Війна має доленосний, сакральний вимір. Це шанс для українців почати «з чистої сторінки», реалізувати свою екзистенцію без засадничих світоглядних узалежненостей та неповноти суспільно-політичного та культурного розвитку.
Саме історична белетристика стала каналізатором емоцій від взаємного суперництва і кривд, які, зрештою, внесли свою лепту в розвиток взаємного конфлікту народів уже в ХХ столітті
Це велике внутрішнє випробування: знайти в собі світло, попри те все, що відбувається. Світло є в кожному, але не завжди ми знаходимося в тій частині себе, де воно стає видимим. Тепер часи, коли це може бути дуже далеке, мерехтливе світло.
Моральне задоволення і самореалізація за час совка були витіснені. І коли зараз можна мати задоволення від участі в процесах, то уява малює або втілення Річарда ІІІ, або бабку-пліткарку, яка всюди пхає свого носа.
В оповіданні Кузьми багато самоіронії. Його жарти можна прочитувати як абсурдність буття, яку ми успадкували, пройдену «дорогу», якою мусили штовхати стареньку іржаву «Побєду», і вже не можемо її змінити. Але сценічне дійство практично позбавлене самоіронії.
Більшість подій і героїв походять саме з країн Східної Європи, й об’єднує їх в один сюжет постать українця. По суті, виходить не що інше, як візія боротьби проти СССР.
Сімейні концерти є місцем сили, розради, забавки – не тільки для дітей, а й місцем відновлення для батьків, вони теж можуть релаксувати,«перенестися» в інший світ, щоб мати сили далі жити й надихати своїх дітей.
Упродовж січня 2024 року балетна трупа Львівської національної опери вперше гастролювала Тайванем Гастролі тривали три тижні та охопили дев’ять виступів у містах з населенням понад 2 млн осіб: Тайбей, Гаосюн і Тайчжун.
Колись у Давосі найважливішою проблемою буде «хвороба Х» (щось незбагненно незрозуміле, але так само незбагненно страшне). А зараз усе зрозуміло – війна. І навіть у Давосі розуміють це. Іноді.
