Києві на Байковому кладовищі.
26 листопада 2005 року президент України Віктор Ющенко нагородив Джеймса Мейса орденом князя Ярослава Мудрого II ступеня (посмертно), а 2 грудня 2005 року підписав розпорядження про вшанування пам’яті Джеймса Мейса.
2008 року за ініціативи газети «День» заснована Премія імені Джеймса Мейса.
25 грудня 2015 року у Броварах назвали вулицю Джеймса Мейса, яка стала першою вулицею в Україні, названою на честь дослідника.
25.02.2016