Не знаю, чи це добре, чи погано, але переважна більшість навіть на десять років молодших від мене людей вже взагалі нічого не тямить у всій цій брехні СССР

Дивна річ, як гнобленим і приниженим може бути потрібно пригнобити когось упослідженішого. Всі ці нещасні українці дійсно вважають, що вже хто-хто, а цигани існують для того, щоби пересвідчуватися у своїй вищості.

Сутністю фіранок є те, що, знаходячись на межі просторів, вони одночасно належать обом просторам. То, чим хочемо прикритися одним боком, виставляємо на показ іншим

Впродовж останніх років усі поляки бачили, що відбувається в Україні. І бачили усіх тих українців, які опинялися в Польщі. Якщо ми не маємо ілюзій стосовно наших політиків, бандитів,  бізнесменів, то що вже говорити про поляків

Найважливішим показником колективного щастя є вміння набуватися. Навіть найліпша праця – робота над собою – частково втрачає свої принади, якщо про це нема як розказати.

Вважаючи свій шанс втраченим, я – як багато хто – вирішив надолужити на своїх дітях. Зі старшими вдалося частково. Тепер є нагода попрацювати на новому рівні. Дитині вже рік, і вишкіл обіцяє бути довгим

...а ще одною ознакою військових є те, що вони знаходять найпростіші виходи із найскладніших ситуацій. Навіть тоді, коли це виводить на ще складніший рівень.

Коли патос вичерпався через нову банальність, з'явилося щось, що притаманне тільки людині – іронія, сміх, насмішка, передовсім над собою, але і над обставинами, над плином історії. Те, що називають мудрістю

Живучи у закритому середовищі, обов'язково потрібно заносити туди щось стороннє. Хоча би розповіді про прочитані на самоті книжки. Тільки так формується повносправний вихід у світ у замкнутій провінції.

Нормальне життя. Але аж тоді, коли починаєш про нього думати, з'ясовується, хто з давно померлих зробив тобі його таким. Чию тінь мусиш весь свій вік виразно бачити накладеною на свою власну