Львів

Якби був конкурс на найбільшу кількість історичних ляпів серед українських белетристів, Микола Лазорський отримав би безсумнівне перше місце
У свідомості колективного Заходу досі не урівняно нацизм і комунізм. І причина у тому, як болісним спадком Заходу і Сходу, помноженим на брак інформації, маніпулювала Росія у всіх її іпостасях.
Росіяни майже навчилися вимовляти українське слово «контрнаступ» і звикають до «прильотів» від Севастополя до Петербурга, притомні люди чекають виборів у Польщі.
Класичні тексти — не просто історії. Це спосіб осмислення і пояснення світу та життя. Спосіб примирення з тяжкими умовами. Спосіб повідомити сучасникам про щось важливе
У суботу, 23 вересня, вокальним речиталем знаменитої співачки Софії Соловій розпочинається наступний цикл «Музичних вечорів в музеї митрополита Андрея» (Львів, вул. Кривоноса, 1) в сезоні 2023 – 2024.
22.09.23 | Львів | Штука
У сольній програмі «Діалог з тишею» центральне місце посідає Сильвестров— це особливий стан, майже як медитація, подорож звуками його музики в інший світ, де все стає кращим, тихішим і спокійнішим.
21.09.23 | Львів | Штука
Сюжет вистави «Земля»за твором Ольги Кобилянської торкається багатьох завжди актуальних тем, які особливо резонують в умовах теперішньої війни – відповідальності або ж конфлікту поколінь, котрі відчувають, плекають чи руйнують зв’язок із рідною землею.
20.09.23 | Львів | Штука
У букмекерських конторах можна було б робити ставки: що станеться скорше – Кадиров піде показувати TikTok гуріям у джаннат аль-фірдаус чи африканці дочекаються відкриття «зернового коридору»
Виставка, побудована за принципом новел на зв’язках між двома напрямками поглядів (один з них веде назад, до творів мистецтва, що були створені до вторгнення 2022 року, тоді як другий — зустрічається з іншими поглядами сьогоднішнього дня), стає місцем зустрічі, простором поширення переживань і думок.
18.09.23 | Львів | Штука
Є в українській белетристиці текст, який згадуєш при перегляді фільму "Довбуш" і залишається враження, що сценаристи та режисер його принаймні читали. Це “Опришки” Володимира Гжицького