Благодійному Фонду Майї Гарбузюк — рік
На початку травня театральна спільнота України вшановувала пам’ять відомої української театрознавиці, деканки та викладачки кафедри театрознавства й акторської майстерності ЛНУ ім. Івана Франка, авторки понад 200 статей та інтерв'ю з питань історії, теорії та практики сучасного театру Майї Гарбузюк, життя якої обірвалося насподівано й передчасно у постковідний час. Про таких кажуть: згорів на роботі, враховуючи активність, численні професійні досягнення людини та її самопосвятність улюбленій справі, яка для багатьох колег та інституцій відкривала нові (зокрема й міжнародні) горизонти й можливості.
Тож на уродини незабутньої театрознавиці 6 травня у львівському театрі Лесі команда Благодійного фонду Майї Гарбузюк, логотипом якого є улюблена квітка Майї — тюльпан, організувала зустріч, або розповісти про Фонд, його місію, стратегію, презентувати напрацювання за рік його існування, а ще — тепло згадати наставницю, науковицю, викладачку, колегу й… маму.
Із нагоди першої річниці Фонду ми поспілкувалися з його головою— донькою пані Майї, перекладачкою Софією Гарбузюк, а також із театрознавицею, асистенткою кафедри театрознавства та акторської майстерності ЛНУ імені Івана Франка, керівницею літературно-драматургічної частини Львівського академічного театру імені Леся Курбаса Олександрою Шутовою.
Говорили про саму пані Майю Гарбузюк, про заснування фонду її імені, про здобутки першого року його існування та, звісно, плани.
Насамперед хотілося б дізнатися, якою ж була непересічна людина, світлу пам’ять якої так трепетно бережуть засновниці Фонду?
Ось як пані Майю згадували мої співрозмовниці.
«Мама завжди підтримувала, коли до неї зверталися з ідеями, чи коли бачила класну п’єсу чи текст, проєкт. Вона могла підкинути цікаву ідею чи допомагати розвивати вже задумане», — розпочинає Софія у відповідь на моє питання про те, якою пані Майю знали друзі, колеги, близькі люди.
Олександра щемливо згадує той момент, коли пані Майя почала сприймати її як колегу, а не як студентку-підопічну. Тоді Олександра вже знайшла себе у театрознавчій сфері: «Із наставницею завжди можна було обговорити все, що хвилює чи тішить, зідзвонитися, як з близькою подругою».
«Театр був великою частиною маминого життя. Настільки великою, що влітку, коли ми сплавлялися на байдарках, було заборонено вживати слово «театр», і я, і тато намагалися зробити все, аби мама не говорила про театр, але це нам не вдавалося!», — усміхаючись, згадує Софія.
Далі вона поринає у вихор спогадів про фестивалі, на яких побувала з мамою в дитинстві. Найбільше їй запам'яталася шопка та вертепні елементи на “Різдвяній містерії” в Луцьку. Каже, що досі вдома зберігаються сувеніри з цього фестивалю на згадку про той захопливий час.
Софії пощастило бігати в дитинстві залаштунками театрів, де працювала її мама. До прикладу, тепло згадує сцену театру Заньковецької. Відзначає, що у мами був гарний смак на вистави. Майя вміла помічати і бачити деталі, зчитувати дрібниці і проникати в суть речей. Маленьку Софію вона часто брала на вистави, а потім цікаво усе пояснювала: «Маму завжди було дуже цікаво слухати, чути її думки та погляди, у неї було справді захопливе бачення, розуміння. Було натхненно чути її враження».
Тепер дорослою Софія, очоливши благодійний фонд й також занурившись у театрознавчу царину, розуміє Майїну тактовність:«Завжди вміла підтримати і коректно підібрати слова у своїх відгуках. Адже не всі вистави бувають успішними. Однак навіть тоді, коли це було ненайкраще рішення чи не найкраще виконана робота, мама завжди помічала у кожному проєкті щось круте».
«І нас вчила! — додає Олександра — Я студентам завжди кажу: нас Майя Володимирівна так вчила. Зрозумійте: в кожнісінькій виставі завжди можна знайти родзинку, якийсь особливий акцент. Не буває геть провальних робіт, з усіх боків — невдалих. Десь може бути хорошою сценографія, десь — костюми, або ж композиторська робота. У пані Майї на це був заточений зір, думка, погляд!»
Вперше, коли під час ковіду заняття відбувалися онлайн, Софія почула, як її мама спілкується зі студентами: «Це була незабутня товариська атмосфера, довіра, підтримка у професійному розвитку. Допомога в складні моменти. Формат спілкування нагадував той, що панує в УКУ». Пані Майя знала, як це, не з чуток, адже працювала в обидвох університетах — Львівському національному та Українському католицькому. Софія згадує, що вечорами мама майже завжди мала якусь роботу. Однак при цьому дивовижним чином знаходила час для спілкування з рідними.
