Тарас Прохасько

  Все вийшло страшенно непрофесійно. Від такого застерігають усі підручники розвідки. Хоча без цього не обходиться жоден шпигунський роман. Я їхав до Риги на розвідку. Хотів побачити, як виглядає країна, через яку проїжджав тридцять п'ять років тому. А натомість закохався. Як старий, якому очистився доступ до його ж підліткових відчуттів. І це дуже непрофесійно. Бо привезена інформація стає мало вжитковою через речі, які не надаються до аналізу.  
10.03.16 | |
Я думаю про весну. Про те, що все повторюється. Що мало що змінюється від часів моєї молодості. Про то, що найбільшою цінністю є розмаїтість форм життя. І про те, як зникають мови. Про то, що нічого неможливо пояснити. Про темінь, жадобу вражень, про народ. Про самознищення і брудну воду.
18.02.16 | |
Ми вільні називати своїм домом те, що ми ним вважаємо. І розуміти, що цей вибір не є ні нашою поразкою, ні нашою заслугою. Просто пам'ятати, що  кожне місце переповнене тінями і видивами таких самих мешканців століття, як і ми
11.02.16 | |
Це наша темність і безграмотність ведуть до того, що психози передаються з покоління у покоління, немов знамениті прокляття до якогось там коліна. Ми перетворюємося на країну культивованих вар'ятів
04.02.16 | |
А найголовнішим є то, що росіяни, а не араби, можуть розмити Європу. І у жодному разі не треба об'єднуватися з рускими тільки тому, що вони білі.
28.01.16 | |
І вже зовсім смішним у нашій ситуації є ляк того, що двоє мужчин, захотівши спільно виховувати дітей, можуть їх покалічити більше, ніж наша традиційна сім'я. 
14.01.16 | |
Різдво не може бути невдалим, бо воно є, а не ми його маємо. Різдво не можливо запланувати, його не вдасться підсумувати. І нема жодної потреби його зустрічати. Воно застає нас такими, якими ми є
07.01.16 | |
Вже багато років я переживаю день народження Ісуса Христа 25 грудня. Однак Святу вечерю для близьких все одно незмінно готую 6 січня...
24.12.15 | |
Історія нової української держави проявляється через мовлення. На усіх рівнях і у різних ситуаціях. Тому такою важливою є нагода почути, як говорять там, від чого всі ми більше чи менше залежимо.
17.12.15 | |