У терапевтичному театрі найбільш цінним виступає людський фактор – щирість і справжність досвіду, який в українській дійсності пов’язаний з осмисленням руйнівного впливу війни на країну, спільноту, людське життя загалом.
Все, що у тебе є – це квітуча весна. Нею ділитися найлегше. Вона просочує наскрізь, вона вривається в найпотаємніші закутки єства і струменить з погляду, з усмішки.
Він описує період від довоєнної Польщі до незалежної України, від початку становлення «професійної фотографії» до занепаду такої фотографії, коли з’явилася велика кількість «мильниць» і більш достойних фотоапаратів, фірмові кольорові плівки і проявлення та друк у мінілабах.
22 травня у Львівській опері разом із Сергієм Жаданом виступатимуть Мар’яна Садовська, Христина Соловій, Соломія Чубай, Уляна Горбачевська, Марко Токар, гурти «Мертвий півень», «Жадан і Собаки» ,«Лінія Маннергейма», «Брати Гадюкіни».
Білик писав у часи, коли до осягнення суб’єктності скіфів та інших мешканців території України було далеко, а про суб’єктність України в принципі не могло йтися. Суб’єктність належала лише Москві
На конкурсі Театрального комітету товариства «Руська бесіда» 1865 р. автори «Підгірян» здобули першу премію. Ця вистава справила справжній фурор: лише за життя Вербицького була поставлена 70 разів, а в 1918 р. у Києві відбувся її 500-тий (!) показ.
Крім рецидивів популізму у вигляді «серйозної рекомендації» верховного головнокомандувача головнокомандувачу ЗСУ відправляти на фронт тилових військкомів, трапляються події і не позбавлені сенсу, і геть безглузді.
