Різдво не може бути невдалим, бо воно є, а не ми його маємо. Різдво не можливо запланувати, його не вдасться підсумувати. І нема жодної потреби його зустрічати. Воно застає нас такими, якими ми є

Вже багато років я переживаю день народження Ісуса Христа 25 грудня. Однак Святу вечерю для близьких все одно незмінно готую 6 січня...

Історія нової української держави проявляється через мовлення. На усіх рівнях і у різних ситуаціях. Тому такою важливою є нагода почути, як говорять там, від чого всі ми більше чи менше залежимо.

Треба щось написати, щоби найзмістовнішим написом не була табличка на могилі. Хоч щось написати, аби потому хтось міг ці букви знайти. Аби не лишитися таким, який щось робив, але вже не пам'ятає, що при цьому думав і переживав.

 

Головною властивістю всієї цієї компанії, яка називається владою різних відгалужень і рівнів, є обов'язкова некомпетентність. Відсутність професіоналізму. 

...Cвобода дозволяти собі не розуміти, не старатися, не вміти, не хотіти, не могти, не вчитися і не знати – найбільше історичне досягнення українського суспільства. Наразі.

Радий, що так багато чудесних людей, котрі були кандидатами у депутати, не пройшло у теперішні органи місцевого самоврядування. Є шанс, що вони будуть реально реформувати то, з чим працювали досі.

Кілька тижнів тому став дідом. Певним чином я причетний до народження людини, якій одночасно суджено і пожити якийсь час разом зі мною, у моєму часі, який сягає давніших часів, і пройти щось таке, чого я не тільки не застану, але й уявити собі не можу.

«...Чоловік має бути як Колумб. Має щось відкривати. Йому сороківка, а що він відкрив. Колумб у такі роки вже відкрив Америку. А він – кілька тисяч фляшок і пару дверей не туда».