Як постав Фонд імені Майї Гарбузюк?
«Мені здається, усе вийшло цілком природно: люди які згуртувалися біля Софії, одностайно вирішили, що не можна бути просто в жалобі, бо це не стиль пані Майї — опускати руки і шкодувати себе і всіх навколо. Треба було зібратись і продовжувати. Спочатку було декілька зустрічей онлайн, офлайн, в кав’ярнях, в університеті. Й ми дійшли висновку, що треба оформляти роботу Фонду офіційно», — розповідає Олександра. — «Не усі, хто увійшов до команди зі створення Фонду, були студентами Маїй Володимирівни, проте всі були її колегами».
Почали із формування ядра. 5-8 людей, що поділяли ідею. Починати більшим складом було б важче. Хоча Олександра й Софія впевнені: якби гукнули — одізвалося б доволі багато тих, для кого Майя Володимирів була близькою подругою і колегою.
Фонд згуртував навколо себе команду людей, об'єднаних спільною ідеєю. До неї увійшли театральна менеджерка й театрознавиця Вікторія Швидко, театрознавці й доценти кафедри театрознавства та акторської майстерності ЛНУ імені Івана Франка Роман Лаврентій та Софія-Роса Лаврентій, літературний критик і театрознавець Олексій Паляничка, театральна менеджерка і театрознавиця Вероніка Склярова. І, звісно, дві мої співрозмовиці — Олександра Шутова і Софія Гарбузюк. Софія очолила Фонд.
Навесні 2024 року Благодійний фонд імені Майї Гарбузюк зареєстрували юридично. Й ознаменували початок діяльності першою премією від Фонду 27 березня у День театру. «Тому символічно цю дату можна вважати нашим днем народження. І це гарний привід святкувати створення Фонду і День театру одночасно», — ділиться Софія.
Нині команду Фонду становлять переважно представники та представниці кафедри театрознавста та акторської майстерності ЛНУ. Однак Софія наголошує, що у планах — розширити співпрацю, залучати до його роботи колег та студентів з університетів інших міст. Олександра розповідає, що Фонд імені Майї Гарбузюк має велику підтримку і поза Львовом. Адже, здається, що пані Майя за життя побувала в усіх театрах України.
Що Фонду вдалося зреалізувати впродовж першого року його існування?
Першим кроком можна вважати підтримку в травні 2024 року переможців II туру Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт, який щорічно проводить МОН України. Академічною премією Фонду були нагороджені Гліб Тюпін та Валерія Середа, студенти Київського національного університету театру, кіно та телебачення імені Івана Карпенка-Карого. До слова, члени Фонду не брали участі у відборі стипендіатів. Тоді, як згадують Олександра та Софія, сталося так, що Міністерство змогло підтримати обраних конкурсантів лише у першому турі. Команда Фонду імені Майї Гарбузюк вирішила допомогти і нагородила виконавців найкращих робіт стипендіями. За що вони, звісно, були дуже вдячні.
Того ж таки 2024 року до Дня театру Благодійний Фонд Майї Гарбузюк відзначив премією Христину Король, театральну фотографку, театрознавицю, студентку третього курсу факультету культури і мистецтв ЛНУ. Завдяки цій премії Христина змогла організувати персональну фотовиставку.
Ось як сама Христина, яка вже тривалий час практикує театральну фотографію, відгукується про допомогу, надану їй Фондом: «Я дуже втішена, що Фонд імені Майї Гарбузюк підтримав мою ініціативу як театральної фотографки. Це був мій перший публічний вихід до людей із тим, що я створюю і з чим працюю. На самому відкритті зібрались викладачі, студенти, запрошені актори з різних театрів Львова, режисерки, мої друзі. Ми змогли на відкритті задонатити на фонд «Не наодинці», розігравши полотно з моєю фотографією з вистави «Мовою троянд» київського театру «Сузірʼя» та три збірки поезій Галини Король. До слова, полотно виграла Галина Риба, тому воно тепер прикрашає хол вільного театру «ОКО» у Львові. Ця виставка стала для мене поштовхом рухатися у фотомистецтві далі. Тепер працюю над новою виставкою, використовуючи здобутий досвід».
Христина тепло згадує пані Майю, її підтримку: «Я памʼятаю, як пані Майя щиро привітала мене з переходом в навчанні на бюджетне місце. Як ми разом монтували відео на Шекспірівський конкурс із монологами студентів. Вона завжди запитувала, як я, і щиро підтримувала студентські ініціативи — навіть першокурсників. Ми на першому курсі заснували проєкт «Тут і зараз», покликаний популяризувати театрознавство. Тому щиро тішуся, що фонд існує й продовжує справу пані Майї».
Христина Король на відкритті своєї фотовиставки.
