Оптимізм у Європейській Унії зростає. Закінчення фінансової та економічної кризи в зоні євро, як сказав президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, «вже в полі нашого зору». «Звичайно, ми й досі не повинні втрачати пильності. Вдале завершення кварталу ще не означає, що економічні потрясіння вже позаду, але водночас це свідчить, що ми рухаємося правильним шляхом», — зазначив Баррозу в своєму посланні про стан Європейської Унії.

Для когось ця теза може звучати моторошно: Google знає про тебе все. Він знає, на яку хворобу ти занедужав, адже перед тим, як йти до лікаря ти спершу звертаєшся до пошуковика. Він знає, хто є твоїм улюбленим актором, аналізуючи частоту звернення за знимками.  Google навіть знає, яким серіалам ти надаєш перевагу й коли ти лягаєш спати.

Останні події навколо Сирії мимоволі відсвіжують в пам'яті суперечку 60-річної давності між прем'єр-міністром Великої Британії Клементом Еттлі й тоді ще головою тимчасового уряду Франції Шарлем де Ґоллем. Навіть не так суперечку, як дві сентенції з їхньої розмови, які стали крилатими. Еттлі стверджував: «Війна надто серйона річ, аби її можна було залишити на розсуд військовиків». На що де Ґолль відповів: «Політика занадто серйозна річ, аби її можна було залишити на розсуд політиків».  

Єгипет фактично опинився у стані громадянської війни. Після того, як військова влада брутально розігнала наметовий табір прихильників поваленого президента Мухаммеда Мурсі, в країні запроваджено режим надзвичайного стану.  

Ґібралтар з дивовижною реґулярністю стає яблуком розбрату між двома країнами-членами НАТО і Європейської Унії — Іспанією та Великою Британією. Нині ґібралтарська проблема знову загострюється, загрожуючи перерости в митно-прикордонну війну.

Наприкінці минулого тижня у світових новинах з’явилася досить несподівана інформація про те, що США закривають практично всі свої дипломатичні представництва в мусульманських країнах. Більшість з них залишаються закритими й понині. Причина повідомлялася доволі туманна: мовляв існує загроза терористичного нападу.

Роберт Муґабе у свої 89 років залишається найстаршим диктатором на африканському континенті. Останні президентські вибори в Зімбабве підтвердили його повноваження ще на п'ять років. Згідно з даними виборчої комісії, Муґабе отримав 61% голосів, а його конкурент Морґан Цванґіраї, лідер опозиційного «Руху за демократичні зміни», — лише 34%.

Москва страшенно ревниво ставиться до найменших спроб колишніх республік Радянського Союзу рухатися в бік Заходу, до європейської і євроатлантичної інтеґрації. Щойно якась країна досягає більших успіхів у цій справі, як на неї починається шалений комплексний тиск. Зненацька активізується російська меншина, заявляючи, що зазнає «утисків націоналістів». Починаються економічний шантаж, митні війни. Далі в гру вступають російські спецслужби.

Збройне протистояння в Сирії, протести проти центральної влади в Іраку, повстання в Бахрейні, стрілянина в Лівані, атентати в Ємені… Ті всі інциденти здебільшого є лише проявами міжмусульманської війни — війни між шиїтами й сунітами, що триває вже понад тисячу літ. Розвиток події на Близькому Сході робить враження, що ця бійня — наче історія про безсмертного горянина — не закінчиться, поки не залишиться тільки хтось один.

Для українців, та й не тільки для них, паралель Тимошенко-Навальний нині вже аж надто очевидна. Керівництво сусідньої держави, прагнучи нейтралізувати ймовірного конкурента на президентських виборах, обрало для цього найнадійніший, як йому здавалося, спосіб, — тюремне ув'язнення.