Земляки!   Як уже звістно з довірочних заявлень, оповіщених по наших часописях, Видїл "Рускої Бесїди" у Львові, під котрої зарядом остає наш народно-рускій театр від першого свого заснованя, по всесторонних і основних нарадах, в котрих кромі членів Видїлу брали участь також знатоки нашої народної сцени, рішив ся остаточно переняти дирекцію театру у власні руки.  

  Дня 26 н. ст. грудня відбулось під проводом проф. Н. Вахнянина друге засїданє артистичного комітету театрального. З краю зволили прибути пп. Волод. Левицкій з Станиславова і д-р Евг. Олесницкій зі Стрия. З місцевих членів явились пп.: Из. Белей, проф. Коцовскій, референт театральний проф. К. Лучаковскій, д-р Ом. Огоновскій і п. Ив. Франко. До нарад запрошено також будучого адміністратора театру, п. Винницкого.  

зібрало ся в недїлю вечером в сали Штадтмілєра поважне число Русинів львівских на запрошенє з порученя дотеперішного комітету, зложеного з кількох патріотів. Зібранє се спрошено в тій цїли, щоби ширшій круг Русинів заинтересував ся справою будови руского театру і заняв ся нею.   По відкритю засїданя послом д-ром Д. Савчаком збори вибрали на провідника нарад найстаршого віком п. Мандичевского, вислуженого совітника намістництва, а єго заступником сов. Т. Бережницкого.  

  В середу під вечір виповнились комнати "Рускої Бесїди" дуже численно членами товариства і около 7-ої години уважав голова товариства д-р Д. Савчак відповідним зачати загальні збори.  

  І.   Гостина трупи руского театру народного у Львові розпочалася доволі гарно, а скінчилася повним фіяском, трохи що не розбитєм трупи. Се факт незаперечений і безперечно дуже сумний, тим сумнійший, що не припадковий, а випливає з цілого супрягу обставин, серед яких живе наша сцена.  

  І.   Ледво кілька днїв дїлить нас від приїзду до Львова нашого театру, котрий по цїлорічній вандрівцї загостить знов, щоби мешканцям столицї дати налюбуватись хоч короткій час рускою штукою драматичною і рускою музикою. При сїй нагодї киньмо оком назад і пригляньмо ся: що дїялось з театром від часу єго послїдної гостини у Львові до сеї пори?  

Наш товариш і співробітник д. Нестор Яворовский, що був цілий рік артистом руского театру під управою д. Івана Біберовича, а недавно змушений був виступити з театру, прислав нам обширну статю, в котрій виказує хиби, які заходять в дірекціі і заряді тоі одинокоі і краєвими грішми субвенціонованоі рускоі сцени в Галичині. Позаяк д. Яворовский має з д. Біберовичем задля особистих діференцій справу в суді, то ми вважаємо відповідним з єго статі пропустити все, що можна би вважати особистою зачіпкою, хоч з гори заявляємо, що голоси невдоволеня артистів рускоі сцени на д.

після найновійших вістей, які ми старали cя зібрати — в остатних часах предприняв чимало річей, для розвою єго дуже користних.   Директор п. Иван Биберович (мимо клопоту родинного — недуги сина) енерґічно старає ся о зараду різним нинїшним недогідностям.  

Як вже там і не було з сегорічною гостиною руского театру у Львові, то таки вона відгукнулася лише слабким відгомоном в нашій печаті. Крім рецензій в "Ділі", котрі вже здаєся "з уряду" держаться лиш загальників та млявих похвал, є в фейлєтоні тоі часописи коротка згадка "По гостині" д. Н. В. котра мала лише виразити признанє для дирекціі театру за поступ і подяку за цілорічний труд на полі народноі штуки; трохи обширнійша статя в "Зорі" ч. 23 з 1890 "Наш театр" д. П.

В половині падолиста 1890 р. прийіхав у Львів театр руский під зарядом д. Н. Біберовича, щоби відповідно до умови з товариством "Руска Бесіда" дати також в тім році кільканацять представлень на львівскій сцені. За ввесь той час від 15-ого падолиста до 18-oгo грудня м. р. велів поставити д. Біберович вісімнацять драм: в тих 13 орігінальних, 5 перекладних: 1) Свояки, ком. Балуцкого, перев. Олесніцкого; 2) Він не заздрісний, ком. Ельтца, перев. Лучаківского К.; 3) Дівчина з чужини, ком. Шентана, перев. Е. Олесніцкого; 4) Мікадо Жільберта пер. Ол—ого; 5) Донька Фабриція Вільбранда, пер Ол—ого.