У 2025 році Фонд нагородив премією до Дня театру команду театральних експерток вільного театрознавчого проєкту “Театральна експлозія”. Премію було присуджено за активну діяльність і пошук нових шляхів розмови про театр як з професійною спільнотою, так і з широкою аудиторією. Учасниці «Театральної експлозії» брали участь у всеукраїнських театрознавчих фестивалях, зокрема в Шекспірівському фестивалі, фестивалі-премії «Гра», наполегливо популяризували здобутки в театральній царині. Тому команда Фонду одностайно визнала їх гідними цьогорічної премії.
Важливо додати, що Фонд також на постійній основі підтримує театрознавчий журнал «Просценіум», редакторкою і однією з авторок якого була пані Майя. Серед ініціатив першого року існування Фонду — фінансова підтримка створення сайту журналу.
Поділилися співрозмовниці й планами на майбутнє.
«Одним із визначальних напрямів діяльності буде переклад та видання книжок — професійної, театральної літератури загалом і деяких праць Майї Гарбузюк зокрема. Ось тепер завершується робота над версткою рукопису шекспірознавчої кандидатської роботи пані Майї. Це буде наше перше видання. Його підготовку ініціювали Ірина Чужинова, театрознавиця, критикиня, кураторка театральних проєктів та директор-художній керівник Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка Ростислав Держипільський у співпраці з ЛНУ імені Івана Франка. Ми хотіли б представити майбутню книгу в червні цього року в рамках дуже дорогого для пані Майї Шекспірівського фестивалю», — розповідає Софія, наголошуючи на тому, що Майя Гарбузюк багато років мріяла, аби Івано-Франківський драматичний театр організував Шекспірівський фестиваль і дуже вболівала за це театральне дійство.
Фонд уже запустив фандрейзингову кампанію для друку монографії Майї Гарбузюк «Сценічні прочитання трагедії «Гамлет» В. Шекспіра у львіських театрах (1796-1997)». Аби отримати право на видання, треба було пройти процедури офіційного завірення, передання права власності від матері до доньки. Нині усі перешкоди подолано і книжку готують до друку.
Майя Гарбузюк на батьківщині Шекспіра.
Наступними після публікації праць Майї Гарбузюк, за задумом команди Фонду, будуть видання перекладів відомих праць світових театрознавців. Адже українських перекладів текстів, знакових для театрознавчої спільноти, зокрема для студентів, помітно бракує. Тому Фонд Майї Гарбузюк вбачає в цій діяльності свою особливу місію. «Це копітка, повільна, проте потрібна праця. Ми прагнемо допомогти в майбутньому також і українським авторам публікуватися. Це наші мрії і далекосяжні довгострокові перспективи», — резюмує Софія.
І наостанок говорили про можливість підтримати Фонд.
Софія розповідає, що, коли мами не стало, її дуже підтримували друзі, колеги та знайомі пані Майї зі всієї України. Допомогли й фінансами, які пішли на те, щоб організувати Фонд і запустити його роботу. Коли було оголошено про створення Фонду на вшанування пам’яті пані Майї, люди почали підтримувати ще більше. І за це мої співрозмовниці разом з іншими учасниками команди Фонду дуже вдячні.
Згодом до допомоги доєдналися й театри. До прикладу, глядачі Львівського академічного театру імені Леся Курбаса могли в антрактах донатити кошти на підтримку Фонду. Подібне практикували й інші театри.
У команді є культурні менеджери, які пишуть проєкти для отримання грантової допомоги. На них покладаються великі надії. Нині Фонд має офіційні реквізити на фейсбук-сторінці «Благодійного Фонду Майї Гарбузюк», де кожен охочий може його підтримати і тим самим допомогти не лише Фонду, а й молодим українським театралам.
На завершення розмови Софія Гарбузюк й Олександра Шутова від усієї команди Фонду висловили вдячність усім, хто повірив і долучився до підтримки проєкту. Нехай навіть не розуміючи на початках, що з цього усього проросте.
Сьогодні, коли вже минула перша річниця, перший символічний день народження, Благодійному фонду Майї Гарбузюк є про що звітувати. Є у Фонду й амбітні плани — переклади, видання театрознавчих праць, підтримка журналу «Просценіум», студентські стипендії. Попри можливі труднощі, брак часу (у кожного своя справа, професійні обов'язки, інші проєкти), команда сповнена оптимізму. І, як запевняють Софія та Олександра, завжди відкрита до нових ідей і проєктів, спрямованих на якісний розвиток і зміцнення театральної спільноти в Україні.
«Життя — театр, ми триваємо!», — любила казати Майя Гарбузюк. Триває й зростає під емблемою яскравого тюльпана й проєкт її імені.
Фото: Благодійний фонд Майї Гарбузюк, Uniwersytet Jagielloński, Христина Король.
25.05.2025